- •1._Поняття та зміст предмету аграрного права.
- •2._Відносини, які входять до предмету аграрного права.
- •3_. Методи регулювання в аграрному праві.
- •4. Принципи аграрного права.
- •5._Інститути аграрного права.
- •6._Джерела аграрного права.
- •7._Види аграрних правовідносин.
- •8._Зміст аграрних правовідносин.
- •9_Порядок реорганізації ксп.
- •10_Право на земельний пай та порядок виділення його в натурі.
- •11_Порядок укладання колективного орендного договору.
- •12_Права та обов’язки пайовиків – членів колишніх ксп.
- •13_Види суб’єктів аграрної підприємницької діяльності.
- •14_Порядок створення сфг.
- •15_Права та обов’язки членів сфг.
- •16_Порядок ліквідації сфг.
- •17_Поняття, ознаки та класифікація сільськогосподарських кооперативів.
- •7. Досягнення мети кооперативу за допомогою ведення спільної діяльності.
- •18_Порядок створення сільськогосподарського кооперативу.
- •19_Права та обов’язки членів сільськогосподарського кооперативу.
- •20_Порядок ліквідації сільськогосподарського кооперативу.
- •21_Поняття, ознаки та класифікація приватних підприємств.
- •22_Порядок створення приватних підприємств.
- •23_Порядок ліквідації приватних підприємств.
- •24_Поняття, ознаки та класифікація господарських товариств.
- •25_Порядок створення господарських товариств.
- •26_Права та обов’язки учасників господарських товариств.
- •27_Порядок ліквідації господарських товариств.
- •28_Відмінність сільськогосподарського кооперативу від сфг.
- •29._Склад учасників суб’єктів аграрного права.
- •30_Трудові відносини суб’єктів аграрного права.
- •31_Органи управління та контролю суб’єктів аграрного права.
- •32_Правовий режим майна суб’єктів аграрного права.
- •Ст.19. Формування майна фермерського господарства
- •Ст. 20. Право власності на майно, яке використовується для ведення фермерського господарства
- •Ст. 21. Відповідальність фермерського господарства
- •Ст. 22. Фермерське господарство як об’єкт майнових прав
- •Ст. 23. Успадкування фермерського господарства
- •33_Специфічні ознаки суб’єктів аграрного права.
- •34_Обов’язки суб’єктів аграрного права стосовно охорони навколишнього природного середовища в процесі здійснення господарської діяльності.
- •35_Права та обов’язки суб’єктів аграрного права під час користування землями водного фонду.
- •36_Порядок використання суб’єктами аграрного права вод.
- •37_Порядок використання суб’єктами аграрного права водних об’єктів.
- •38_Порядок користування землями лісового фонду під час здійснення підприємницької сільськогосподарської діяльності.
- •39_Порядок використання надр, розташованих на земельних ділянках сільськогосподарського призначення.
- •40_Порядок використання об’єктів рослинного світу під час виготовлення сільськогосподарської продукції.
- •41_Порядок користування об’єктами тваринного світу.
- •42_Поняття земель сільськогосподарського призначення.
- •43_Поняття земельної ділянки.
- •44_Права власників та користувачів земельних ділянок.
- •45_Обов’язки власників та користувачів земельних ділянок.
- •46_Загальне поняття та класифікація договорів в сфері вироблення та реалізації сільськогосподарської продукції.
- •47_Договори, спрямовані на реалізацію сільськогосподарської продукції.
- •48_Договори, спрямовані на забезпечення господарської діяльності суб’єктів аграрного права.
- •49_Договір контрактації сільськогосподарської продукції.
- •50_Договори купівлі-продажу в аграрному праві, їх види.
- •51_Договір міни, його різновиди.
- •52_Договір комісії при здійсненні сільськогосподарської підприємницької діяльності.
- •53_Порядок укладання біржових угод з сільськогосподарською продукцією.
- •54_Види біржових угод.
- •55_Договір лізингу.
- •56_Види договорів лізингу.
- •57_Договір фінансового та оперативного лізингу.
- •58_Договір зворотного та пайового лізингу.
- •59_Договір оренди майна в аграрному праві.
- •60_Відмінність договору оренди від договору лізингу.
- •61_Договір оренди землі.
- •62_Істотні умови договору оренди землі.
- •63_Порядок укладання договору оренди землі.
- •64_Порядок надання земель сільськогосподарського призначення в суборенду.
- •65_Загальне поняття про сертифікацію сільськогосподарської продукції.
- •66_Загальне поняття про контроль діяльності за виготовленням сільськогосподарської продукції.
- •67_Основні органи, які мають повноваження контролювати діяльність суб’єктів аграрного права.
- •68_Порядок використання мінеральних добрив, пестицидів, стимуляторів росту сільськогосподарськими виробниками.
- •69_Контроль за використанням мінеральних добрив, пестицидів, стимуляторів росту сільськогосподарськими виробниками.
- •70_Порядок виробництва продукції рослинного походження.
- •71_Контроль за виробництвом продукції рослинного походження.
- •72_Порядок виробництва продукції тваринного походження.
- •73_Контроль за виробництвом продукції тваринного походження.
- •74_Вимоги до якості сільськогосподарської продукції.
- •75_Порядок оподаткування суб’єктів аграрного права.
- •76_Поняття фіксованого сільськогосподарського податку.
- •77_Порядок сплати фіксованого сільськогосподарського податку.
- •78_Основні податки, які сплачують суб’єкти аграрного права.
- •79_Пільги при оподаткуванні господарської діяльності суб’єктів аграрного права.
- •80_Порядок надання кредитів суб’єктам аграрного права.
- •81_Пільги при наданні кредитів суб’єктам аграрного права.
- •82_Поняття відповідальності суб’єктів аграрного права за порушення законодавства.
- •83_Види відповідальності суб’єктів аграрного права.
- •84_Адміністративна відповідальність суб’єктів аграрного права.
- •85_Кримінальна відповідальність суб’єктів аграрного права.
- •86_Цивільно-правова відповідальність суб’єктів аграрного права.
67_Основні органи, які мають повноваження контролювати діяльність суб’єктів аграрного права.
Державно-правове регулювання агропромисловим комплексом, крім функцій управління, передбачає здійснення органами державного управління державного контролю за додержанням аграрного законодавства всіма аграрними товаровиробниками.
Мінагрополітики є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної аграрної політики, продовольчої безпеки держави, державного управління у сфері сільського господарства, садівництва, виноградарства, харчової і переробної промисловості та комплексного розвитку сільських територій.
У складі Міністерства аграрної політики України дакі підпозділи:
-Управління ревізії і контролю;
-Державна інспекція з контролю якості сільськогосподарської продукції та моніторингу її ринку;
-Департамент харчової промисловості;
-Державний департамент ветеринарної медицини;
-Державна служба з охорони прав на сорти рослин;
-Державна інспекція з контролю якості сільськогосподарської продукції та моніторингу її ринку;
-Головна державна племінна інспекція;
-Українська державна насіннєва інспекція.
Головна державна інспекція з карантину рослин України При Міністерстві аграрної політики України на підставі наказу від 8 листопада 2000 р. № 222 створені і діють відповідні структурні підрозділи. Управління ревізії і контролю є самостійним структурним підрозділом центрального апарату Міністерства аграрної політики України (діє на підставі Положення про Департамент стратегії розвитку аграрної економіки, затвердженого вищевказаним наказом.
На нього покладено функції організації і проведення згідно з чинним законодавством ревізій та перевірок господарсько-фінансової діяльності державних підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерства.
Це управління контролює цільове та ефективне використання бюджетних коштів, матеріальних і фінансових ресурсів, збереження державного майна, правильність і достовірність ведення бухгалтерського обліку, виявлення та усунення фактів порушення фінансової дисципліни, викриває нанесені збитки, безгосподарність і марнотратство, перекручення звітності на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери управління міністерства.
Контроль якості сільськогосподарської продукції покладено на Держконтрольсільгосппрод згідно «Положення про Державну інспекцію з контролю якості сільськогосподарської продукції та моніторингу її ринку” затв. постановою КМУ від 22 січня 2004 р. N 65
Держконтрольсільгосппрод є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінагрополітики і підпорядковується йому. Держконтрольсільгосппрод є правонаступником Головної державної інспекції якості та сертифікації сільськогосподарської продукції Мінагрополітики.
У межах своїх повноважень Держконтрольсільгосппрод узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, здійснює систематичний контроль за його виконанням, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства і вносить їх на розгляд Міністру аграрної політики. Координує роботу з додержання нормативно-правових актів на підприємствах незалежно від форми власності та господарювання, здійснення державного контролю якості сільськогосподарської продукції, додержання технічних умов, вимог технічних регламентів, державних стандартів та інших нормативно-технічних документів під час її виробництва, зберігання та реалізації, ведення технологічних процесів. Здійснює інші функції.
Державна інспекція по нагляду за технічним станом машин, обладнання та якістю пально-мастильних матеріалів є окремим підрозділом Міністерства аграрної політики України, яка діє на підставі Положення і забезпечує в межах наданих повноважень реалізацію державної політики з питань нагляду за технічним станом машин та обладнання підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, а також здійснення через систему органів Держтехнагляду державного технічного нагляду за дотриманням підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та громадянами правил технічної експлуатації та вибракування машин (тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, тракторних причепів, посівних та збиральних машин), правил транспортування та зберігання нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях галузей агропромислового виробництва.
Державний насіннєвий контроль здійснюється Українською державною насіннєвою інспекцією Міністерства аграрної політики України, повноваження якої закріплені в Положенні про Українську державну насіннєву інспекцію, затвердженому наказом Мінагрополітики України від 19 грудня 2000 р. № 255.
Українська державна насіннєва інспекція Міністерства аграрної політики України відповідно до Закону України від 26 грудня 2002 р. "Про насіння і садивний матеріал'", є органом державного контролю в насінництві. Вона очолює службу державного насіннєвого контролю України, яка складається з Укрдержнасінінспекції, Державної насіннєвої інспекції Автономної Республіки Крим, обласних, міжрайонних, районних та міських державних насіннєвих інспекцій.
Ця інспекція та її органи на місцях здійснюють державний контроль за діяльністю суб'єктів усіх форм власності й господарювання у сфері насінництва, які займаються виробництвом, заготівлею, обробкою, зберіганням, реалізацією й використанням насіння сільськогосподарських культур, декоративних і лікарських рослин та садивного матеріалу картоплі щодо додержання ними методичних і технологічних вимог із забезпечення сортової чистоти, біологічних і урожайних властивостей сорту та посівних якостей насіння, за веденням документації сортових посівів, ділянок гібридизації насіння, за правильним відбором проб на визначення посівних якостей насіння для власних потреб виробника, за оформленням документів про сортові, гібридні та посівні якості насіння, за введенням насіння в оборот. Важливим є той факт, що право видачі документів про якість насіння для всіх видів використання та в експортно-імпортних операціях надається лише державним насіннєвим інспекціям.
Згідно із Законом України від 30 червня 1993 р. "Про карантин рослин" в системі Мінагрополітики діє Головна державна служба з карантину рослин. Вона діє на підставі Статуту державної служби з карантину рослин України, який Кабінет Міністрів затвердив своєю постановою від 28 жовтня 1993 р. № 892. На неї покладено обов'язок здійснювати систему державних заходів щодо захисту рослин, продукції їх перероблення, сировини, окремих вантажів тощо від карантинних об'єктів.
До державної служби з карантину рослин належать: Головна державна інспекція з карантину рослин з Центральною науково-дослідною карантинною лабораторією та Центральний фумігаційний загін Мінагрополітики, інші спеціальні органи в галузі карантину рослин, підпорядкованих Головній державній інспекції з карантину рослин.
Статут державної служби визначає основні завдання з карантину рослин, до яких належить: охорона території країни від занесення або самостійного проникнення з-за кордону або з карантинної зони карантинних об'єктів; їх своєчасне виявлення, локалізація й ліквідація, а також запобігання проникненню їх в регіони країни, де вони відсутні, здійснення державного контролю за додержанням особливого карантинного режиму й вжиттям заходів щодо карантину рослин під час вирощування, заготівлі, вивезення, ввезення, перевезення, зберігання, перероблення, реалізації та використання підкарантинних матеріалів та об'єктів.
До компетенції органів державної служби з карантину рослин віднесено: проведення експертизи підкарантинних матеріалів та об'єктів, видача карантинних документів на імпорт насіння, рослин і продукції рослинного походження; внесення подання до Кабінету Міністрів України про запровадження особливого карантинного режиму, здійснення контролю за додержанням законодавства з карантину рослин, зокрема під час укладання договорів (контрактів) на завезення з-за кордону продукції рослинного походження; державний контроль за вжиттям карантинних заходів підприємствами, установами, організаціями та громадянами. Для виконання цих повноважень вказані органи мають право вживати відповідно до законодавства термінові заходи щодо локалізації та ліквідації карантинних об'єктів, запобігання їх поширенню.
Закон України від 25 червня 1992 р. "Про ветеринарну медицину" передбачає здійснення державного ветеринарного контролю. Органом, який виконує ці функції є Державний департамент ветеринарної медицини, що діє на підставі Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2001 р. № 641. Державний департамент ветеринарної медицини є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінагрополітики і йому підпорядковується. Напрямами його діяльності є:
здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю й нагляду за якістю та безпекою сировини, продовольчої сировини, продуктів та харчових продуктів тваринного походження, а також охорони території України від занесення з території інших держав або з карантинної зони будників інфекційних хвороб тварин;
узагальнення практики застосування законодавства з питань, які належать до його компетенції, розробка пропозицій щодо вдосконалення цього законодавства;
розроблення й реалізація в установленому порядку комплексу заходів щодо: охорони території України від занесення з території інших держав або з карантинної зони збудників інфекційних хвороб тварин; профілактики, діагностики інфекційних, інвазійних і незаразних захворювань тварин та їх лікування; захисту населення від хвороб, спільних для тварин і людей; державного ветеринарно-санітарного контролю і нагляду за виробництвом доброякісної у ветеринарно-санітарному відношенні продукції тваринного походження тощо.
Держветмедицини виконує свої повноваження безпосередньо та через управління ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, обласних і районних держадміністрацій, регіональні служби державного ветеринарно-санітарного контролю на державному кордоні та транспорті, підприємства, установи і організації ветеринарної медицини.