2. Оцінка ефективності використання власного капіталу

До складу власного капіталу відносять: 1.Статутний капітал, 2.Додатковий капітал 3.Резервний капітал 4. Нерозподілений прибуток.

Джерелами формування власного капіталу є власні фінансові ресурси, які поділяють на внутрішні та зовнішні.

Коефіцієнти рентабельності капіталу характеризують його здатність генерувати необхідний прибуток у процесі господарського використання та визначають загальну ефективність формування капіталу підприємства. Для здійснення оцінки використовують такі основні показники:

коефіцієнт рентабельності інвестованого капіталу;

коефіцієнт рентабельності власного капіталу.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу характеризує рівень прибутковості власного капіталу, вкладеного в підприємство і визначається за формулою РВК=ЧП/ВК, де ЧП – загальна величина чистого прибутку; ВК – величина власного капіталу1.

Неважко помітити, що рентабельність власного капіталу та рентабельність сукупного капіталу тісно пов’язані між собою:

ЧП Σ К ЧП Σ К

РВК = —— • —— = —— • —— .

ВК Σ К Σ К ВК

Такий взаємозв’язок відображує залежність між ступенем фінансового ризику та прибутковістю власного капіталу, Очевидно, що в міру зниження рентабельності сукупного капіталу підприємство має збільшувати ступінь фінансового ризику, щоб забезпечити бажаний рівень дохідності власного капіталу.

Для того щоб кількісно визначити, на скільки відсотків підвищиться рентабельність власного капіталу за рахунок залучення позикового, використовують модель ефекту фінансового важеля:

ПК

ЕФВ = (РІК(1 – К_оп) – СВ)• ——,

ВК

де РІК (1–Коп) – рентабельність інвестованого капіталу після сплати податків; Коп – коефіцієнт оподаткування (відношення суми податків до величини валового прибутку); СВ – ставка відсотка за кредит (відношення величини загальної суми витрат, пов’язаних з обслуговуванням боргів, до їх середньорічної суми). Ефект фінансового важеля складається з двох компонентів:1) різниці між рентабельністю інвестованого капіталу та ставкою відсотків за кредит [РІК (1–Коп) – СВ]; 2) плеча фінансового важеля ЗК / ВК. Позитивний ефект фінансового важеля виникає в тому разі, якщо [РІК (1–Коп)–СВ] > 0. У цьому випадку різниця між економічною рентабельністю та ставкою відсотків за кредит вказує на доцільність збільшення плеча фінансового важеля, тобто частки позикового капіталу, оскільки це приводить до підвищення рентабельності власного капіталу. Якщо [РІК (1–Коп) – СВ] < 0, створюється від’ємний ефект фінансового важеля, у результаті чого відбувається ”проїдання” власного капіталу, що може стати причиною банкрутства підприємства.

Ситуація з ефектом фінансового важеля дещо змінюється, якщо при розрахунку оподатковуваного прибутку враховуються фінансові витрати по обслуговуванню боргу. Тоді за рахунок податкової економії реальна ставка відсотка за кредит зменшується порівняно з розрахованим рівнем. Вона дорівнюватиме СВ (1–Коп)).

У таких випадках ефект фінансового важеля рекомендується розраховувати так:

ЗК ЗК

ЕФВ = [РІК (1–К_оп) – СВ (1–К_оп)].• —— = (РІК – СВ)( 1–К_оп) • —— .

ВК ВК