21. Механізм управління трудовим потенціалом: сутність, складові.

У наш час вирішальною умовою конкурентоспроможності трудового

потенціалу є його якість. Грішнова О.А. виділяє два шляхи її забезпечення: 1) заміна персоналу на працівників, що мають вищий рівень освіти та професійної підготовки; і 2) постійне підвищення кваліфікації працівників через систему безперервного навчання.

На сьогоднішній день стан підготовки кадрів у системі вищої та

професійно-технічної освіти недостатньо відповідає як потребам особистості, так і потребам держави в цілому. За останні майже десять років чисельність осіб, що отримали вищу освіту, зросла більш як удвічі, кількість вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації збільшилася. Зміни відбулися й у кількісному складі прийнятих на навчання та випущених студентів. Чверть працездатного

населення України – люди з вищою освітою. Однак, щоб максимально

наблизитися до європейських стандартів, чисельність людей з вищою

освітою необхідно подвоїти.

У всьому світі знання, інформація стрімко поновлюються, способи

виробництва змінюються з неймовірною швидкістю. Тому, базова формальна освіта, що здобувається на початку трудового життя, на сьогоднішній день уже не може забезпечити людину на все життя теоретичними знаннями, практичними вміннями, навичками та якостями, що будуть необхідні їй для ефективного виконання безпосередніх функціональних обов'язків.

Крім загальної та професійної освіти, для формування трудового

потенціалу важливе значення має перепідготовка та підвищення кваліфікації.

Слід підкреслити, що здатність та готовність постійно навчатися,

підвищувати кваліфікацію є важливою якісною характеристикою трудового потенціалу.

21. Людський капітал: еволюція концептуальних підходів, сучасне розуміння.

Людський капітал – це Сукупністі природжених здібностей, загальної спеціальної освіти, професійного досвіду, творчого потенціалу, фізичного і морально-психологічного здоров”я, що забезпечують можливість давати дохід.

ЛК розглядається за 3-ма рівнями:

1) на особливому рівні – знання, навички, які людина здобула шляхом освіти, професійної підготовки і практичного досвіду;

2) на мікроекономічному рівні – сукупна кваліфікація та професійні здібності всіх працівників підприємства, а також здобутки підприємства щодо ефективної організації праці та розвитку персоналу;

3) на макроекономічному рівні - накопичені вкладення в такі галузі діяльності, як освіта, професійна підготовка і перепідготовка оздоровлення. Цей рівень включає в себе всю суму людського капіталу, всіх підприємств та всіх громадян держави.

В. Петті першим висловив ідею про те, що люди з їх виробничими здібностями являють собою багатство.Для західної економічної науки ХІХ — початку ХХ століття вже досить характерними стають спроби вчених трактувати людину або її знання і здібності до праці як капітал. У цей час виділились два основні підходи до визначення зв’язку людини, її знань і здібностей з капіталом. Прихильники теорії трьох факторів виробництва (В. Бейджхот, Ф. Ліст, А. Маршалл, Дж. Мілль, В. Рошер, Г. Сіджуїк) беззаперечно відкидають ідею включення самої людини з її природними якостями до категорії капіталу. Але при цьому вони схильні розглядати як складову частину капіталу чи багатства людські знання і здібності до праці.На думку Фішера, людина, як і інші корисні матеріальні об’єкти, входить до складу капіталу.Теорія капіталу І. Фішера стала основою для виникнення різноманітних альтернативних концепцій людського капіталу. Їх автори включають до поняття людського капіталу не лише знання та вміння людей, не лише їх здатність до праці, а й фізичні, психологічні, світоглядні, суспільні, культурні якості та здібності.