59. Борговий менежмент, його ефективність.

Під управлінням державним боргом слід розуміти сукупність заходів, що приймаються державою в особі її уповноважених органів щодо визначення місць і умов розміщення та погашення державних позик, а також забезпечення гармонізації інтересів позичальників, інвесторів і кредиторів.

У процесі управління державним боргом вирішують такі завдання:

пошук ефективних умов запозичення коштів з точки зору мінімізації вартості боргу;

недопущення неефективного та нецільового використання запозичених коштів;

забезпечення своєчасної та повної сплати суми основного боргу та нарахованих відсотків;

визначення оптимального співвідношення між внутрішніми та зовнішніми запозиченнями за умови збереження фінансової рівноваги країни; забезпечення стабільності валютного курсу та фінансового ринку країни.

60. Суб’єкти фінансового державного менеджменту, їх функції.

Як суб’єкт управління фінансовий менеджмент підприємства включає: органи державного управління; фінансові й податкові органи;

власника; апарат управління підприємством.

Тобто, фінансовий менеджмент як суб’єкт управління охоплює всі рівні управління.

Безпосередньо на підприємстві управління здійснює апарат управління підприємством (служба фінансового менеджера) та власник (засновники, збори акціонерів).

Суб’єкти фінансового менеджменту

- Власник підприємства самостійно здійснює функції фінансового управління (МП)

- Фінансовий менеджер широкого профілю найманий працівник, який здійснює практично всі функції фінансового управління підприємством

- Функціональний фінансовий менеджер “вузький спеціаліст”, найманий працівник, здійснює спеціалізовані функції управління:

1) менеджер по управлінню інвестиціями “інвестиційний менеджер”

2) менеджер по управлінню грошовими потоками підприємства “кеш-менеджер”

3) менеджер по управлінню фінансовими ризиками “ризик – менеджер”

4) менеджер по антикризовому фінансовому управлінню “антикризовий менеджер”.

61. Фінанс. Ринок як економічна категорія.

Фінансовий ринок — це сукупність обмінно-перерозподільних відносин, пов'язаних з процесами купівлі-продажу фінансових ресурсів, необхідних для здійснення виробничої та фінансової діяльності. Відносини обміну пов'язані з переданням одним суб'єктом іншому за відповідну плату (проценти, дивіденди, дисконтні скидки тощо) права на тимчасове чи постійне використання фінансових ресурсів. Таке передання може здійснюватись прямо чи через фінансових посередників (комерційні банки, інвестиційні фонди та ін.). При безпосередніх взаємовідносинах операції з купівлі-продажу ресурсів відображають як відносини обміну (передання права використання), так і перерозподілу цих ресурсів між власником і користувачем. При участі у торгівлі фінансових посередників відносини з ними продавців і покупців ресурсів є відносинами обміну, а перехід ресурсів від власника до користувача — відносинами перерозподілу.

Призначення фінансового ринку — забезпечити підприємствам належні умови для залучення необхідних коштів і продажу тимчасово вільних ресірсів.

Функції фінансового ринку:

мобілізація тимчасово вільних фінансових ресурсів;

розподіл акумульованих вільних коштів між чисельними кінцевими споживачами;

прискорення обороту капіталу — активізація економічних процесів у державі;

забезпечення умов для мінімізації фінансових ризиків.