1. Економічний зміст та напрями оцінювання ділової активності підприємства. Фактори, що впливають на її рівень

Оцінка ділової активності передбачає визначення результативної діяльності суб’єкта господарювання шляхом застосування комплексної оцінки ефективності використання виробничих і фінансових ресурсів, що формують оптимальне співвідношення темпів зростання основних показників, а також зумовлюють проміжні та кінцеві результати діяльності. Ключовим словом такого визначення є поняття ”ефективність”, дослідження економічної суті яких дасть змогу, на наш погляд, виявити багатогранний характер ділової активності підприємства, визначити показники її оцінки, з’ясувати фактори впливу на рівень останньої. Аналізуючи теоретичні підходи як вітчизняних, так і зарубіжних науковців до економічної сутності ”ефективності”, можна назвати такі характеристики:1)якісний результат певної діяльності, що характеризує її результативність;2)результат ефективного та раціонального використання всіх видів ресурсів;3)співвідношення конкретного кінцевого результату до витрат, що забезпечили його отримання.

В умовах нестабільної економіки виділяють такі рівні ділової активності.

1) високий (достатній);2) середній (задовільний);3) низький (незадовільний).

Кожному рівню ділової активності відповідає характерна виробничо-господарська ситуація, у зв’язку з чим виділяють нормальну, проблемну і кризову ситуації.

Оцінка ділової активності – один з основних аспектів аналізу діяльності суб’єкта господарювання, якому належить провідне місце в системі завдань фінансового аналізу. Якісними критеріями є: широта ринків збуту продукції;

наявність продукції, що експортується;наявність унікальної продукції, техніко-економічні параметри якої перевищують або відповідають світовим аналогам;репутація підприємства;стійкість зв’язків з клієнтами, партнерами.

Кількісну оцінку та аналіз ділової активності здійснюють за двома напрямами:1) ступенем виконання плану на основі показників, що забезпечують задані темпи їх зростання;2) рівнем ефективності використання ресурсів.Найбільш інформативні аналітичні висновки формуються в результаті зіставлення темпів їх змін. У цьому зв’язку найоптимальнішим є зіставлення таких показників:100% < Тс.к < Тр < Тп,де Тс.к – темп зміни сукупного капіталу, авансованого в діяльність підприємства; Тр – темп зміни обсягів реалізації продукції; Тп – темп зміни прибутку.

Внутрішній аналіз ділової активності проводиться управлінським персоналом підприємства всіх рівнів за даними оперативного, фінансового та бухгалтерського обліку.

Зовнішній аналіз ділової активності підприємства здійснюється зовнішніми відносно підприємства споживачами інформації. Цілі дослідження досягаються в результаті вирішення низки аналітичних завдань. До них відносять:

аналіз виробничо-господарської ситуації, що склалася на підприємстві в попередні періоди його функціонування, оцінка її відповідності рівням ділової активності;

діагностика бізнес-середовища підприємства, виявлення основних факторів впливу на зміни рівнів ділової активності суб’єкта господарювання за період, що досліджується;

аналіз темпів зростання основних результативних показників; з’ясування причин їх відхилення від ідеальної моделі залежностей, що існують між ними;

оцінка ефективності використання виробничих і фінансових ресурсів;

визначення резервів підвищення ефективності виробництва та розробка оптимальних заходів їх використання з метою підвищення ділової активності підприємства.

Фактори, що впливають на рівень ділової активності, поділяють на зовнішні, які не залежать від діяльності суб’єктів господарювання та внутрішні, які безпосередньо пов’язані з діяльністю підприємств.Зовнішні та внутрішні фактори, що впливають на діяльність підприємства, формують його бізнес-середовище, яке фактично визначає становище підприємства на ринку, його економічний потенціал та фінансове благополуччя.Ринкове середовище, в якому підприємство діє, називають зовнішнім, оскільки формують його зовнішні по відношенню до підприємства суб’єкти економічної діяльності. Насамперед це бізнес-партнери, з якими підприємство пов’язує ділові інтереси: клієнти, постачальники, замовники, контрагенти. Наступною складовою бізнес-середовища є внутрішнє середовище підприємства, яке являє собою сукупність агентів, що діють всередині підприємства, та їх відношень, які виникають у процесі фінансово-господарської діяльності. До них належать керівництво, співробітники та власники.

До зовнішніх відносять фактори: 1) міжнародного рівня, які поєднують у собі загальноекономічні чинники, вплив міжнародної політики та конкуренції;

2) національні, що включають політичні, економічні, демографічні чинники;

3) ринкові, до яких належать конкуренти, науково-технічні та споживчі чинники.

До внутрішніх факторів відносять:1) конкурентну позицію підприємства;

2) принципи діяльності;3) ресурси та їх використання;

4) маркетингову ситуацію й політику;5) фінансовий менеджмент