19. Суб’єкти права природноресурсової власності:

- приватної – громадяни та юридичні особи (резиденти та нерезиденти);

- комунальної – територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо / через ОМС;

- державної – держава, яка реалізує своє право через відповідні органи.

20. Умови і порядок передачі власних природних ресурсів за рішенням державних органів та омс : правові засади та документи, що засвідчують.

* посвідчується державним актом на право власності або цивільно-правовою угодою про придбання (купівлю, продаж, обмін тощо);

* правовідносини власності і, отже, об'єктивне право власності виникає і припиняється на підставі правових норм і за наявністю певних юридичних фактів. Це обставини, з якими законодавство пов'язує зміни у формах права власності на природні ресурси;

* виникнення права власності на конкретний природний об'єкт є: припинення права власності на цей об'єкт у іншої особи, спадщина, застава, дарування, купівля-продаж, обмін,

* однією з підстав виникнення права державної власності на природні ресурси є націоналізація, конфіскація або перехід у власність держави безгосподарчого природного об'єкта.

* право власності на природні ресурси може виникати на підставі цивільно-правової угоди. Основним засобом виникнення права колективної і приватної власності на природні ресурси виступає приватизація.

21. Особливості змісту та умови здійснення правомочностей власності щодо природних об’єктів; основні права і обов’язки власників та гарантії їх здійснення; законодавчі обмеження прав власників в інтересах суспільства і держави.

- право володіння – здійснення господарського панування над привласненими природними ресурсами й усунення всіх інших осіб від їх фактичного привласнення;

- право користування – визнана законом можливість використання власником корисних властивостей природних ресурсів для задоволення потреб та інтересів шляхом одержання плодів і доходів у результаті господарської експлуатації – обмежується в законодавчому порядку в ряді випадків, так як при здійсненні права користування природні ресурси, як правило, перестають існувати (заготівля деревини, відстріл тварин, вилов риби);

- право розпорядження – визнані за власником та гарантовані законом можливості вчинення дій, спрямованих на визначення господарського призначення, юридичної долі та фактичного стану природних об’єктів.

Обов’язки:забезпечення раціонального використання багатств природи, відтворення природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища.

Ст. 13 КУ: власність зобов’язує; не повинна використовуватися рна шкоду людині і суспільству.

Гарантії: «ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності».

22. Правові вимоги щодо захисту права власності на природні ресурси та межі їх здійснення; засоби і форми захисту прав власників та відшкодування шкоди.

* захист права власності настає з моменту порушення права і діє у межах встановлених строків;

*охорона прав здійснюється органами державної влади, захист – судової + нотаріальна форма;

* засоби: заборона вчинення дій, які можуть порушити право / вимога вчинення дій для запобігання порушенню / відшкодування майнової та моральної шкоди;

* у разі прийняття законодавчого акта, який припиняє права власності, держава відшкодовує власникові заподіяні збитки відповідно до реальної вартості майна, включаючи неотримані доходи;

* у разі вилучення земельної ділянки за рішенням суду для задоволення суспільних потреб власнику передається інша рівноцінна земельна ділянка + відшкодування збитків + компенсація за зниження якості землі, викликане діяльністю підприємств;

* невтручання у здійснення правомочностей власника;

* визнання недійсним акту органу виконавчої влади, яким порушуються правомочності особи + відшкодування збитків;

*звернення стягнення на ділянку с/г призначення допускається лише якщо у власника відсутнє інше майно;

Методи забезпечення права власності на природні ресурси:

• еколого-правові (ліцензійний, запобіжний, лімітний, обмеження діяльності тощо);

• економіко-правові (нормативно-оплатний, понаднормативно-штрафний тощо);

• цивільно-правові (відшкодування матеріальної і моральної шкоди);

• адміністративно-правові (штраф, попередження тощо);

• кримінально-правові (штраф, виправні роботи, позбавлення волі).