1.Місце та роль системної методології у пізнанні природи та суспільства.

Термін «система» широко вживаний як у науковій літературі, так і в повсякденному житті. Під системою розуміють сукупність об'єктів, розглядувану як єдине ціле. Саме в такому сенсі говорять про систему виробництва, систему управління економікою, торговельну систему, систему кровообігу, обчислювальну систему, систему математичних рівнянь тощо. Отже, формуючи систему, об'єднують як матеріальні — економічні, біологічні, технічні, так і ідеальні (абстрактні) об'єкти — наукові, математичні, керуючись при цьому деякими системотвірними ознаками. Наприклад, за ознакою організаційної підпорядкованості побудовано систему міністерства, спільності територій чи функцій — фінансово-кредитну або торговельну систему, субстрату та процесу — систему кровообігу. Довільний реальний об'єкт має незліченну кількість властивостей (характеристик), і за кожною з них його можна віднести до тієї чи іншої системи як її елемент. Якщо, скажімо, розглядати школу як окрему систему, то з погляду його директора, зам. директора, начальника служби охорони, вчителя він складатиметься з різних підсистем та елементів, наділених неоднаковими функціональними властивостями. Системна методологія є дуже ефективною при дослідженні будь яких процесів і при пізнанні природи та суспільства, оскільки а вона розглядає все як одну єдину систему.

2. Мета вивчення системного аналізу і його основні завдання.

Останнім часом спостерігається тенденція до все більшої інтеграції в усіх сферах людської діяльності. Тісніше переплітаються економічні, політичні, соціальні та інформаційні процеси, інтенсивніше взаємодіють держава та суспільство, виробництво і наука, культура й побутова сфера. Сучасні організації, підприємства, корпорації інтегровані в системи міжнаціональних економічних зв’язків, у транснаціональні компанії, в інформаційні системи, що обслуговують світовий ринок, а також у міжурядові проекти, які охоплюють значну кількість державних та приватних корпорацій. При дослідженні сучасної економіки та окремих її складових недостатнім є застосування лише традиційних аналітичних методів дослідження, необхідні цілісні , комплексні та всебічні підходи, що акцентують увагу не тільки на певному економічному об’єкті, а й на дослідженні навколишнього середовища, в якому він функціонує.

Таким методом є системний підхід, що розглядає економіку як складну цілісну систему в різних аспектах: як сукупність елементів різних рівнів агрегування (макрорівень, галузі та сектори економіки, мікрорівень), у розрізі сфер діяльності (виробнича й невиробнича) та функцій (маркетинг, фінанси, аудит тощо). Головною метою вивчення дисципліни “Системний аналіз” є розвиток системного мислення, усвідомлення необхідності застосування системного підходу до завдань управління та прийняття рішень, до дослідження складних явищ і процесів у соціально-економічних системах.

Метою теорії систем та системного аналізу є відшукання принципів, загальних для різних складних об’єктів, на основі встановлення емпіричними дослідженнями їх ізоморфізму, функцій та динаміки.

Завдання дисципліни. Теоретичним фундаментом для вивчення системного аналізу є вища математика, дискретний аналіз, теорія ймовірностей і математична статистика, економічна кібернетика, математичне програмування, дослідження операцій, теорія графів тощо.

Засадними економічними теоріями для практичного застосування системного підходу при дослідженні соціально-економічних систем є політична економія, макро і мікро економіка, менеджмент (стратегічний, інвестиційний, фінансовий), маркетинг, фінанси, економіка підприємств тощо.

Технічними засобами системного аналізу є сучасна комп’ютерна техніка та інформаційні системи.

Опанувавши курс студенти повинні вміти:

• розробляти математичні моделі економічних процесів;

• розуміти особливості моделювання виробничо-технологічних процесів;

• розробляти економіко-математичні моделі підприємства;

• використовувати методи і способи розробки економічних прогнозів.