11. Роль % ставки в екон. Номінальна та реальна % ставка. Рівняння Фішера та ефект Фішера.

% ставка-це вартість послуги, пов’язаної з грошовим запозиченням, яка встановлюється в %ах до суми запозич грошей. Рівень % ставки визначається в розрахунку на річний термін використання грошей, наприклад 10 % річних. У разі використання запозиченої суми грошей протягом терміну, меншого ніж рік, % ставка пропорційно зменш. Добуток % ставки і суми грошей, які надаються у позику, для позикодавця є доходом у вигляді %а, а для позичальника-ціною у вигляді %них платежів.

Залежно від способів грошового запозичення застосовуються різні % ставки. Серед них можна виділити такі: % ставки за депозитами, % ставки за кредитами (позиками), % ставки за облігаціями, облікову % ставку тощо. Реальна % ставка-це така ставка %а, яка формується ринком за припущення, що ціни на товари та послуги не зміняться протягом терміну використання позики. Вона визначає реальну к-ть грошей, яку може отримати позикодавець, або к-ть товарів і послуг, яку він може купити за цю к-ть грошей. Рівень реальної % ставки залеж від багатьох чинників. Серед них гол є такі: адміністр витрати позикодавців, строк позики, кредитні ризики, оподаткування доходу позикодавця, попит і пропоз на ринку позичк грошей.

Номін % ставка-це така ставка %а, яка формується ринком з урахув реальної проц ставки та інфляції, тобто зростання цін на товари та послуги, яке відбув протягом терміну використання позики. Така % ставка визначає номін к-ть грошей, яку може отримати позикодавець за надання позики. Оскільки ціни з часом, як правило, зростають, то в процесі узгоджування % ставки позикодавець і позичальник фактично визначають номінальну % ставку. Проте на момент узгодж ціни за позику позикодавець і позичальник не знають, якими будуть фактичні темпи інфляції протягом терміну використ позики. Вони можуть ураховувати лише ту інфляцію, яку очікують. Зв’язок між номін і реальною % ставками та очікуваною інфляцією можна виразити таким рівн: 1+i =(1+r)(1+п),п должно быть ещё в степени е, де i-номин.%ставка,r-реальна,п в степени е- очікуваний темп інфл.

Номінальну % ставку можна визначити за формулою: i = r + п(в степение е )+ (r*п(в степение е)

Рівняння, яке є сумою реальної % ставки та очікуваної інфляції, називається рівнянням Фішера . На базі цього рівняння визначається реальна ставка %а. Якщо від номінальної ставки %а відняти очікувану інфляцію, то отримаємо очікувану реальну % ставку . Якщо від номінальної ставки %а відняти фактичну інфляцію, то отримаємо фактичну реальну % ставку . Реальна % ставка є важливим чинником екон кон’юнктури. На відміну від номін % ставки, яка є інструментом, що регулює розрахунки між позикодавцем і позичальником, реальна ставка %а визначає мотивацію до отримання та надання позики.

12. Сутність, показники та види інфляції. Економічні чинники та наслідки інфляції, графічна інтерпретація. Основні антиінфляційні заходи. Інфляція: сутність, види, методи вимірювання.

Інфляція віднос до осн індикаторів, які характериз макроек нестабільність. Вона характер несприятливі зміни в цінах, які свідчать про виникн певних змін у товарно-грош відносинах і розподілі сукупн доходу.

Інфляція-це приріст цін, викликаний надлишком грошей стосовно до випуску товарів та посл. І можна поділити на 3 види: помірну (повзучу), галопуючу (високу) і гіперінфл (дуже високу).

Помірна інф виникає тоді, коли річний приріст цін складає не більше 10 %. Вона характериз прискореним нагромадженням грошей в обігу без помітного підвищ чи з незначним зрост товарних цін, що спостеріг на поч розвитку інфляційного процесу.

Галопуюча інф настає тоді, коли річний приріст цін вимір десятками або сотнями відсотків. На цій стадії значно посилюються ек-ні суперечності та соц напруження в сусп-ві. Окремі групи ек-них суб'єктів добиваються різкого підвищ цін, що змушує й інших посилювати свої екон- соціальні вимоги.

Гіперінфл настає тоді, коли річний приріст цін вимір тисячами відсотків. Гроші поч втрачати здатність викон свої ф-ції. Вони відіграють дедалі меншу роль в економ, поруш фінанс та кред-ний механізми, почин розвив стихійні процеси в ек.

Інфл попиту виникає тоді, коли ціни зрост внасл випереджаючого зрост сукупного По стосовно сукуп Пр. Таке зрост сукуп По може бути викликане збільш Пр грошей, держ витрат, а також інвестиційн витрат та ін.

Інфл витрат-коли ціни зрост внасл збільш витрат на вир-во одиниці прод. Це має місце тоді, коли зрост ціни на мат ресурси або зрост номін з/п, випереджаючи при цього зменш сукупна Пр товарів та послуг, що, в свою чергу, підвищує рівень цін, тобто спричинює інфляцію витрат.Інфляція витрат, як правило, супроводжується падінням вир-ва. Таке явище дістало назву стагфляція. Отже, стагфляція виник тоді, коли одночасно зростають ціни і скороч-ся вир-во.

Очікувана інфл спричинюється певними тенденціями в екон або заходами, запланов. держ. Тому вона очікується і може бути врахована заздалегідь.

Неочікувана інфл-результ непередбач змін в ек, наслідком виникн незаплан змін у сукупн По та сукуп Пр.

Наслідки інфляції:1. Зниж реальні доходи насел. При зрост цін реальні доходи зменш. І навпаки, реальні доходи збільш-ся у тих осіб, у яких номінальна з/п зростає швидше, ніж рівень інф-ції. 2. Знецінюються фін-ві активи із сталим доходом. Інфл знижує їхню реальну вартість. У цьому випадку скороч-ся також і реальні доходи, що їх отримують власники таких фінанс активів. 3. Зниж мотивація до інвестування довгострокових програм. Довгострокові інвестиції стають ризикованими, тому що прибуток, який очікують отрим при поточних цінах, у майб внасл інфляції може суттєво зменш в реальному вимірі. 4.Інфляція як фактор зайнятості та безроб. Держава, збільшуючи суку витрати, може ціною помірної інфл стимулювати збільш вир-ва та зниж безроб.. 5. Зниж мотивація до праці. Падіння життєвого рівня насел внасл інфл, а також спотворення структури і диференціації доходів негат впливають на мотивацію підпр та труд д-сті. 6. Інфляція підриває управлінський механізм економіки. Дестабілізуючи грош. систему інфляція автоматично знижує ефективність ек-них регуляторів, часом навіть робить недоцільним саме їхнє застосування, підштовхує держ до використання ін методів впливу.

Осн заходами держави у боротьбі з інфляцією, передусім з головуючою та гіперінфляцією, є: 1) регулюв попиту та пропозиції; 2) індексація доходів; 3) контроль за цінами та заробітною платою.

Інфл вимір за допом індексу цін: Індекс інф=(Ціна «спож кошику» в данном році/Ціну «спож клош» в базовому)*100%.

13. Очікувана інфляція в теорії адаптивних і раціональних очікувань. Очікуваною є така інфляція, яку ек.суб’єкти передбачали на основі доступної їм інфо. Згідно з т.адаптивних очікувань ек.суб’єкти формують свої інфл-йні прогнози лише на базі інфо про інфл-ю, яка спостерігалася в найближчому минул.періоді. Іншими словами, якщо в процесі передпрогнозного періоду фактична інфл-я перевищує очікувану, то очікув.інфл-я прогнозного періоду також перевищуватиме очікув.інфл-ю передпрогнозного періоду. Але помилковість прогнозування в передпрогнозному періоді має враховуватися не один до одного, а згідно з коеф.корекції, який залежить від швидкості перегляду очікувань. Отже, за цих умов інфл-я, очікувана у майб.періоді, дорівнює фактичній інфл-ї у попередньому, тобто минулому, періоді. Т.раціон.очікувань спирається не на минулу інфо, а на майбутню. Вона виходить з того, що ек.суб’єкти користуються достатньою інфо про майбутні зміни в ек-ці і можуть її використати для формування прогнозів щодо всіх ек.змінних, у т.ч. й цін. Зокрема, вони володіють інфо про майбутні зміни грошової маси, реал.ВВП та ін.змінних, від яких залежить динаміка цін. В процесі формування очікувань люди можуть помилятися, але систематичних помилок не роблять. Прогресивним елементом цієї теорії є ідея про те, що інфляційні очікування мають базуватися на майбутніх змінах в ек-ці. Але гіпотеза про спроможність домогосп. і підпр-в володіти всією необхідною інфо і на її базі без систематичних помилок передбачати майб.інфл-ю, суперечить дійсності. Практика доводить, що прогнозування інфл-ї є складною проблемою, для вирішення якої необхідно мати спец.знання та вміння. Тому рекомендації т.раціон.очікувань не можуть бути надійною основою для формування ек.суб’єктами своїх інфляційних очікувань.

14. Інфляція та безроб.. Екон-на, графічна та математична інтерпретація кривої Філіпcа у короткостроковому періоді. Крива Філіпса у довгостроковому періоді. Підтримання інф-ї та безроб. на низькому рівні-головне завдання макроек.політики держави. Для їх вирішення застосовується теретичний інструментарій кривої Філіпса у короткострок.періоді, яка розкриває зв’язок між інф-ю та безроб.м. Між безроб.м і інфл-ю у короткострок.періоді існує обернена залежність, яка й описується кривою Філіпса. π=π^e+(-k) (u-u_n)+π^s, π-факт.темп інфл-ї, π^e-очікув.темп інфл-ї, k-коеф.еластичності інфл-ї до цикл.безроб., u-факт.безроб., u_n-прир.безроб., π^s-темп інфл-ї, спричинений збуреннями або шоками, сукуп.пропозицією, тобто витратами.

π,%

В

T₅

исновки кривої Філіпса в короткострок.періоді: не може одночасно існувати дуже високе безроб. і дуже висока інфл-я; політика експансії знижує безроб. ціною підвищення інфл-ї, а політика рестрикції знижує інфл-ю ціною підвищення безроб.;вибір політики залежить від пріоритетів уряду. Якщо інфл-я повної зайнятості збільшується, то крива Філіпса переміщується вправо; якщо ця інфл-я зменшується, то крива Філіпса-вправо.

3

2

1

Вибір між інфл-ю та безроб.м існує лише у короткострок.періоді. У довгострок.періоді можливість такого вибору зникає. Тому в кінцевому підсумку стимулювальна політика уряду не може зменшити безроб., вона здатна викликати лише зростання цін. У довгострок.періоді проблему безроб. можна вирішувати лише із застосуванням не інфляційних методів, здатних забезпечити зростання обсягів вир-цтва за рахунок нагромадження капіталу і зростання пот.ВВП.

15. Доходи і витрати домогосп в моделі екон кругообігу. Особистий дох, наявний дохід і спож. Роль заощ у спожив. Вартість заощаджуваних грошей з урахуванням часового фактора. Спож-ня домогосп-в-це їхні витрати на споживчі товари та послуги, які залежать від їхніх доходів. Дохід домогосп-в(особистий дохід) є головним елементом розподілу ВВП і джерелом витрат домогосп-в на спож-ня(приватне спож-ня). Величина особ.доходу формується переважно на ринку ресур, де домогосп отримують дох від продажу своїх ресурсів Підпр-вам. Особ.дохід=Зарплата найм прац-ків+Зміш.дох+Дохід від активів.У змішаній відкритій ек до скл особ. доходу входять також Соц.трансферти,які надаються переважно державою, а також рештою світу. Слід розрізняти особ.дохід і особ.наявний дохід. За своїм визнач, наявний дох-та частина дох, яка залиш в розпорядж суб’єктів прив ек-ки після сплати податків. У спрощеній ек податків немає. Тому весь особ.дохід є особ.наявним дох. Особ.наявний дох=ВВП-Амортиз-Нерозподілений прибут. Особ.наявний дох є безпосереднім джерелом спож-ня домогосп-в. Але певна його част спрямовується на заощ. Це означає, що особ. наявний дохід розподіл на спож і заощ. Заощ-ня домогосп є одним із джерел, за рах яких вони переміщують свої дох з одного періоду в ін.з метою регулюв в часі рівня свого спож-ня. Але заощ-ня є не лише джерелом міжчасового переміщення доходів, а й засобом їх примноження. Це пояснюється тим, що майб. вартість заощаджуваної суми грошей більша за їх теперішню вартість на величину %ів, нарахованих за кожний рік заощаджувального періоду. Такий метод обчислення вартості грошей наз.методом нарахування складного %а. Вона визначається як максимально можливий рівень доходу, який можна отримати за альтернативними варіантами вкладання коштів. Ставка дисконту використовується також для обчислення теперішньої вартості бажаної майб.вартості. З цією метою застосовується метод дисконтування.