21. Сучасний механізм функціонування ринку праці: суб’єкти, об’єкти, засоби впливу.

Ринок праці— це передусім система суспільних відносин, пов'язаних із купівлею і продажем товару «робоча сила». Крім того, ринок праці є сферою працевлаштування, формування попиту й пропозиції на робочу силу. Його можна трактувати і як механізм, що забезпечує узгодження ціни та умов праці між роботодавцями і найманими працівниками.

Механізм функціонування ринку праці є способом взаємодії та узгодження інтересів роботодавців і реальних та потенційних працівників щодо обсягів та умов використання праці в різноманітних трудових процесах. Його елементами є попит, пропонування, ціна, конкуренція, резервування праці та трудова мобільність.

Суб’єктами РП є сторони—учасники процесу праці: працівники як

власники робочої сили і продавці послуг праці; підприємці як власники капіталу і покупці послуг праці; організації найманих працівників та організації роботодавців; держава, яка виконує певні функції щодо регулювання відносин міжними. Їх поділяють на:носіїв, виконавців та виразників господарсько-трудовихінтересів.

Об’єктом купівлі-продажу на ринку праці є послуги праці.

Носії та виразники використовують різні способи впливу на державну економічну політику: засоби масової інформації, демонстрації; маніфестації, збір підписів, звернення в суди, кампанії громадянської непокори тощо. В свою чергу, органи державної влади використовують свої засоби адміністративного та економічного впливу на носіїв та виразників господарсько-трудових інтересів: трудове та господарське законодавство, оподаткування, пенсійне законодавство, пільгове кредитування, санкції та штрафи.

21. Гнучкість та жорсткість ринку праці: сутність, критерії, засоби.

Ринок праці — це сукупність соціально-трудових відносин, що виникають із приводуспособів залучення індивідуальної праці в процес виробництва, способів координації тавикористання праці та її оцінки, в які вступають працівники, надаючи трудові послуги, і підприємці, купуючи та використовуючи їх.

Гнучкiсть ринку працi передбачає можливiсть пристосування до мiнливих умов, перехiдпрацiвникiввiдоднiєї форми зайнятостi до iншої, широкий спектр умов найму, органiзацiїзаробiтної плати, додаткових виплат, робочого часу, форм i методiвпрацi.

Ринокпрацiможе бути жорсткимабогнучкимзалежновiд того, якiвiдносинисклалисьмiжнайманимипрацiвниками та роботодавцями i якими силами регулюютьсяцiвiдносини.

Виокремлюють три аспекти ринку працi, вiдносноякихможуть бути використанiпоняттяжорсткостi та гнучкостi: витрати на робочу силу на макро- та мiкрорiвнях; формизайнятостi та режимиробочого часу;професiйна та географiчнамобiльнiстьробочоїсили.

Жорсткийриноквідзначається:

• структурою податкiв і соцiальнихвиплат, якiстрим. пропозицiюробочоїсилина ринку працi;

• наявнiстюсоцiальнихзаходiвзахистузайнятостi, (пов’язанi з ними витратипризводять до зниженняконкурентоспроможностiфiрм i заважають найму);

• негнучкiстюсистеми оплати працi через «монопольну» силу профспiлок і положеньтрудовогозаконодавства, якiстримуютьзниженнязаробiтної плати i унеможливлюютьдодатковийнаймробочоїсили;

• вiдсутнiстю у трудящихдостатньовисокоїквалiфiкацiїабо доступу до профпiдготовки, якi б давали змогупристосовуватись до структурних і технологiчнихзмiн;

• наявнiстюобмежень в органiзацiївласногобiзнесу;

• жорсткими правилами тарифiкацiїробiт, якiгальмуютьмобiльнiстьробочоїсили.

Гнучкiсть ринку працiпередбачає:

• великутериторiальну та професiйнумобiльнiстьтрудящих;

• гнучкiстьвитрат на робочу силу (в тому числiгнучкiстьрiвня та структуризаробiтної плати) у вiдповiдь на змiни в економiчнiйситуацiї;

• гнучкiстьвнутрiшньогалузевої та мiжгалузевоїдиференцiацiїзаробiтної плати;

• гнучкiсть в управлiннiлюдськими ресурсами на рiвнiпiдприємства (процедури найму, ротацiї та звiльнення);

• гнучкiстьвикористання трудящих у рiзнихформах найму; гнучкiстьрежимiвроботи та розподiлуробочого часу.

Для посиленнягнучкостi ринку працiапроваджуютьсяконкретнi заходи:

• скасуванняжорстких правил регулювання найму та звiльненняпрацiвникiв, якiзаважаютьроботодавцямнайматиновуробочу силу; перегляд положеньтрудовогозаконодавства;

• послабленняролiпрофспiлокпід час проведенняпереговорiвроботодавцiв з найманимипрацiвниками, скасуваннямонопольноїсилипрофспiлок;

• зменшеннясферидержавногорегулюваннязайнятостi та ринку працi;

• децентралiзацiя в областi укладання колективних договорiв,

проведеннядержавнихзаходiвщодоскороченнясферистандартних умов найму та режимiвробочого часу; стимулюваннявикористаннянестандартних форм зайнятостi й режимiвробочого часу.