2. Організація маркетингу

Сьогодні відділи маркетингу можуть бути організовані на різних основах. Кожна фірма створює відділ маркетингу з таким розрахунком, щоб він найкращим способом допомагав досягненню її маркетингових цілей.

Функціональна організація. Самою розповсюдженою схемою являється функціональна організація служби маркетингу. В цьому випадку спеціалісти по маркетингу керують різними видами маркетингової діяльності.

Основною перевагою функціональної організації являється простота управління. З іншого боку, по мірі зростання товарного асортименту і ринків фірми ця схема все більше і більше губить свою ефективність.

Організація по географічному принципу. В компаніях, торгуючих по всій території країни, підкореність продавців не рідко отримує форму організації по географічному принципу. При організації по географічному принципу торгові агенти можуть жити в межах обслуговуваних ними територій, краще пізнавати своїх клієнтів і ефективно працювати з мінімальними затратами часу і коштів на переїзди.

Організація по товарному виробництву. Фірми з широкою товарною номенклатурою і різновидом товарів використовує організацію по товарному виробництву. Організація по товарному виробництву не замінює функціональної організації, а являється ще одним рівнем управління. Всім товарним виробництвом керує управляючий по товарній номенклатурі, якому підлеглі кілька управляючих по групам товарів, яким в свою чергу підлеглі управляючі по товару. Організація по товарному виробництву оправдовує себе в тих випадках, коли вироби, що випускаються фірмою різко відмінні один від одного і різновидів цих товарів так багато, що при функціональній організації маркетингу керувати всією цією номенклатурою вже не під силу.

Організація по ринковому принципу. Багато фірм продає свої товари на різних по своєму характеру ринках. Використання організації по ринковому принципу бажано в тих випадках. Коли у різних ринків різні купівельні звички або різні товарні переваги.

Організація по ринковому принципу аналогічна системі організації по товарному виробництву. Управляючий по ринковій роботі керує діяльністю кількох управляючих по окремим ринкам. Основна перевага цієї системи заключається в тому, що фірма будує свою роботу орієнтуючись на споживачів, що складають окремі сегменти ринку.

Організація по товарно - ринковому принципу. Перед фірмами, що продають багато різних товарів на багатьох різних ринках, постає проблема: використовувати чи ні систему організації по товарному виробництву, чи використати у себе систему організації по ринковому принципу, при якій управляючий по роботі з ринками обов'язково повинен бути знайомим з самими різними товарами. А ще фірма може одночасно мати у себе і управляючих по товарам і управляючих по ринкам, тобто використати так звану матричну організацію.

3. Контроль маркетингової діяльності Типи маркетингового контролю

Тип контролю	Відповідальні за здійснення контролю	Мета контролю	Прийоми та методи контролю
Контроль за виконанням річних планів	Вища та середня ланки управління	Переконатися в досягненні запланованого	Аналіз можливостей збуту. Аналіз частки ринку. Аналіз співвідношення витрат на маркетинг і збут. З'ясування ставлення учасників маркетингового середовища до товару та фірми
Контроль за прибут- ковістю	Контролер маркетингу	З'ясувати, на чому підприємство заробляє гроші, а на чому — втрачає	Оцінка рентабельності діяльності з розбивкою за товарами, територіями, сегментами ринку, торговельними каналами та обсягами замовлень
Стратегіч- ний контроль	Вища ланка керівництва	З'ясувати, чи насправді підприємство використовує всі маркетингові можливості, наскільки ефективно воно це здійснює	Ревізія маркетингу

Контроль за виконанням річних планів полягає. у порівнянні поточ­них показників з контрольними цифрами річного плану. Контроль за ви­конанням річних планів передбачає аналіз можливостей збуту, частки инку, співвідношення витрат на маркетинг і збут, а також з'ясування тавлення споживачів до товару та фірми.

Аналіз можливостей збуту полягає у визначенні та оцінці фактич­них обсягів продажу порівняно із запланованими. На початку слід про­аналізувати статистичні дані про збут.

Загальну статистику збуту треба доповнювати аналізом частки ринку з метою оцінки становища підприємства порівняно з конкурентами. Якщо ринкова частка підприємства збільшується, його конкурентне ста­новище зміцнюється, якщо зменшується — діяльність конкурентів ефек­тивніша.

Постійний контроль за співвідношенням витрат на марке­тинг та обсягів продажу допомагає підприємству підтримувати витра­ти на маркетинг на належному рівні.

Підприємству важливо виявляти всі можливі зміни у споживчих сим­патіях. Для цього використовують різноманітні методи спостереження за ставленням до фірми та її товару споживачів, посередників, контак­тних аудиторій та інших учасників маркетингового середовища.

Контроль за прибутковістю передбачає оцінку рентабельності діяльності підприємства в розподілі за товарами, територіями, сегмента­ми ринку, торговельними каналами та обсягами замовлень.

Стратегічний контроль — це контроль за дотриманням запланова­ної стратегії підприємства, його місії, цілей та завдань, передбачає ре­візію маркетингу.