28_Відмінність сільськогосподарського кооперативу від сфг.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про сільськогосподарську коопе­рацію", сільськогосподарським кооперативом є юридична особа, створена фізичними та/або юридичними особами, що є сільськогос­подарськими товаровиробниками, на засадах добровільного членства та об'єднання майнових пайових внесків для спільної виробничої ді­яльності в сільському господарстві та обслуговування переважно членів кооперативу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фермерське госпо­дарство", фермерське господарство є формою підприємницької ді­яльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили ба­жання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займа­тися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського госпо­дарства, згідно із законом.

Основними кваліфікуючими ознаками сільськогосподарських кооперативів є:

- недержавна форма власності;

- відносини членства;

- управлінські функції здійснюються членами кооперативу за принципом: "один член — один голос";

- особиста трудова участь членів у спільній виробничій або ін­шій господарській діяльності в аграрному секторі;

- об'єднання членами своїх майнових пайових внесків;

- наявність інституту кооперативних виплат і виплат на паї та ін.

Порівняно із сільськогосподарськими кооперативами особ­ливість фермерських господарств полягає у таких головних оз­наках:

— членство засноване виключно на родинних та/або сімейних зв'язках,

— спільна сумісна власність членів господарства на його майно (якщо інше не обумовлено в договорі між ними);

— можливість створення господарства однією особою;

— право на створення такого господарства має виключно діє­здатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, має від­повідну кваліфікацію та пройшов конкурсний відбір тощо.

Діяльність фермерських господарств регулюється ЦК, ГК та ЗК України, законами "Про фермерське господарство" та ін.

29._Склад учасників суб’єктів аграрного права.

Суб'єктами господарювання у сфері сільськогосподарського то­варного виробництва є учасники господарських відносин, які здій­снюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компе­тенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відок­ремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених чинним законо­давством.

Учасниками відносин у сфері господарювання є суб’єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб’єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

30_Трудові відносини суб’єктів аграрного права.

Сільськогосподарський кооператив (ЗУ «Про сільськогосподарську кооперацію»)

(ст.35) Трудові відносини членів кооперативу (об’єднання)

регулюються цим Законом, законодавством про працю, статутом та правилами внутрішнього розпорядку кооперативу.

Для виконання статутних завдань і цілей кооператив (об’єднання) може залучати до роботи за трудовим договором осіб, які не є членами кооперативу. За згодою сторін між кооперативом та найманим працівником може укладатися договір у формі контракту.

Кооператив (об’єднання) самостійно визначає форми і систему оплати праці членів кооперативу (об’єднання) і найманих працівників з урахуванням норм і гарантій, встановлених законодавством.

Кооперативні виплати і виплата часток доходу на паї членам кооперативу та асоційованим членам до оплати праці не належать.

(ст.36) Кооператив (об’єднання) забезпечує дотримання встановлених норм і правил з охорони праці, техніки безпеки, вимог щодо виробничої санітарії.

Кооператив (об’єднання) несе відповідальність за шкоду, заподіяну здоров’ю членів кооперативу (об’єднання) — фізичних осіб, найманих працівників внаслідок виконання ними своїх службових обов’язків, відповідно до законодавства.

Фермерське господарство (ЗУ „Про фер­мерське господарство”)

(ст.27) Трудові відносини у фермерському господарстві базуються на основі праці його членів. У разі виробничої потреби фермерське господарство має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом).

Трудові відносини членів фермерського господарства регулюються Статутом, а осіб, залучених до роботи за трудовим договором (контрактом), — законодавством України про працю.

Трудові спори у фермерському господарстві вирішуються у встановленому законом порядку.

З особами, залученими до роботи у фермерському господарстві, укладається трудовий договір (контракт) у письмовій формі, в якому визначаються строк договору, умови праці і відпочинку (тривалість робочого дня, вихідні дні, щорічна оплачувана відпустка, форми оплати праці та її розміри, харчування тощо).

Видача трудових книжок членам фермерського господарства і громадянам, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), та їх ведення здійснюються відповідно до законодавства України про працю.

Розмір оплати праці і тривалість щорічної відпустки осіб, які працюють у фермерському господарстві за трудовим договором (контрактом), не повинні бути меншими за встановлений державою розмір мінімальної заробітної плати і передбачену законом тривалість щорічної відпустки.

Голова фермерського господарства створює безпечні умови праці для членів господарства і громадян, які уклали трудовий договір (контракт), забезпечує дотримання вимог техніки безпеки, виробничої гігієни та санітарії, пожежної безпеки.