3. Поняття природноресурсового та екологічного права в широкому та вузькому розумінні, спільність та відмінність норм природноресурсового й екологічного законодавства.

Підходи:

1) природноресурсове + природоохоронне = екологічне — не є дійсним на практиці;

2) взаємодія природноресурсового та екологічного законодавства і права — раціональне природокористування;

3) протиставлення природоресурсового та природоохоронного права як взаємовиключних: різні інтереси — економічні / екологічні.

4. Об'єкти природноресурсового права — природно завершені та відносно відокремлені природні складові, що існують у взаємодії із соціальним середовищем і виконують для суспільства відповідні функції; тільки ті натуральні блага і природні явища, з приводу яких можливе виникнення суспільних відносин щодо їх використання:

земля — як сукупність усіх природних багатств;

надра — як частина земної кори, що може використовуватися для задоволення відповідних потреб (використовуються для задоволення господарсько-економічних потреб, тому їх правообєктність визначається через поняття родовищ корисних копалин);

води — частина природного середовища, що виступає як гідросфера та складається з природних та штучно утворених водоймищ (природні води, водотоки, штучні водойми і канали, інші водні об'єкти, підземні води та джерела, внутрішні морські води та територіальне море): для питних цілей / промисловості / сільського господарства / транспорту / рибного / мисливського господарства / лікувально-оздоровчих цілей — згідно з класифікацією видів користування встановлений правовий режим для кожного з них;

ліси — сукупність деревинних і чагарникових рослин, пов'язаних з грунтом - атмосферою і становлять лісовий фонд, до якого належать також земельні ділянки, не вкриті лісовою рослинністю, але надані для потреб лісового господарства;

рослинний світ — сукупність усіх видів рослин, а також грибів та утворених ними угрупувань на певній території (державного і місцевого значення);

тваринний світ: дикі тварини в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку, які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи в неволі; частини диких тварин; продукти життєдіяльності диких тварин, - що перебувають у державній / комунальній / приватній власності;

природно-заповідний фонд України — сукупність природних об'єктів та їх комплексів, наділених режимом заповідання: природні території та об'єкти — заповідники, національні природні парки, заказники, ботанічні сади, зоологічні парки — обмежене використання у відповідних цілях (природоохоронних, науково-дослідних, оздоровчих, освітньо-виховних) та обмежених обсягах;

курортно-рекреаційні та лікувально-оздоровчі природні ресурси — освоєні території на землях оздоровчого призначення, що мають природні лікувальні ресурси, необхіді будівлі та інфраструктуру;

природні комплекси (декілька природних об'єктів на одній території): планетарні, державні, регіональні, місцеві.

5. Суб'єкти природноресурсового права:

держава — реалізує свої повноваження через органи законодавчої та виконавчої влади загальної та спеціальної компетенції;

територіальні громади — реалізовують свої повноваження безпосередньо та через органи місцевого самоврядування (ст. 142 КУ передбачає, що матеріальною основою місцевого самоврядування є земля та інші природні ресурси, що перебувають у власності територіальних громад);

громадські об'єднання (добровільні громадські формування, створені на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод) та їх організації (об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх спільних інтересів), що є правосуб'єктними у відносинах щодо загального та спеціального природокористування;

юридичні особи (іноземні — на засадах міжнародних договорів;)

фізичні особи — громадяни і іноземці (яким надано національний правовий статус з виключенням деяких положень — напр., вони не можуть набувати право власності на землі сільськогосподарського призначення.