16. Екон нерівність. Крива Лоренца-графіч та екон інтерпретація. Коеф Джинні та децільний коеф.

Р инк. ек-ка має всі передумови для виник. ек. нерівності. Ступінь ек. нерівності хар-ся кривою Лоренца. На рис.на гориз. осі всю к-ть (100% сімей) домогосп-в поділено на 5 груп (по 20%), а на вертик. осі відкладено 5 рівних часток (по 20%) у складі сукуп. величини (100%) доходів. Абсоютною рівністю доходів між окремими групами сімей є бісектриса. Вона показує, що кожний % сімей одержує адекватний % доходу. Це означає, що 20,40,60,80,100% сімей отримує відповідно 20,40,60,80,100% усієї величини особистих дох. Але реально кожний % сім’ї має інший % сук. доходу. Цю, фактичну, ситуацію відображає крива Лоренца, яка має вигляд угнутої кривої, що відхил від бісектриси. Чим дальше відхил. крива Лоренца від бісектр, тим вище ступінь нерівності (бідніше країна). Якщо б фактичний розподіл доходу між групами сімей був абсолютно рівним, крива Лоренца збігалася б з бісектрисою.

Крім кривої Лоренца для визначення рів диференціації особистих доходів використ. такі показники, як децільний коефіціент та коеф. Джині. Дец.коеф. відображує співвідношення між середніми доходами 10% найбагатшої частини насел і доходами 10% найбіднішої частини насел. Коеф. Джині показіє рів концентрації доходів насел. На базі кривої Лор цей коеф. розрахов діленням площі , що знаходиться між бісектрисою та кривою Лоренца на площу трикутника, сторонами якого є бісект, горизонт вісь і права вертик вісь.

R Gini=Soac/SoaB

Чим вище коеф.Джині,тим більше диференціація доходів. Допускається коеф.Джині до 20%.

17. Кейнсіанська функ спож в закритій прив екон: графічна та мат інтерпретація; сутність ефекту заощадж. Недоходні фактори спож та заощаджень.

З акрита економіка містить три суб'єкти макроек-ки: С-сектор спож, I-сектор інвестицій, G-держ. сектор. Основна макроек.а тотожність для закритої ек-ки вира­жається т.ч.: Y=C+I+G. Слід розрізняти Y-дохід та Y’ = Y- Т-частина доходу, яка за­лишилася після сплати податків, тобто післяподатковий дохід. Першим пов’язав спож з особ. доходом Кейнс. Згідно з кейнс. теорією , спож є зростаючою ф-цією від поточного наявного доходу дом-в. Дохід поділ. на сп-ня (С) та заощ-ня (S): Y=С + S або Y'= Y-Т=С+S. Ф-ція спожив. виражає залежність між викорис­товуваним доходом і обсягом спож і має вигляд: С-F\Y') = F(Y-Т). Визначальним чин­ником спожив. у ф-ції є дохід: С = с₀ + с'(Y- Т) = с₀ + с'Y, де с₀-автономне спожив., тобто обсяг спож, який не зале­жить від використовуваного доходу (за рахунок займів, у борг, за ра­хунок заощаджень, субсидій).

В кенсіанській ф-ції наявний дохід втілюється у спож згідно з гран. схильністю до спож, рівень якої від 0 до 1.

Гран. схильність до спожив. (МРС), с'-це величина, яка показує, на скільки одиниць змін. обсяг спожив. при зміні використовуваного доходу на одиницю і визначається за формулою доходу.

З геометричної точки зору гранична схильність до спож-це кут нахилу кривої спож. Як було зазначено, ще одним ел-том кенс. ф-ції спож є автономне спож, яке не залежить від поточного доходу. Заощадження S-це неспожита частина доходу. Найпрос­тіша функція заощадження має вигляд: S = F(Y). Кожній функції спо­жив. відповідає єдина ф-ція заощаджень:

де S-величина заощадж домашніх госп-в, с₀-автоном­не спож, 1-с’= s’-гранична схильність до заощад, Y-дохід. Гран. схильність до заощ. (МРS)-це величина додатк заощ. з однієї додаткової грош. одиниці використовуван доходу, або показник того, на ск одиниць зміниться обсяг заощ за умови зміни вико­ристовуван доходу на одиницю: МРS = ΔS/ΔY, де ΔS-приріст заощ., ΔY-приріст використ доходу. Абсолютне скороч заощадж наз «ефектом заощад». Ефект виникає при дуже низьких темпах вир-ва , глибокому спаді, високому безроб. У короткостр періоді зі збільш доходу зростають і спож, і заощадж, але при цьому сер. схильність до спож має тенденцію до зниж, а сер. схильність до за­ощад-тенденцію до зростання. У довгост періоді середні схильності стабілізуються.

Чинники сп-ня та заощ-ня, які не залеж від доходу і вплив на ф-ції сп-ня і заощ-ня, зміщуючи їх гра­фіки:

-багатство. Зрост багатства (нерухомість, фін активи) зміщує графік спожив.вгору, а графік заощ.-вниз;

-податки. Зниження податків збільшує післяподатковий дохід, і тому зростають спожив. і заощ., а навпаки;

-рівень цін. Зрост цін скорочує спож. і заощ, і навпаки;

-відрах на соц страх.Збільш відрах скороч спож,заощ

-очікування. Очік зрост грош доходів у майбут зумовлює збільшення поточних витрат;

-споживча заборгованість. Зростаюча споживча заборгованість зменшує спожив. та заощ., і навпаки;

-відсоткова ставка. Зі зростанням відсоткової ставки поточне спож. зменшується, а заощ.зростають.

18. Функції спож з урахуванням фактора часу. Теорія Фішера про міжчасовий вибір споживача. Спож у довгостроковому періоді: гіпотеза життєвого циклу та постійного доходу.

С татистичні дослідження доводять, що існує 2 різні ф-ції спож: коротко і довгострокова. Коротковастрокова була обгрунт. Кейнсом, я довгострокова пояснюється в теоріях Фішера про міжчасовий вибір споживача. Згідно з теорією Фішера спож дом-в в кожному поточному періоді не обмежується лише їхнім поточним доходом. Згідно цієї теорії сучасні люди є раціональними і передбачливими. Тому в процесі прийняття рішень щодо величини спож вони здійснють міжчасовий вибір і враховують не лише поточний дохід, а й переміщення доходу між різними періодами життя. Отже, основна ідея Фішера-спож в кожному окремому періоді життя людини залежить від її доходу впродовж всього її життя. На базі теорії Фішера про міжчасовий вибір споживача з’явилися 2 ф-ції спож: гіпотеза життєвого циклу та гіпотеза постійного доходу. Модель життєвого циклу Франко Модільяні заснована на теорії , згідно якої спож в кожному періоді зал. від доходу, очікуваного протягом усього життя, а не від доходу в поточному періоді. Індивіди планують свою поведінку , щоб споживати та заощаджувати на тривалі періоди з наміром розподілити свої спож найкращим можливим чином на весь період життя. Принциповий внесок гіпотези жит.циклу полягає у встановленні того факту, що дохід систематично змінюється протягом життя індивіда, і тому його стратегія заощаджень в значній мірі визнач.стадією жит.циклу. У своїй гіпотезі пост.доходу Мільтон Фрідман стверджує, що люди відчувають випадкові зміни свого доходу. Він розглядав поточний дохід, як суму постійного і тимчасового доходу (У=Ур+УT). Пост.дохід у цьому випад аналогічний до сер дох, а тимчас.дохід-еквівалент випадкового відхил від сер.доходу. На думку Фрідм спож зал від пост доходу, тому що спож-чі згладжують коливання тимч. доходу заощ. та позиковими коштами. Дана гіпотеза ствердж, що спож пропорційно пост. доходу