17. Метод «мозкового штурму», метод експертних оцінок.

Метод мозкового штурму — це метод посилення творчого підходу стимулюванням генерування ідей у процесі їх обговорення групою людей, при якому забороняється критика. Мета цього методу полягає в стимулюванні висловлення ідей через заохочення ініціативи учасників. При цьому передбачається дотримання таких правил:

- жодна ідея не вважається безглуздою, і тому членів групи заохочують висловлювати довільні крайнощі та неймовірні ідеї;

- кожна з висловлених ідей належить колективу, а не особі, що запропонувала її. Тому кожен член групи використовує ідеї інших;

-жодна з ідей не піддається критиці, тому що головна мета — породжувати, а не оцінювати ідеї.

Метод мозкового штурму широко застосовується в рекламі та деяких інших галузях, де він, напевно, найефективніший.

Метод експертних оцінок полягає в опитуванні групи фахівців з метою з’ясування їхньої думки стосовно досліджуваної проблеми. При застосуванні цього методу вважається, що думка групи експертів надійніша, ніж думка окремого експерта. Він ґрунтується на тому, що невідома характеристика досліджуваного явища трактується як випадкова величина, а індивідуальна оцінка кожного експерта щодо істинності та значущості тієї чи іншої події є відображенням її закону розподілу.

При обробленні результатів колективної експертної оцінки застосовують методи теорії рангової кореляції. Для кількісного оцінювання рівня узгодженості оцінок експертів використовують коефіцієнт конкордації (W):

,

де

m — кількість експертів, ;

n — кількість властивостей, що розглядаються, ;

rij — місце, яке зайняла і-та властивість у ранжируванні j-тим експертом;

di — відхилення від норми рангів за і-тою властивістю від середньої арифметичної суми рангів за n властивостями.

Коефіцієнт конкордації W дає змогу оцінити, наскільки узгоджені між собою ряди переваг, що побудовані кожним експертом. Його значення знаходяться в межах 0  W  1. Практично тіснота зв’язку вважається непоганою, якщо W знаходиться в межах 0,7—0,8.

Невелике значення цього коефіцієнта свідчить про слабку узгодженість думок експертів щодо досліджуваної проблеми. Це може бути зумовлено тим, що насправді у цієї групи експертів відсутня єдність поглядів або в групі експертів є підгрупи з високою узгодженістю думок, але погляди деяких інших підгруп експертів протилежні.

18. Метод аналізу ієрархій та напрямки його застосування до задач прийняття рішень.

Метод аналізу ієрархій(МАІ) базується на ієрархічному представленні елементів, що визначають суть проблеми. Проблема розбивається на більш прості складові з наступним оцінюванням особою, що приймає рішення (ОПР), відносного ступеня взаємодії елементів одержуваної ієрархічної структури. У методі використовуються тверді оцінки в шкалі відносин. МАІ будується на принципі ідентичності й декомпозиції і включає процедури синтезу множинних тверджень, одержання пріоритетності критеріїв і знаходження альтернативних рішень. Принцип ідентичності й декомпозиції передбачає структурування проблем у вигляді ієрархії або мережі як першого етапу МАІ. Побудова ієрархії починається з окреслення проблеми дослідження. Далі будується власне ієрархія, що включає мету (призначення), яка відповідає корінню ієрархії, проміжні рівні (аспекти мети, мети-критерії, критерії) і альтернативи, які формують найбільш низький ієрархічний рівень (листя). Розглянемо як приклад рішення задачі планування інвестицій підприємства за допомогою МАІ. Ця задача має на меті не тільки розподіл ресурсів за існуючих економічних умов. Керівникові (ОПР) необхідно зробити оцінку сценаріїв імовірного майбутнього й передбачуваного впливу цих сценаріїв на можливість досягнення поставлених цілей, тобто необхідно зробити вибір оптимального набору з урахуванням вищевказаних умов у таких напрямках: нові продукти й сфери діяльності; існуючі й можливі нові ринки; існуючі й нові способи поширення продукції.

У ієрархії використовується 3 основних рівні. 1рівень визначає зовнішні сценарії, що можуть бути оптимістичними (низькі ризики й зовнішні умови відповідають одержанню високих прибутків), збереження поточного стану (statusquo) й песимістичними (високі ризики й зовнішні умови відповідають одержанню низьких прибутків). 2рівень визначає цілі підприє-мства – рівень рентабельності, зріст продажів, збереження частки на ринку, стабільність і потреба в ресурсах. На цьому рівні представлені класи альтернатив. До їх складу входять альтернативи, які у даний час не використовуються підприємством: нові види продукції та існуючі діяльності, нові способи збуту існуючої продукції й нові способи її розподілу. Ці альтернативи деталізуються на декількох наступних рівнях. З метою збереження комерційної таємниці фірми правдиві альтернативи розподілу ресурсів закодовані в символьному вигляді. Розробивши багаторівневу структуру, ОПР переходить до другого етапу, що реалізує принцип порівняльних суджень. Зміст цього етапу полягає в заповненні матриць парних порівнянь для кожного рівня ієрархії з використанням шкали відносної важливості. Матриці парних порівнянь є відправними для виконання третього етапу, що реалізує принцип синтезу. Результатом останнього етапу є обчислення ваг (пріоритетів) альтернатив пропорційно яких і здійснюється розподіл ресурсів підприємства.