Питання 2. Види людської діяльності: практична, теоретична, практично-духовна

Література: 34, с. 27-45,133 -155.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Розглядаючи дане питання, необхідно з'ясувати особливості підходу до культури як специфічно людського способу взаємодії з оточуючим середовищем. Центральне місце в поясненні культурних явищ відводиться діяльності людини.

Особливостями людської діяльності є:

1) свідома постановка мети;

2) цілепокладання діяльності.

Постійне формування все нових і нових завдань і засобів діяльності призводить до того, що люди поступово занурюються в штучно створений світ.

Важливого значення набуває виділення таких видів людської діяльності, як практична, теоретична, практично-духовна; форм діяльності - мова, мистецтво, релігія, мораль, наука тощо. При цьому слід зазначити, що види діяльності є продуктивними і репродуктивними.

Художньо-творча діяльність включає народну художню творчість (фольклор, народні ремесла) та професійно-мистецьку діяльність (художники, скульптори, музиканти, актори тощо).

Теми рефератів

1. Культурні сценарії діяльності (культура мислення, культура спілкування, культура праці).

2. Сучасні сценарії діяльності і роль у них традиційної культури та субкультури.

Запитання для самоперевірки

1. Назвіть основні види та форми діяльності людини.

2. Особливості художньо-творчої діяльності людини.

3. У чому полягає специфічність культурологічного методу?

Тема 2. Культура та природа

Самостійна робота 2

Питання 1. Процес інтеграції культури, взаємозалежність і взаємодія вірувань, традицій, норм, форм виробництва і розподілу

Література: 40, с. 5 - 23; 41, с. 14 - 33.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Вивчаючи дане питання, необхідно з'ясувати співвідношення природного і культурного. В об'єктивно-історичному існуванні природа, культура й суспільство являють собою нерозривну єдність, цілісність, розвиваючись як природно-історичний та культуротворчий процес життєдіяльності суспільства.

Культура є суспільно виробленою загальною формою зв'язку, що характеризує єдність людини з природою і виступає необхідним засобом людського існування.

Зв'язок людини з природою набуває характеру не безпосередньої єдності, а єдності, опосередкованої діяльністю, цілком зумовленою людським буттям у культурі. Природа починає розглядатися людиною як об'єкт пізнання.

Характер та звичаї прадавньої людини свідчать про одухотворення природи, анімізм (від лат. апіта - душа, дух), що означав віру в існування душ і духів, які панують над предметами та явищами світу. Повір'я та обряди найнижчої варварської культури зберігали свій вплив і в античні часи. Анімізм проявляється в культі предків, у первісних обрядах похорону.

Віра в одухотворення всієї природи досягає найвищої точки в міфах. Вони - природний результат розумової роботи первісних людей, спрямованої на розкриття у найдрібніших деталях навколишнього світу, проявів особистого життя і волі. Для давньої людини усі предмети довкола виконують призначені їм у світі функції. Це світорозуміння, і спирається воно на широку філософію природи.

Міфи - продукт тривалого формування, у них можна ви-Теми рефератів

1. Людина як продукт біологічної та культурної еволю­ції.

2. Культура - основа гармонізації суперечностей міме людиною і природою.

Запитання для самоперевірки

1. З'ясуйте взаємозв'язок і взаємозалежність між понят­тями "природа", "культура" та "людина".

2. Наведіть приклади взаємозв'язків протягом усього етапу розвитку людини та природи.

3. Міфічні уявлення людини про природу.

4. Співвідношення природного і культурного.