Олігополістична конкуренція
Олігополістичний ринок складається з невеликого числа продавців, дуже дошкульних до політики ціноутворення і маркетингових стратегій. Товари можуть бути схожими (сталь, алюміній), а можуть бути і несхожими (автомобілі, комп'ютери). Невелика кількість продавців пояснюється тим, що новим претендентам важко проникнути на цей ринок. Кожний продавець чуйно реагує на стратегію і дії конкурентів. Якщо якась сталеливарна компанія знизить свої ціни на 10%, покупці швидко переключаться на цього постачальника. Іншим виробникам сталі прийдеться реагувати або зниженням цін, або пропозицією більшого числа, або обсягу послуг. Олигополіст ніколи не відчуває впевненості, що може домогтися якогось довгострокового результату за рахунок зниження цін. З іншого боку, якщо олигополісти підвищать ціни, конкуренти можуть не вдаватися до його прикладу. І тоді йому доведеться або повертатися до старих цін, або ризикувати втратою клієнтури на користь конкурентів.
Чиста монополія
При чистій монополії на ринку усього один продавець. Це може бути державна організація (наприклад - Поштове відомство США), приватна регульована монополія (наприклад, «Кон-Эдісон»), або приватна нерегульована монополія (наприклад - «Дюпон» у період виходу на ринок із нейлоном). У кожному окремому випадку ціноутворення складається по-різному. Державна монополія може за допомогою політики цін переслідувати досягнення самих різних цілей. Вона може встановити ціну нижче собівартості, якщо товар має важливе значення для покупців, що не в змозі одержувати його за повну вартість. Ціна може бути призначена ,з наміром ,для покриття витрат або одержання гарних прибутків. А може бути і так, що ціна призначається дуже високою для всебічного скорочення споживання. У випадку регульованої монополії держава дозволяє компанії встановлювати розцінки, що забезпечують одержання «справедливої норми прибутку», що дасть організації можливість підтримувати виробництво, а при необхідності і розширювати його. І навпаки, у випадку нерегульованої монополії фірма сама вільна встановлювати будь-яку ціну, яку тільки витримає ринок. І проте, з ряду причин фірми не завжди встановлюють максимально можливу ціну. Тут і острах введення державного регулювання, і небажання залучати конкурентів, і прагнення швидше проникнути-завдяки невисоким цінам на всю глибину ринку.
Методика розрахунку вихідної ціни
Існує чотири основних варіанти поведінки фірми на ринку.
Забезпечення процесу виживання, коли ситуація на ринку дуже складна, конкуренція загострюється. Щоб утриматися на ринку, забезпечити виробництво, не втратити колектив, клієнтів, не по рушити відносини з каналами розподілу, фірма має звернутися до розширених програм цінових поступок
Максимізація поточного прибутку, коли фірма хоче встановити таку ціну, яка дасть змогу одержати максимальний прибуток за короткий проміжок часу
Завоювання лідерства за показниками якості. Висока якість нового товару дає можливість встановити високу ціу.
Завоювання лідерства за показниками освоєної частини ринку. У цьому разі політика ціноутворення має бути дуже гнучкою, основні кілька одних покупців можуть зацікавити дешеві товари, а інших — дорожчі, через те що перші не гарантують високої якості.
Методи встановлення ціни
Метод середніх витрат плюс прибуток.
Ц=С+Р(С+А),
Де: С – фактичні витрати на виробництво, Р- середня норма прибутку, А – адміністративні витрати та витрати з реалізацією.
Метод встановлення ціни на підставі аналізу беззбитковості.
,
Де: С – фактичні витрати на виробництво, Пц – цільовий прибуток, К – кількість реалізованої продукції за певний період часу.
Метод ціноутворення з орієнтацією на конкурентів.
Стратегія цінового лідера.
Встановлення ціни на основі торгів.
Встановлення ціни на основі відчутної цінності товару.