- •1.Місце та роль системної методології у пізнанні природи та суспільства.
- •2. Мета вивчення системного аналізу і його основні завдання.
- •21. Оцінка адекватності математичних моделей.
- •22. Особливості соціально-економічних систем.
- •3. Основні поняття системного аналізу.
- •4. Класифікація систем. Властивості систем. Приклади систем різноманітної природи.
- •5. Етапи еволюції та стадії існування систем.
- •6. Поведінка та функціонування систем.
- •7. Поняття про кібернетичні системи, управління системами, зворотний зв'язок.
- •40. Інформаційні системи в управлінні.
- •8. Основні принципи системного аналізу.
- •9. Етапи проведення системного дослідження.
- •10. Задачі аналізу та синтезу систем.
- •11. Недоліки загальної теорії систем та шляхи її подолання.
- •12. Загальні підходи до опису систем. Модель «чорної скриньки»
- •25. Системний аналіз організацій. Модель організації як відкритої системи.
- •13. Статистичний та динамічний опис систем.
- •14. Основні методи аналізу систем. Декомпозиція та агрегування.
- •15. Евристичні методи системного аналізу.
- •16. Методи побудови дерева цілей.
- •17. Метод «мозкового штурму», метод експертних оцінок.
- •18. Метод аналізу ієрархій та напрямки його застосування до задач прийняття рішень.
- •42. Експертні системи підтримки прийняття рішень.
- •33. Види організаційних структур управління. Системний підхід до проектування організаційних структур управління.
- •20. Класифікація моделей та методів моделювання систем.
- •35. Основні принципи та концептуальні основи sadt- і case-технологій.
- •36. Методи коп’ютерного моделювання та проектування складних систем.
- •23. Основні засади моделювання економічних об’єктів та процесів.
- •24. Приклади моделей соціально-економічних систем.
- •26. Системний аналіз ієрархії та змісту цілей організації.
- •37. Поняття про чисельні та символьні методи обчислення.
- •Основні види чисельних методів:
- •41. Автоматизовані системи управління підприємством.
- •39. Технології інтелектуального аналізу даних. Інформаційне забезпечення аналізу даних.
- •27.Напрямки застосування системного аналізу до вирішення прикладних економічних задач
- •28. Принципи, методи й моделі управління. Аналіз та синтез систем управління.
- •29. Принципи управління складними системами. Принцип необхідної різноманітності Ешбі.
- •34. Структурне та функціональне моделювання систем.
- •30. Основні принципи автоматичного регулювання і управління. Напрямки застосування тау в економіці.
- •31. Процеси управління в економічних системах. Прийняття управлінських рішень в детермінованих умовах, умовах ризику та невизначеності.
- •32. Обґрунтування та методи оптимізації рішень на основі системного підходу.
- •43. Нелінійна динаміка та синергетика як сучасний напрямок розвитку кібернетики.
- •44. Основні поняття теорії складних систем.
- •45. Фрактали та мультифрактали та напрямки їх застосування.
- •46. Принцип підпорядкування Хакена та параметри порядку.
- •48. Синергетичний підхід до управління соціально-економічними системами.
- •47. Показники Ляпунова та горизонт передбачуваності.
- •1.Місце та роль системної методології у пізнанні природи та суспільства.
- •2. Мета вивчення системного аналізу і його основні завдання.
- •50 Інтелектуальні комп'ютерні системи
43. Нелінійна динаміка та синергетика як сучасний напрямок розвитку кібернетики.
Сучасним етапом розвитку ідей кібернетики ,загальної теорії систем та системного аналізу можна вважати науковий напрямок,відомий як синергетика. Цей термін акцентує увагу на узгодженості,взаємодії частин системи у процесі утворення її структури як єдиного цілого. Синергетика вивчає складні системи ,які містять багато підсистем різної природи,маючи на меті виявити в який спосіб взаємодія таких підсистем приводить до виникнення нових стійких просторових,часова чи просторово-часових структур або режимів функціонування,а також досліджує характерні масштаби й швидкості перехідних процесів.Синергетика акцентує увагу на явищах що виникають завдяки спільній дії кількох факторів,кожний з яких окремо до цього явища не приводить. Синегргетику часто визначають також як науку про самоорганізацію. Отже синергетика являє собою нову узагальнювальну науку ,що вивчає основні закони саморганцізації складних систем. Синергетика та кібернетика абстрагуються від специфічної природи систем,намагаючись описувати їх функціонування універсальною мовою.Але між кіб і син ерг є відмінності.Кібернетика та різноманітні напрямки загальної теорії систем вивчають процеси підтримання рівноваги у системах за рахунок зворотних зв’язків ,а також процеси управління такими системами.Кібернетика намагається описувати нелінійні процеси еволюції систем за допомогою лінійних моделей. У син ерг, на відміну від кіб акцент робиться не на процесах управління та обміну інформацією а на принципах побудови організації, розвитку та самоудосконалення систем і їхньої еволюції.Синергетика досліжує принципово не врівноваж системи, принципово нелінійні процеси еволюції систем.Синергетика дала змогу по-новому зрозуміти відмінність між випадковими та детермінованими процесами.
44. Основні поняття теорії складних систем.
Синергетика вивчає відкриті нерівноважні системи.Відкрита система-це система що обмін речовиною, енергією,інформацією з навколишнім середовищем. Відкритим системам притаманні такі властивості:
-такі системи нестійкі і тому повернення до початкового стану є необов’язковим.
-за наявності нестійкості змінюється роль зовнішніх впливів.
- у відкритих системах далеких від рівноваги виникають ефекти узгодження ,коли елементи системи корелюють ,узгоджують своє поводження.
- у результаті погодженої взаємодії відбуваються процеси впорядкування ,виникнення з хаосу певних структур,перетворення й ускладнення систем.
Відкриті системи, в яких спостерігається приріст ентропії називають дисипативними.У відкритих системах,що обмінюються з навколишнім середовищем потоками речовини чи енергією,однорідний стан рівноваги може втрачати стійкість і незворотно переходити у стаціонарний стан,стійкий щодо малих збурень. Такі стаціонарні стани дістали назву дисипативних структур.
Поняття порядку тісно пов’язане з поняттям структури.Отже структура передбачає певну жорсткість об’єкта –здатність зберігати тотожність самому собі за різних зовнішніх і внутрішніх змін. Поняттю структури протиставляється поняття хаосу,який позбавлений будь-якої структури.Проте згідно з новітніми дослідженнями таке поняття є поверховим.В синергетиці під хаосом розуміють нерегулярний рух,що описується детерміністичними рівняннями.Його ще називають динамічним хаосом.
Вивчаючи динаміку систем їх часто описують системою диференціальних рівнянь.Зображення розв’язків цих рівнянь як руху деякої точки у просторі з розмірністю яка дорівнює кількості змінних називають фазовими траєкторіями системи. Аналіз поводження фазової траєкторії показує, що існують випадки , коли всі розвязки системи зосереджуються зрештою на деякій замкненій підмножині. Така підмножина називається атрактором.Основними типами атрактору є- стійкі граничні точки, стійкі цикли, тори.До сталих коливань що відповідають динамічному хаосу запропоновано назву дивний атрактор. Унікальною властивістю атракторів є масштабна сам повторюваність. Це означає що збільшуючи дільнку атрактора, яка містить нескінчену кількість кривих, переконуємося- атрактор на ній подібний до великомасштабного подання його частини. Обєкти що мають здатність нескінченно повторювати власну структуру на макрорівні дістали спец назву- фрак тали. Фрактали-геометричні об’єкти з так званою дробовою розмірністю.
Динамічні системи як правило повільно змінюють характер свого поводження внаслідок незначної зміни внутрішніх або зовнішніх параметрів. Однак можуть існувати такі критичні значення параметрів при яких система зазнає якісної перебудови, і , відповідно різко змінюється динаміка системи ,наприклад втрачається її стійкість.Такі критичні значення параметрів називаються точками біфуркації.