21. Оцінка адекватності математичних моделей.

Поняття адекватності слугує для оцінки рівня виконання вимог повноти та точності, необхідного для досягнення мети моделювання. Ступінь адекватності моделі перевіряється експериментальним шляхом на основі введення міри адекватності.

В цілому існує розумний компроміс між складністю моделі та адекватністю відображення нею властивостей об’єкта. Як правило при цьому модель описує деякі сторони функціонування та деякі необхідні для відображення властивості системи.

Процес моделювання пов’язаний із виконанням певних етапів дослідником результатом кожного з яких є певні системи знань або їх знакове (формальне) відображення.

На першому етапі отримується відображення об’єкта у свідомості дослідника у вигляді системи знань. Це відображення є гомоморфним. Гомомофне відображення означає, що кожному елементу та зв’язку об’єкта, що моделюється, відповідає один елемент та зв’язок системи знань про об’єкт у свідомості дослідника, а протилежне відображення не існує.

На другому етапі отримується система уявлень про модель об’єкта, яка також є гомоморфним відображенням системи знань про об’єкт.

На третьому етапі система уявлень про модель об’єкта ізоморфно відображається у модель об’єкта чи явища, що моделюється. Ізоморфізм вказаного відображення полягає у тому, що кожному елементу та зв’язку системи уявлень про модель об’єкта відповідає один і тільки один елемент моделі об’єкта і існує протилежне відображення.

В цілому між системою (об’єктом, що моделюється) і її моделлю існує гомоморфне відображення, що підтверджує множинність моделей будь-якої системи, а процес моделювання є ітераційним.

22. Особливості соціально-економічних систем.

Cоціально-економічні системи можна віднести до складних імовірнісних динамічних систем, в яких відбуваються процеси виробництва, розподілу, обміну й споживання матеріальних та інших благ. Ці системи належать до класу кібернетичних систем, тобто систем з управлінням.

Серед систем, створюваних людьми, можна виокремити особливу категорію так званих цілеспрямованих систем, до яких належать соціально-економічні системи. Це такі системи, що мають ціль функціонування та містять у своєму складі людей як елементи. Такі системи являють собою надзвичайно складні об'єкти.

Основні властивості, притаманні соціально-економічним системам: • емерджентність як найвищий прояв цілісності та складності; • динамічність економічних процесів, що полягає у зміні параметрів та структури економічних систем під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів;

• стохастичний характер економічних явищ, з огляду на який для їх опису застосовуються статистичні методи дослідження, а це означає, що поводження економічних систем не піддається точному детальному опису та прогнозуванню;

• закономірності економічних процесів можна виявити тільки на підставі достатньої кількості спостережень;

• економіка як складна система має здатність до самоорганізації; • її підсистеми не мають чітких меж: один і той самий елемент (економічний суб'єкт) може одночасно брати участь у різних процесах функціонування економіки, може бути елементом багатьох її підсистем;

• економічні процеси не можна ізолювати від зовнішнього середовища та спостерігати їх у «чистому» вигляді