28. Основні положення кейнсіанської та неокласичної теорій екон-ного зростання. Модель Харрода-Домара та виробнича функція Кобба-Дугласа.

Дж. Кейнс в книзі “Заг теорія, зайнятості, відсотка та грошей” (1936) вперше піддав конструкт критиці класичну теорію макроек регул-ня. На противагу клас. теорії ринкового само регул-ня та держ. невтручання в економіка він запропонував альтернативну теорію, в основі якої лежить державне регул-ня економіки. Прихильники кейнс. теорії відстоюють думку, що ринковий механізм самостійно не може гарантувати досягнення в економіці повної зайнятості. Вони стверджують, що завдяки ринковим регуляторам економіка може бути врівноважена, тобто в ній може забезпечуватися рівновага між сукупним попитом і сукупною пропозицією, але водночас може існувати неповна зайнятість, вимушене безробіття та високий рівень інфляції. Аргументи на доказ кейнс. теорії 1. Кейнс. теорія відкидає положення про те, що % ставка гарантує забезпечення рівноваги між заощадженнями та інвестиціями. Власники заощаджень та інвестори – це зовсім різні екон групи, які в процесі прийняття рішень про заощадж. та їх перетворення у інвестиції керуються неоднаковими мотивами: 1)% ставка; 2)одержання доходів від заощ; досить часто заощ здійснюються для вирішення інших проблем: 1) з метою накопич грошей для здісн великих закупок, вартість яких перевищує розмір поточних доходів; 2)для створ резерву зметою здійсн непередбач витрат; 3) з метою нагромадж, щоб забезп майбутні потреби. Кейнсіанці, на відміну від класиків, уявлення про роль поточних заощаджень як джерела інвестицій вважають надмірно спрощеним. На їх думку, крім поточних заощаджень на грош. ринку існують інші джерела інвестицій: готівкові заощадження, тобто населення зберігає гроші не лише в банківській системі, але й у готівк. формі на руках; кредитні установи, які здатні мультиплікативно примножувати заощаджені гроші, внаслідок чого величина інвестицій може перевищити величину заощаджень. У моделі Харрода-Домара джерелом інвест. є заощ, які зал від доходу (ВВП) і норми заощаджень. Обсяг інвестування визнач. попитом на інвестиції, який ставиться в залежність від приросту продукту та його капіталомісткості. Отже, капіталомісткість показує, наскільки одиниць збільшується капітал у разі зрост продукту, виробл. за використ. цього капіталу на од.  Припущення моделі Харрода-Домара:  1) Капіталомісткість є незмінною внасл негнучк. цін. в короткостр періоді та нейтральності техн прогресу.  2)Норма заощ у довгост пер та нейтр-ності техн прогр. 3) Інвест. = заощадж. (I=S) Неоклас. Теорія. Теорія економіки пропозиції виникла через незмогу кейнсіанців запропонувати ефективні зоходи проти стагфляції. Суть теорії полягає в перенесенні акцентів з упр-ня попитом на стимулювання сукупної пропозиції, зрост вир-ва і зайнятості. Назва “економіка пропозиції” є похідною від головної ідеї стимулювати пропозицію капіталів і робочої сили. Вона містить в собі обгрунтування рекомендацій ек.пол-ці і в першу чергу податковій. Прихильники теорії вважають, що податковий механізм може впливати й на сукупну пропозицію. На їх думку, збільш. податків виклик. інфляцію витрати через зрост середніх витрат на вир-во продукції. Крім того, при збільшенні податків на доходи домогосподарств зменшуються стимули до праці, а зрост податків на прибуток зменшує привабливість інвестиційних проектів, що скорочує сукупну пропозицію. Вони пов”язували стагфляцію з надмірним рівнем оподаткування і виступали за зниження податкового тиску на ек-ку. Пропонують відмовитися від си-ми прогресивного оподаткування, знизити податкові ставки на підпр-во, на з/п, дивіденди. На їх думку, зниження податків злільшить безподатковий доход і заощ, знизить рівень відсоткової ставки, вначлідок чого зростуть нагромадження та інвестиції, зниження податків на з/п- стимули до праці. Оскільки зниж податків веде до скороч бюдж доходів, вони пропонують інакше вирішити проблему бюджетного дефіц: зменшити соцпрогр, скоротити апарат держупр, відмовитися від малоефект держвитрат. За цією теорією зниж податків викличе зрост реального ВВП як податкової бази, що поряд зі зниженням держвитрат забезпечить збалансування держбюджету. Прикладом неоклас. Виробн. функції є ф-ція Кобба-Дугласа: Y=A KaL1-a (А – продуктивн факторів виробн. за наявн. технол. А – частка капіталу у виробл. продукті; 1-а – частка праці у виробл. продукті) Виробн. ф-ція Кобба-Дугласа має 2 власт: 1)Власт постійн піддачі від масштабу. Це озн, що у разі збільш кільк праці та капіт на певн %, обсяг виробн. Збільш на такий самий процент. 2)Вир-ча ф-ція Кобба-Дугласа є нелінійною,і хар-ться спадною граничн продуктивн. капіталу, згідно з якою кожна додатк од капіталу забезп вир-во менш. обсягу продукту, ніж попередня. Отже, чим більше застос. капіталу, тим нижчою є його гранична продук-ть