МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра фінансів і банківської справи
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «Страхові послуги»
Страхування банківських ризиків
КРФК. 08105.00.00.00
Студентка групи ФК-08-1 Макость І. М.
(підпис, дата) (прізвище, ініціали студента)
Керівник роботи Приступа Л.А.
(підпис, дата) (прізвище, ініціали керівника)
2012
Зміст
Вступ…………………………………………………………………... |
2 |
|
4 |
1.1 Загальна характеристика та класифікація страхування банківських ризиків………………………………………………………… |
4 |
1.2 Взаємні вигоди партнерства страхових компаній та банків при страхування банківських ризиків………………………………………….. |
16 |
1.3 Перспективи впровадження комплексного страхування банківських ризиків в Україні……………………………………………… |
22 |
2 Розрахункова частина………………………………………………. |
26 |
Висновки………………………………………………………………. |
36 |
Список використаної літератури…………………………………….. |
38 |
Додатки………………………………………………………………... |
40 |
Вступ
Страхування банківських ризиків, банківське страхування - вже протягом багатьох років широко і досить успішно застосовується в багатьох економічно розвинених країнах. Перший банківський страховий поліс служив захистом капіталу банку від великих втрат, виданий в 1911 році в США.
Динамічний розвиток банківського сектору – важливий каталізатор якісних перетворень у вітчизняній економіці. Тож ключовим завданням держави має стати забезпечення його стабільної роботи.
Банківський бізнес у нашій країні, як і вся її економіка, перебуває сьогодні у стадії становлення і пошуку. Хоча, звичайно, банківський сектор уже суттєво відрізняється від того, що був на початках формування незалежної Української держави. Однією з головних засад, на яких базується сьогодні ідеологія банківського бізнесу, на наш погляд, є його власна безпека.
Про актуальність і неоднозначність цього питання свідчить увага до нього засобів масової інформації, численні семінари за участю впливових міжнародних експертів. В аспекті ж банківської діяльності особливої уваги заслуговує одна з них — страхування, без якого сьогодні на розвинутих фінансових ринках неможливо гарантувати повноцінну безпеку фінансово-кредитних установ.
Метою даної роботи є розкриття сутності страхування стосовно банківської сфери та виявлення особливостей й тенденцій розвитку банківського страхування в Україні.
Завданням роботи є узагальнення і аналіз інформації, здобутої у процесі вивчення:
- теоретичних засад здійснення страхування банківських ризиків;
- співпраці страхових компаній та банків;
- перспектив розвитку страхування у сфері банківської діяльності.
Предметом дослідження є теоретичні і практичні питання організації здійснення страхування банківських ризиків та виконання його основних функцій і завдань.
Об’єктом дослідження є діяльність страхових компаній на ринку страхування банківських ризиків.
Проблемам розвитку національної системи страхування діяльності фінансово-кредитних установ, гарантування і забезпечення довіри громадськості до банківської системи присвячено низку наукових праць українських вчених:, як В. Зубарєва, С. Волосовича, К. Тринчука, В.Фурмана та інших.
Теоретичні основи та напрямки вдосконалення страхування банківських ризиків
Загальна характеристика та класифікація страхування банківських ризиків
Якщо будь-яка комерційна діяльність нерозривно пов’язана з ризиками, то банківська діяльність – це постійне балансування між ризиками і шансами, де під ризиком розуміють можливі втрати, а під шансом – імовірність отримання прибутку.
У структурі збитків, які загрожують українським банкам, експерти виділяють три види ризиків, які можна вважати основними. Це кредитні, ринкові й операційні банківські ризики.
Виходячи з існуючої статистики, до 80% банківських втрат пов’язані з кредитними ризиками, тобто з ризиком неповернення кредиту, причому лідерами за простроченими заборгованостями традиційно є автокредитування та споживче кредитування, а також поширені сьогодні так звані експрес-кредити, які видаються без повноцінного аналізу платоспроможності і сумлінності позичальника [5].
Досить високі також ринкові ризики (фондовий, валютний, процентний), що формують збитки банку внаслідок несприятливої зміни ринкових параметрів (валютного курсу, ставки винагороди, вартості фінансових інструментів тощо) Ці ризики менш передбачувані, а значить – менш контрольовані: вплив таких ризиків може бути досить масштабним, а їх наслідки – воістину руйнівними.
Нарешті, завжди існують операційні ризики, визначальну роль в яких може зіграти людський фактор (збої в роботі автоматизованої системи, допущені банківськими співробітниками помилки). Частка фінансових втрат від операційних ризиків, як правило, невелика, але в міру підвищення рівня автоматизації робіт у банках зростає і вплив цієї групи ризиків.
Страхування банків не можна вважати приватною справою окремого банку, так як банк – це в деякому роді хранитель і розпорядник суспільного капіталу, який ризикує, насправді, не своїми засобами, а засобами кредиторів і вкладників. Тому страхування банківських ризиків несе соціально-суспільну функцію, спрямовану на збереження фінансової стійкості кредитної установи при будь-яких несприятливих зовнішніх і внутрішніх впливах.
Повнооб’ємне страхування капіталу банку є практично неможливим і не практикується, однак у багатьох країнах світу використовуються так звані поліси ВВВ (Bankers Blanket Bond). Ці поліси комплексного страхування банків спочатку були розроблені Американською асоціацією гарантів виключно для американських банків, але сьогодні набули поширення в інших країнах, де вони адаптуються з урахуванням місцевого законодавства.
Поліс ВВВ включає широкий перелік ризиків – від нелояльності банківського персоналу до збитків, понесених банком при операціях за підробленими документами. У США для банків, що працюють з фізичними особами, поліс ВВВ є обов’язковим. Що ж стосується України, то в нашій банківській системі є лише кілька десятків банків, які мають такий захист.
Реально в Україні розроблена система страхування вкладів, а страхування кредитних банківських ризиків існує практично виключно завдяки існуючій системі обов’язкового заставного страхування.
У рамках страхування кредитів забезпечуються такі види захисту [18]:
страхування майна, взятого під заставу як забезпечення позикових коштів;
страхування життя і здоров’я позичальника;
страхування комерційних кредитів (для кредитів під поставку продукції).
Таким чином, українські банки лише підстраховуються від форс-мажорних ситуацій і від навмисного шахрайства, а на специфічні банківські ризики орієнтовані лише поодинокі страхові продукти.
Особливо важливо виміряти та чисельно визначити рівень якогось конкретного виду ризику або сукупного ризику.
Залежно від чинників, що визначають виникнення ризику, прийнято розрізняти зовнішні банківські ризики, обумовлені подіями, що відбуваються в суспільстві і в економіці (зміна політичної ситуації, що впливають на стан економіки стихійні лиха тощо) і внутрішні, які є результатом проведених банком процентної політики, кредитної діяльності, операцій з валютною тощо [12].
За часом ризики розподіляються на ретроспективні, поточні та перспективні. Аналіз ретроспективних ризиків, їх характеру та способів зниження дає можливість більш точно прогнозувати поточні та перспективні ризики. Далі проводиться аналіз ступеня вже існуючих ризиків.
За ступенем банківські ризики можна поділити на низькі, помірні і повні.
За основних факторами виникнення банківські ризики бувають економічними та політичними
Політичні ризики - це ризики, зумовлені зміною політичної обстановки, що несприятливо впливає на результати діяльності підприємства (закриття кордонів, заборона на вивіз товарів в інші країни, військові дії на території країни тощо).
Економічні (комерційні) ризики - це ризики, обумовлені несприятливими змінами в економіці самого банку чи в економіці країни. Найбільш поширеним видом економічного ризику є ризик незбалансованої ліквідності (неможливість своєчасно виконувати платіжні зобов'язання). Економічні ризики також представлені зміною кон'юнктури ринку, рівня управління.
Ці основні види ризиків пов'язані між собою, і часто на практиці досить важко їх розділити. У свою чергу, і політичні, і економічні ризики можуть бути зовнішніми та внутрішніми.
До зовнішніх відносяться ризики, безпосередньо не пов'язані з діяльністю банку. На рівень зовнішніх ризиків впливає дуже велике число факторів - політичні, економічні, демографічні, соціальні, географічні та інші.
До внутрішніх відносяться ризики, обумовлені діяльністю самого банку, його клієнтів (позичальників) або його конкретних контрагентів. На їхній рівень впливають ділова активність керівництва банку, вибір оптимальної маркетингової стратегії, політики і тактики.
Для страхової компанії поліс - це товар, який зобов'язаний забезпечувати високий рівень захисту для банку, гарантувати третім особам стійкість кредитної установи. А для цього необхідно дуже серйозно підходити до укладання договору страхування банку. Це полягає в наступному:
- проведення комплексної перевірки фінансового стану банку;
- організації контролю;
- визначення чітких обов'язків службовців.
Інакше кажучи страхова компанія повинна провести ряд превентивних заходів з метою власної фінансової безпеки Страховик ніколи не бере на себе 100% обсяг страхового покриття, тому що вигідніше цей ризик розділити з іншими страховими компаніями, тобто вдатися до співстрахування або перестрахування.
Існують такі види страхування специфічних банківських ризиків [15]:
страхування депозитів;
страхування банківських кредитів;
поліс комплексного страхування банків;
страхування електронних і комп’ютерних злочинів.
За останні 50 років більшість країн стикалися з кризою банківської системи, що змусило їх ввести страхування банківських депозитів для захисту банківських систем від банкрутств окремих банків. Тим часом страхування депозитів має не тільки переваги і вигоди, а й таїть у собі певні пастки: погано продумана схема страхування депозитів може завдати серйозної шкоди економіці.
Простій людині, неспеціалістові в галузі фінансів, важко визначити, наскільки надійний той чи інший банк. Банк може виглядати цілком надійним і при цьому давати гроші в борг неплатоспроможним позичальникам, що підриває його кредитоспроможність. Розміщення депозитів, так само як і операції з кредитування, певною мірою є ризикованою діяльністю. Звичайно банк не може відмовити клієнту в прийнятті його депозиту, але якщо з якої-небудь причини його вкладники втратять до нього довіру, вони можуть зажадати назад вкладені капітали. Така ситуація загрожує будь-якому банку. Сильна вразливість і ризикованість банківських операцій, а також той факт, що погіршення ситуації в банківській сфері може серйозно розбалансувати економічні механізми, вимагають введення системи захисту депозитів, що дозволяє захистити не тільки окремий банк, а й банківську систему в цілому.
Страхування депозитів має чимало опонентів, які стверджують, що страхування депозитів у кінцевому рахунку порушує ринковий порядок, оскільки знижує стимули для прийняття ефективних рішень банківськими менеджерами, вкладниками, позичальниками, державними і політичними діячами [1]. Теоретично нерегульована банківська система може успішно функціонувати без страхування депозитів в умовах дотримання ринкового порядку. Багато країн, що мають приховані та відкриті механізми страхування, за останні 50 років захищали вкладників від наслідків широкомасштабних банкрутств банків. Приховане страхування є найгіршим з можливих «ліків», тому що відсутність добре розробленої системи захисту депозитів створює атмосферу невизначеності в сфері депозитної діяльності. Це може посилити вимоги до банків, що змушує останніх встановлювати більш високе забезпечення по кредитах. Прагнучи уникнути такої ситуації, країни вважають за краще вводити систему обмеженого і відкритого захисту депозитів.
Головним предметом дискусій з приводу страхування депозитів є питання про стимули, які повинні бути закладені в продуманій системі захисту вкладів. Ці стимули стосуються всіх зацікавлених осіб дрібних і великих вкладників, позичальників, банківських менеджерів, державних керівників, що відповідають за розробку економічної політики. Кожна зацікавлена сторона повинна бачити в системі захисту депозитів вигоди для себе. Спектр вигод може бути дуже широким - починаючи від цілком очевидних (збереження своїх грошей - стимул для дрібних вкладників) до масштабних (забезпечення фінансової стабільності в умовах нежиттєздатність банківської системи). Якщо спробувати створити систему захисту депозитів, яка відповідала б усім різнорідним інтересам, то така система не могла б працювати. Стимули повинні бути вивірені так, щоб вони змушували всі сторони діяти раціонально в інтересах підтримки стабільності економіки. Стимули повинні сприяти зміцненню дисципліни в банківському секторі. Разом з тим слід утриматися від заходів, що впливають на внутрішнє управління банками і на ринкові механізми, що змушують великих вкладників шукати надійний банк, а також від формального регулювання банківської системи.
Щоб система захисту депозитів мала дисциплінуючий характер і при цьому не суперечила ринковим стимулам, повинні бути дотримані наступні умови [3]: вона повинна бути закріплена законодавчо; бути обов'язковою; супроводжуватися чітко розробленими методиками розрахунків, оцінок запозичень, регулювання та контролю. Крім того, компетентним державним відомствам повинні бути надані повноваження і необхідна інформація для реформування банків-банкрутів та вжиття заходів щодо неплатоспроможних банків. Систему захисту слід вводити тільки після реструктуризації банків. Вона повинна охоплювати всі банки незалежно від їх розмірів і форм власності - великі й дрібні, приватні та державні; забезпечувати обмежене покриття за всіма видами депозитів і швидку виплату компенсацій у випадку банкрутства банку.
Для дрібних вкладників найважливіше, щоб їхні заощадження були в цілості. Вони будуть з довірою ставитися до всієї банківської системи, якщо будуть упевнені в цьому. Страхування депозитів дозволить запобігти паніці серед дрібних вкладників. У більшості країн, де діє страхування депозитів дрібних вкладників, розмір вкладів цієї категорії вкладників коливається від самих невеликих сум до 100 тис. дол (в США) і ще більшої суми (в Італії). Страхування депозитів звільняє дрібних вкладників від необхідності постійно відслідковувати фінансовий стан банку.
Недостатньо точно розроблена система страхування депозитів може негативно позначитися на фінансовому стані та підприємницької діяльності позичальників, у яких може скластися хибне уявлення про надійність банку. Щоб запобігти такій ситуації, необхідно провести точну класифікацію позик, визначити резерв на покриття ненадійних і сумнівних боргів за кредитами, забезпечити капіталізацію доходів банків.
Поведінка менеджерів банків не повинно руйнувати банківську систему. Часто саме менеджери і власники банків створюють умови для банкрутства. Збиток від неправильних дій менеджерів може бути зменшений, якщо банк буде закритий до моменту настання повного банкрутства. Менеджер банку може дбати лише про свої інтереси на шкоду інтересам банку. Найбільший спокуса виникає у менеджерів банків, положення яких починає погіршуватися. Не маючи стимулів для захисту капіталу банку, менеджери можуть піти на надання високо ризикованих позик, обман і крадіжки. З цієї точки зору страхування депозитів розширює можливості для такої діяльності. Державні керівники, відповідальні за регулювання банківської сфери та запровадження страхування депозитів, часто керуються власними інтересами, що призводить до появи хибних стимулів. Вони можуть забути про своє призначення служити громадським інтересам, тобто прагнути збалансувати конфліктні інтереси власників, менеджерів, вкладників, кредиторів, платників податків і т. д. Більше того, вони можуть піти на змову з лідерами банківської сфери, скоротити її регулювання, знизити роль системи страхування депозитів.
Ефективна система страхування банківських депозитів повинна мінімізувати число банкрутств банків, вирішувати пов'язані з цим проблеми швидко і з мінімальним збитком як для самих банків, так і для уряду, не порушуючи при цьому роботу фінансового ринку. Створення такої ефективної системи передбачає наступні послідовні кроки [3]:
створення політичного і законодавчого базису для обов'язкової системи страхування банківських депозитів;
аналіз структури банківської сфери з метою вибору схеми страхування банківських депозитів;
формування адміністративних рамок, що відповідають обраній системі страхування банківських депозитів;
забезпечення незалежності державного відомства, відповідального за систему страхування банківських депозитів, у прийнятті рішень про банкрутство банків;
забезпечення системи страхування банківських депозитів необхідним фінансуванням і кваліфікованим персоналом;
стандартизація операцій зі страхування банківських депозитів. Слід використовувати методику, випробувану в страхових компаніях, зокрема методи гарантування, контролю, розподілу ризиків, встановлення страхових премій. Разом з тим слід враховувати специфіку страхування банківських депозитів, його відмінність від страхування життя та власності;
складання плану дій на випадок кризи всієї банківської системи.
Страхування, поряд з системами технічної, фізичної та інформаційної безпеки, є важливим елементом в системі захисту банків від злочинних посягань.
Ризик і бізнес - це два нероздільних поняття, уникнути ризику не можна, його можна тільки мінімізувати. В принципі, жодна компанія не може говорити про те, що вона повністю захищена від злочинних посягань як зсередини, так і з поза. Тільки завдяки комплексному підходу до вирішення проблем безпеки і правильному поєднанню різних її складових, у тому числі і страхування, як одного з найбільш важливих факторів з мінімізації ризику, можна почувати себе в безпеці.
До найбільш ризикованими операціями банків, з точки зору здійснення злочинів, відносяться наступні: кредитування, переказ грошей по електронній системі, а також зберігання та перевезення готівки та деякі інші операції.
Видача кредитів відноситься до банківських операцій з дуже високим ступенем ризику. Більшість розкрадань в особливо великих розмірах, скоєних при видачі кредиту, часто виявляється тільки після закінчення значних термінів часу з моменту їх вчинення. Крім того, відбуваються вони в основному при змові працівників банків з позичальниками, а злочини, вчинені групою змовників, як правило, важко розкриваються.
Ступінь ризику при проведенні даного виду банківських операцій настільки висока через те, що вони відбуваються без попередньо розробленого плану. Найчастіше це відбувається шляхом підкупу співробітника кредитного відділу клієнтом за допомогою щедрих подарунків.
Іншим вразливим місцем при видачі кредиту є отримання кредиту третіми особами за участю посередників, наприклад, при видачі кредитів на придбання обладнання або транспортних засобів, який здійснюється за участю дилера. Заходи безпеки при видачі такого кредиту повинні включати в себе детальний аналіз кредитоспроможності позичальника та надійності особи, що представляє його інтереси.
В основі банківського страхування лежать зобов'язання по страховому покриттю банків, відомі у світі як Bankers Blanket Bond (BBB), спочатку розроблені Американською асоціацією гарантів для американських банків. Згодом банківське страхування було адаптовано з урахуванням місцевого законодавства для використання у багатьох країнах, і в даний час воно набуло широкого розповсюдження у світі. Страховиками, що займають лідируюче становище в цьому особливому виді страхування, є андерайтери Ллойда в Лондоні.
Комплексне страхування банків включає страхування від [16]:
нелояльності персоналу банку. Усі банки схильні до ризику збитків з вини персоналу. Шахрайство відбувається не комп'ютерами, а людьми. Існує багато способів, за допомогою яких співробітники можуть завдати матеріальної шкоди банку, так, наприклад, вони можуть бути співучасниками пограбування, можуть проводити шахрайські операції з кредитами, видаючи їх, наприклад, фіктивним особам, або проводячи шахрайські операції з системою електронного переказу грошей. Під нелояльність персоналу в рамках В.В.В. розуміються незаконні шахрайські дії співробітників з метою отримання особистої вигоди. При укладанні договорів страхування страховик має право вимагати від клієнта дотримання мінімально необхідних заходів безпеки щодо запобігання збиткам, і тут до роботи з оцінки ступеня ризику і визначення необхідних заходів безпеки щодо запобігання можливих збитків підключається сюрвейєр. Звичайно, стандартний набір заходів безпеки щодо запобігання настання збитків включає в себе внутрішній аудит, а також здійснення подвійного контролю за проведенням фінансових операцій;
майна, що знаходиться в приміщеннях банку. У даному випадку здійснюється покриття збитків, понесених банком у результаті втрати майна, що перебуває в його приміщеннях. Під терміном «майно» в рамках В.В.В. розуміються по суті всі типи рухомого майна, найбільш важливою складовою частиною, якого є гроші;
готівкових коштів при транспортуванні. У даному випадку страховики виділяють два види перевізників готівкових коштів: перший вид - це коли в ролі перевізника виступає сам банк, і друге - коли в ролі перевізника виступає фірма, що спеціалізується на здійсненні перевезень цінних вантажів. В останньому випадку зазвичай здійснюється страхування відповідальності перевізника, однак банк на свій розсуд може укласти окремий договір страхування, що передбачає компенсацію тієї частини збитків, що не покриваються за договором страхування відповідальності перевізника;
збитків, понесених банком при операціях з підробленими документами. Об'єкти покриття в цьому випадку діляться на дві основні групи: перша група - це підроблені чеки і схожі з ними за призначенням фінансові документи; друга група - це підроблені цінні папери;
збитків, понесених банком при прийнятті валюти, яка згодом була визнана фальшивою. Звичайний вигляд покриття по даному виду страхування поширюється на офіційну валюту країни, у якій працює банк, але на прохання банку обсяг покриття може бути розширено;
стандартний пакет з комплексного страхування банків включає також додаткові види покриттів, наприклад, офісного майна, творів мистецтва, особистих сейфів і ряду інших об'єктів. Супутні страхові поліси видаються на вимогу клієнта.
На початку 80-х років з боку фінансових установ США на адресу пакета документів з комплексного страхування банків (В.В.В.) почали надходити нарікання з приводу того, що пропоновані види страхового покриття не враховували процеси комп'ютеризації діяльності фінансових інститутів. У відповідь на що андерайтери Ллойда розробили поліс страхування фінансових установ від електронних і комп'ютерних злочинів, скоєних третіми особами. Поліс страхування від електронних і комп'ютерних злочинів був і залишається додатковим до В.В.В. видом покриття. З моменту розробки даний поліс почав активно використовуватися банками, і практично відразу ж став невід'ємною частиною стратегії ризик менеджменту.
Незабаром після появи на ринку В.В.В., страховиками США була розроблена американська версія поліса комплексного страхування фінансових інститутів, яка значно відрізнялася від англійської версії. Ця відмінність полягала у різних підходах до об'єктів страхування.
Придбання полісу страхування від комп'ютерних злочинів не є обов'язковим для банків відповідно до законодавства ні в США, ні в країнах членах ЄС.
Страхування від комп'ютерних злочинів стало стандартним видом страхування, що використовується інвестиційними банкірським будинками, дилерськими фірмами, страховими компаніями, і великими транснаціональними комерційними компаніями, які здійснюють перекази своїх грошових коштів, а також несуть відповідальність за збереження коштів своїх клієнтів при клірингових і депозитних операціях.
Поліс Ллойда пропонує свій підхід до проблеми страхового ризику, виділяючи ряд об'єктів страхування у відповідності з існуючими факторами ризику. За даним полісом виділяються наступні об'єкти покриття [16]:
- страхування комп'ютерних систем банку від несанкціонованого входу. За даним полісом страхувальнику відшкодовується збиток у випадку, якщо він переклав, сплатив чи поставив будь-які кошти або майно, відкрив кредит, оплатив рахунок або здійснив будь-який інший вид виплат в результаті несанкціонованого входу третіх осіб в його комп'ютерну систему;
- страхування банків від нелояльності персоналу. За даним полісом страхувальнику відшкодовуються збитки, завдані йому незалежними консультантами та іншими співробітниками, які виконують певні роботи для банку за контрактом і які не є його постійними співробітниками, в результаті здійснення шахрайських модифікацій в комп'ютерних програмах, незалежно від способу впровадження в комп'ютерну мережу страхувальника;
- страхування електронних даних та їх носіїв. За даним полісом страхувальнику відшкодовуються збитки, завдані йому в результаті навмисного знищення або спроби знищення електронних даних. Однак даний страховий поліс покриває страхувальникам тільки вартість відновлення цих даних. Якщо вони не підлягають відновленню, то виплачується номінальна вартість носія електронної інформації;
- страхування засобів електронного зв'язку банку. Страхувальнику компенсуються збитки, у випадку, якщо він переклав, сплатив, або поставив будь-які кошти або майно, відкрив кредит, оплатив рахунки або здійснив іншу виплату на підставі отримання шахрайського доручення на здійснення цих операцій по засобах електронного зв'язку;
- страхування юридичної відповідальності страхувальника в результаті здійснення його клієнтом або фінансовим інститутом переказу грошових коштів, оплати або поставки будь-яких коштів або майна, а також здійснення будь-яких інших видів виплат на підставі отримання шахрайського доручення або підтвердження на здійснення переказу, платежу, доставки або отримання коштів/майна, яке було передано йому нібито від імені страхувальника;
- страхування комп'ютерних систем банку від комп'ютерних вірусів. Страхувальнику відшкодовується збиток у випадку, якщо він переклав, сплатив чи поставив будь-які кошти або майно, здійснив будь-яку виплату в результаті псування даних, що знаходяться в його комп'ютерній мережі, вірусом або в результаті знищення електронних даних, що знаходилися в автоматизованій системі страхувальника в результаті навмисного псування або спроби псування цих даних за допомогою комп'ютерного вірусу.
Отже можна сказати, що сьогодні банки і страхові компанії шукають можливості для підвищення взаємної довіри і більш тісної співпраці, що дозволило б розвивати страхування, пов’язане з банківськими ризиками. І зацікавлені в цьому не тільки представники банківської сфери, а й усі, хто знаходиться з нею в єдиній зв’язці – суб’єкти підприємництва та громадяни України.
Взаємні вигоди партнерства страхових компаній та банків при страхування банківських ризиків
Глобалізація світової економіки, розвиток фінансових ринків та посилення конкуренції в усіх сферах торгівлі висуває нові вимоги до діяльності провідних фінансових посередників. Це створює необхідність розширення спектра послуг, що надаються сьогодні банками, страховими та інвестиційними компаніями. Основним нововведенням останніх десятиріч є створення «гібридних» продуктів, які є результатом співпраці декількох фінансових інститутів, і саме це є основною передумовою співпраці банків і страхових компаній. Не менш важливим є і те, що взаємодія даних фінансових посередників обумовлена функціональною зближеністю страхової і банківської діяльності за рахунок виконання ними спільних функцій трансформаційної, інвестиційної, управління ризиками, що визначають можливості розвитку відносин співпраці і подальшої інтеграції.
Останнім часом співпраця банків та страхових компаній набуває нових масштабів, переходячи від простого взаємного обслуговування своїх установ до всеосяжної міжгалузевої і між ринкової взаємодії. Така взаємодія обумовлена рядом факторів, які являють собою взаємні вигоди від партнерства у фінансових посередників (рис. 1.2.1) [11].
Клієнтська база
Банківсько-страхові послуги
БАНК
СТРАХОВА КОМПАНІЯ
Додатковий дохід
Покриття ризиків
Розширення інвестиційних можливостей
Рисунок 1.2.1 – Взаємні вигоди від партнерства банків та страхових компаній
Розглянемо докладніше кожен з наведених факторів. Спільне в діяльності банків та страхових організацій - наявність значної клієнтської бази у обох сторін. Банківські установи та страховики надають різні фінансові послуги великій кількості юридичних та фізичних осіб. Не протиставляючи банківські та страхові продукти, а доповнюючи їх, взаємодія страхових і банківських установ сприяє обміну клієнтами, підвищенню конкурентоспроможності цих фінансових посередників.
У наш час понад 80% європейських банків використовують у своїй діяльності банківське страхування та понад 40% страхових компаній пропонують своїм клієнтам альтернативні фінансові послуги. Страхові компанії на партнерській основі використовують банки для просування страхових продуктів, одночасно банки забезпечують відповідне розрахунково-касове обслуговування клієнтів страхових організацій. Банківське обслуговування страхової діяльності характеризується складністю та багатоконтактністю: велика клієнтська база страховиків, різні форми внесення страхових внесків, різна кількість та форми страхових виплат визначають високі вимоги до якості банківського супроводження страхової діяльності.
Також банки вбачають розширення своєї клієнтської бази за рахунок надання кредитів клієнтам страхової компанії та її персоналу. Не останнє місце в «обміні» своїми клієнтами посідає і спільна маркетингова політика двох фінансових посередників: реклама один одного в усіх офісах та відділеннях, надання пільг та знижок на придбання спільних банківсько-страхових продуктів тощо. Ефект взаємовигідного співробітництва підвищується і спільним використанням ресурсної бази контрагентів (кадрів, матеріально-технічної бази, філіальної мережі, представництв та ін.).
Діловий тандем «банк – страховик» дозволяє модифікувати банківські продукти в бік більшої гнучкості щодо рівня прийнятого банком ризику, створювати нові види страхування, орієнтовані на страхування ризиків економічного характеру, створювати фактори, що визначають попит на банківські продукти і послуги страхування [13]. У ході спільної діяльності банків і страхових компаній клієнт отримує максимально зручний, повний і відносно недорогий комплекс послуг, який може включати в себе страхові та банківські послуги, що доповнюють одне одного таким чином, щоб у цілому продуктивність обслуговування значно зросла. Працюючи розрізнено, ні банк, ні страхова компанія не здатні надати такого спектра послуг. Поряд з цим, досягається мета забезпечення взаємної стабільності і надійності.
Якщо мова йде про сумісні банківсько-страхові продукти, то правильно буде згадати і про банківське страхування. Bankassurance або банківське страхування - набір фінансових послуг, які можуть задовольнити як банківські, так і страхові потреби клієнта одночасно [10]. Канал bankassurance перетворює банк у, свого роду, фінансовий супермаркет, в якому клієнти можуть отримати широкий спектр кредитно-інвестиційних і страхових послуг в одному місці з мінімальними витратами часу.
На сьогодні існує 2 види спільної діяльності банків і страхових компаній:
- assurbankinq - надання банківських послуг через страхові компанії;
- bankassurance - надання страхових послуг через банківські установи, а також надання банківських та страхових послуг через торговельні мережі.
Продукти bankassurance можна розділити на дві групи: прості і складні. Прості продукти bankassurance інтегруються в банківський продукт. Це може бути або автоматичне страхування або додаткова опція на вибір клієнта. Зазвичай він продається співробітникам банку. Складні продукти bankassurance, які продаються часто незалежно від банківського продукту співробітниками страхових компаній або спеціально підготовленими співробітниками банку.
Працюючи зі страховою компанією за технологією bankassurance, банк отримує можливість [10]:
збільшення своїх доходів за рахунок розширення спектру послуг, що надаються (зарубіжний досвід показує, що сьогодні до третини прибутку банки отримують від продажу в своїх відділеннях страхових продуктів);
зниження витрат компанії за рахунок консолідації фінансових послуг;
у повному обсязі реалізувати проект фінансового супермаркету і отримати додатковий дохід у формі агентської винагороди;
страхування застави на умовах, погоджених з банком, уникаючи при цьому витікання коштів зі своєї єдиної фінансової системи;
страхування кредитних ризиків і завдяки цьому різко збільшувати обсяги кредитування фізичних осіб у всіх операційних точках мережі по банківських споживчих кредитах;
страхування власних ризиків на пільгових умовах і з високою технологічністю оформлення страхування за всіма видами ризиків.
Робота в умовах невизначеності породжує проблему ризику. Чітко налагоджений процес управління ризиками – єдино можливий спосіб досягнення стійкості і стабільності у бізнесі. Досягнення спільної збалансованої стійкості при веденні бізнесу разом з досягненням взаємовигідного результату - ось головна мета, у прагненні до якої, необхідно будувати партнерські відносини.
Діяльність страхових компаній істотно відрізняється від інших видів підприємницької діяльності не тільки прагненням брати на себе ризики різних суб'єктів господарювання, але й здатністю об'єктивно оцінювати і управляти ними. Банки ж у процесі здійснення своєї діяльності змушені брати на себе значні ризики, в основному, економічного характеру.
Складний і багатогранний процес управління банківськими ризиками може значно спрощуватися шляхом передачі частини ризиків економічного і неекономічного характеру страховій компанії, фахівці якої більшою мірою здатні об’єктивно оцінити і розробити стратегії управління ризиками. При цьому банк отримує забезпечення більшої надійності, що позитивно позначається на іміджі банку. Страхова компанія, співпрацюючи з банком, отримує можливість забезпечення фінансової стабільності з огляду на залучення банку для розробки ефективних стратегій управління активами страхової компанії і розміщення її фінансових активів. Можливе здійснення взаємного консалтингу між страховою компанією і банком.
Слід звернути увагу і на те, що в розрізі зменшення негативного впливу ризиків на діяльність обох фінансових посередників страхові компанії пропонують банку такі види послуг:
класичне страхування майна і персоналу банку. Страхування майна може включати страхування нерухомого майна, цінностей, транспорту, вантажів, електронного устаткування тощо;
страхування відповідальності банківських службовців;
- страхування заставного майна і життя позичальника кредиту. Якщо фізична особа страхує заставне майю, то вона є потенційним клієнтом цієї компанії з інших видів страхування, у тому числі й особистого;
- кредитне страхування. Може страхуватися ризик неплатежу, невиконання зобов'язань за договором або ризик неповернення авансового платежу. Ризики неплатежу існують при укладанні лізингових угод, угод, де контрагентом виступає нерезидент;
- страхування власників банківських платіжних карток. В нього, як правило, входять такі програми страхування; медичних витрат тих, хто виїжджає за кордон; їхнього вантажу; затримки рейсів; оплати проживання в готелях та інших послуг; від нещасних випадків в Україні та за кордоном; на випадок втрати, крадіжки й пошкодження банківської картки; від махінацій із платіжними картками.
Особливі відносини між банками та страховими організаціями накладає інвестиційна функція. Спочатку дана функція була притаманна лише банкам, однак у різні роки спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові інститути, особливо страхові компанії, суттєво потіснили банки в акумуляції заощаджень населення і стали важливими постачальниками позичкового капіталу.
Зростання впливу спеціалізованих небанківських установ пояснюється трьома основними причинами:
зростання доходів населення у розвинених капіталістичних країнах;
активний розвиток ринку цінних паперів;
надання цими установами спеціальних послуг, які не можуть надавати банки.
Крім того, страхові компанії, на відміну від банків можуть акумулювати грошові заощадження на досить тривалий період, отже, робити довгострокові інвестиції. Основні форми діяльності страхових інститутів на ринку позичкового капіталу зводяться до акумуляції заощаджень населення та надання кредитів через облігаційні позики корпораціям і державі, мобілізації капіталу через всі види акцій, наданню іпотечних і споживчих кредитів, а також кредитної взаємодопомоги.
Отже, ефективна взаємодія страхових компаній та банків є результатом злагодженої, вигідної для кожної із сторін, співпраці усіх відділів та підрозділів цих фінансових посередників. Таке партнерство здатне приносити неабиякий додатковий фінансовий дохід, задовольняти більший спектр потреб споживачів, при цьому економлячи їх час і витрати. У складних умовах фінансового ринку страхові компанії та банки підвищили свою конкурентоздатність, залишивши далеко позаду фінансові інститути, що пропонують своїм клієнтам класичні фінансові послуги.