Курсова робота на тему: Легка промисловість України

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………..3

1. Особливості розміщення та розвитку основних галузей легкої промисловості……………………………………………….4

1.1. Загальний огляд легкої промисловості України……………....4

1.2. Текстильна промисловість……………………………………….5

1.3. Трикотажна промисловість………………………………………7

1.4. Швейна промисловість……………………………………………7

1.5. Шкіряно-взуттяєва промисловість………………………………8

1.6. Хутрова промисловість……………………………………………9

2. Проблеми розвитку легкої промисловості України……..11

3. Пропозиції до розв’язання проблем легкої промисловості……………………………………………………….17

4. Обґрунтування пропозицій та вибір альтерна­тивних шляхів розвитку легкої промисловості ……………………….21

Висновки………………………………………………………………28

Використана література……………………………………...……29

Додатки……………………………………………………………..…30

Вступ

Тема даної курсової роботи: “Легка промисловість України”. Важливість даної теми випливає з того, що ринок текстильної продукції та одягу за часів СРСР завжди відрізнявся стабільністю попиту.

Продукція, яка випускалась фабриками України не довго затримувалася на полицях в магазинах, і, здебільшого, якісні товари були дефіцитними.

Однак, після розпаду СРСР ситуація змінилася: купівельна спроможність населення – різко впала. Так, за 10 років переходу до ринкової економіки валовий внутрішній продукт України скоротився майже на 60%, якщо прийняти 1991 рік за базовий; обсяги промислової продукції - на 48,9%, сільського господарства - на 51,5%. Реальна заробітна плата зменшилася у 3,8, а реальні виплати з пенсій - у 4 рази.

І хоча в 2003 році найбільший ріст було зафіксовано саме в легкій промисловості - 35%, що в 5 разів вище ніж рівень 2000 року, а виробництво костюмів підвищилось на 25%, пальт - на 20% ( Цей приріст було отримано за рахунок збільшення виробництва тканин на 30,7%, трикотажних виробів - на 81%, костюмів - на 25,6%, пальто на - 23,3%, брюк - на 45%, суконь - на 38%. Експорт збільшився на 48% від 2002 року і нараховував близько 63 млн. доларів) – але, все ж, ще залишаються нерозв’язаними багато проблем української текстильної промисловості.

За часів СРСР більш як 50% текстильної індустрії колишнього СРСР знаходилося на Україні. Будучи лідером по виробництву верхнього одягу в СРСР, Українській текстильній промисловості зараз важко звикатися з думкою про свою неконкурентоспроможність на Світовому ринку.

Сьогодні легка промисловість в Україні не має жодного шансу стати лідером в виробництві текстильної продукції. В даній роботі планую дослідити особливості розміщення легкої промисловості України, розвитку основних її галузей, вивчення проблем і перспектив розвитку галузі.

1. Особливості розміщення та розвитку основних галузей легкої промисловості

1.1. Загальний огляд легкої промисловості України

Найбільше непродовольчих товарів виробляє легка промисловість, яка забезпечує населення тканинами, одягом, взуттям тощо, а інші галузі промисловості - кордом, технічними тканинами тощо.

Тут функціонує 2014 виробничих підприємств, в тому числі у швей­ній промисловості - 1218. У 2003 р. 2/3 підприємств були акціонерними, а 9/10 належали до недержавного сектора.

Галузь має значні потенційні можливості, проте використовують­ся вони недостатньо через значні недопоставки сировини за міждержавними угодами, практичне припинення імпортних поставок, які щороку становили $ 500 млн. Нині щорічна закупівля бавовни становить 50-60 тис. т замість необхідних 250 тис. т. Менше за потрібну кількість поставляється хімічних ниток і волокна, шубно-хутрової сировини, кау­чуків, синтетичних латексів. барвників та ін. Підприємства частково працюють на давальницькій сировині, щоб не простоювати, а це призво­дить до збіднення українського ринку товарів. До того ж цержави-постачальники основних видів сировини в Україну постійно під­вищують ціни на них, внаслідок чого з початку 1993 р. до 2003 р. вартість продукції легкої промисловості зросла від 26 до 80 разів [3, с.69].

Пріоритетні завдання легкої промисловості - формування і розмі­щення державних замовлень та державних контрактів, координування діяльності підприємств, пов'язане з виконанням цього завдання, розроб­ка цільових програм перспективного розвитку нових видів сировини, збалансованого розвитку підгалузей.

Передбачається розширення сировинної бази, ліквідація диспропо­рцій в окремих підгалузях; розвиток машинобудування для легкої промисловості, механізму відновлення кооперативних зв'язків з країна­ми СНД.

Легка промисловість має тісні зв'язки з хімічними галузями. Вже нині Україна може використовувати власні потужності для виробництва синтетичної шкіри і клею, підошов, хімічних ниток і волокон, капролак­таму, необхідного для виробництва хімічних ниток і пряжі. Заслуговує на увагу вітчизняне виробництво поліуретанових композицій для взуттєвої галузі, які досі імпортували.

Розміщення легкої промисловості вигідно поєднується також з роз­міщенням важкої промисловості, оскільки у виробництві предметів споживання зайняті здебільшого жінки, а у важкій промисловості - чоло­віки. При розміщенні галузей враховують забезпечення трудовими ресурсами, народногосподарські функції і територіальні особливості окре­мих економічних регіонів України При будівництві нових підприємств, крім капітальних витрат, слід обов'язково враховувати витрати на соціа­льну інфраструктуру

Зміни в розміщенні легкої промисловості зумовлені ліквідацією розриву між сировинними районами і районами виробництва. Вовняне, бавовняне, шовкове, трикотажне виробництво орієнтується на сировину і споживача; взуттєве і швейне - на споживача, лляне - на сировину.

У легкій промисловості найбільшою підгалуззю є текстильна, до якої належать первинна обробка текстильної сировини, потім бавовняна, лляна, вовняна, шовкова, нетканих матеріалів, конопле-джутова, сітко-в'язальна, текстильно-галантерейна, трикотажна підгалузі [5, с.136].