- •1. Право громадян на соціальне забезпечення
- •2. Конституційні гарантії здійснення права на соціальне забезпечення
- •3. Соціальні ризики: поняття та класифікація
- •4. Організаційно-правові форми соціального забезпечення
- •5. Види соціального забезпечення
- •6. Поняття та предмет права соціального забезпечення.
- •7. Метод права соціального забезпечення
- •3. Метод права соціального забезпечення
- •8. Поняття, види та особливості джерел права соціального забезпечення
- •9. Конституція України – джерело норм права соціального забезпечення
- •10. Закони України та підзаконні нормативно-правові акти в галузі соціального забезпечення
- •12. Міжнародно-правові акти як джерела права соціального забезпечення
- •13. Суб’єкти, об’єкт та зміст правовідносин у сфері соціального забезпечення
- •14. Поняття, система і класифікація державних соціальних стандартів
- •15. Прожитковий мінімум як базовий державний соціальний стандарт
- •16. Характеристика державних соціальних гарантій у сфері оплати праці, пенсійного забезпечення, соціальних допомог тощо.
- •17. Поняття трудового стажу, його види та значення в праві соціального забезпечення
- •18. Класифікація видів стажу
- •19. Характеристика спеціального стажу. Безперервний трудовий стаж (17-19)
- •20. Поняття страхового стажу, його відмінність від загального трудового стажу, правові наслідки набутого страхового стажу
- •21. Обчислення та порядок підтвердження страхового стажу
- •22. Докази трудового і страхового стажу
- •23. Поняття, принципи та види загальнообов’язкового державного соціального страхування
- •24. Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування
- •25. Загальна характеристика загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття
- •26. Поняття безробітного та його правовий статус
- •27. Види допомог та соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття
- •29. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням: загальна характеристика
- •29. Види допомог за загальнообов’язковим державним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням
- •30. Загальна характеристика загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання
- •31. Порядок розслідування нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
- •32. Види страхових виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання
- •33. Загальна характеристика медичного страхування
- •34. Пенсійне страхування та пенсійне забезпечення: загальна характеристика
- •35. Пенсії за віком
- •36. Пенсії по інвалідності
- •37. Пенсії по втраті годувальника
- •38. Пенсії за вислугу років
- •39. Порядок призначення та перерахунку пенсій
- •40. Участь громадян у накопичувальній системі
- •41. Загальна характеристика державної соціальної допомоги як організаційно-правової форми соціального забезпечення, її відмінність від соціального страхування
- •42. Порядок та умови призначення і виплати допомог у зв’язку з вагітністю та пологами
- •43. Порядок та умови призначення і виплати допомоги у зв’язку з народженням дитини
- •44. Порядок та умови призначення і виплати допомог по догляду за дитиною
- •45. Порядок та умови призначення і виплати допомог на дітей одиноким матерям
- •46. Порядок та умов призначення і виплати допомог при усиновленні дитини
- •47. Порядок та умови призначення і виплати допомог дітям-інвалідам
- •48. Соціальний захист малозабезпечених осіб
- •49. Соціальні послуги: форми, види та умови їх надання
- •50. Соціальні пільги як правовий засіб соціального захисту
13. Суб’єкти, об’єкт та зміст правовідносин у сфері соціального забезпечення
Суб’єкти права соціального забезпечення – це учасники правовідносин по соцзабезпеченню, які мають соціально-забезпечувальну правосуб’єктність на даний вид забезпечення. Правовідносини в цій сфері є двосторонніми. Одним із суб’єктів завжди є окремий громадянин, а в деяких випадках – сім’я (з приводу пенсії у випадку втрати годувальника). В залежності від виду соціального забезпечення суб’єктом цих правовідносин може бути неповнолітній, дитина-сирота, інвалід, безробітний, непрацездатний, біженець, примусовий переселенець, людина похилого віку тощо. Іноземці і аполіди, які на законних підставах знаходяться на території України, по загальному правилу, в сфері соцзабезпечення мають рівні права з громадянами України.
Другим суб’єктом соціально-забезпечувального право відношення є орган, який зобов’язаний призначити і надати той чи інший вид соцзабезпечення. Правосуб’єктність цього органу визначається і обмежується метою і задачами заради яких він створений.
Для різних видів соцзабезпечення органами, які їх здійснюють можуть бути: державні органи соціального захисту населення; органи служби зайнятості (по допомогам по безробіттю); Пенсійний фонд; Недержавні пенсійні фонди, Фонди соціальних страхувань; органи освіти, у віданні яких є дитячі установи; пенсійні органи міністерств і відомств (оборони, внутрішніх справ, СБУ та ін); роботодавці тощо.
Об’єкт правовідносин – це те, з приводу чого виникає той чи інший вид правовідносин: грошові виплати (пенсії, допомоги, компенсації); соціальні послуги (соцобслуговування на дому громадян похилого віку та інвалідів; санаторно-курортне лікування; протезування тощо); натуральна допомога (речі, продукти, ліки, транспортні засоби для інвалідів тощо); різноманітні пільги.
Змістом правовідносин є взаємні права і обов’язки сторін. Особливістю змісту правовідносин по соцзабезпеченню є те, що одна сторона – фізична особа – має право вимагати надання потрібного їй виду забезпечення, а друга сторона, до якої звернута ця вимога, при наявності всіх передбачених законодавством умов, зобов’язана виконати цю вимогу.
Підставою для виникнення, зміни чи припинення правовідносин в сфері соцзабезпечення є різні юридичні факти, як подій (інвалідність, тимчасова непрацездатність, смерть), так і дії. Особливістю правовідносин в цій сфері є обов’язковий заявочний порядок в реалізації права на той чи інший вид соціального забезпечення. До того часу, поки людина (або її законний представник) не напише заяву з проханням призначити йому пенсію, допомогу чи інший вид соцзабезпечення, ніякі виплати, послуги йому не будуть надані тобто не виникнуть і відповідні правовідносини.
14. Поняття, система і класифікація державних соціальних стандартів
Державні соціальні стандарти — це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій. Складовими цих стандартів виступають соціальні норми, соціальні нормативи та нормативи витрат (фінансування). Соціальні норми — показники необхідного споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг. Соціальні нормативи — показники забезпечення освітніми, медичними, житлово-комунальними, соціально-культурними послугами. Нормативи витрат (фінансування) — показники поточних і капітальних витрат з бюджетів усіх рівнів на забезпечення задоволення потреб на рівні, не нижчому від державних соціальних стандартів і нормативів.
Метою встановлення державних соціальних стандартів і нормативів є: 1) визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, передбачених Конституцією України; 2) визначення пріоритетів державної соціальної політики щодо забезпечення потреб людини в матеріальних благах і послугах та фінансових ресурсів для їх реалізації; 3) визначення та обґрунтування розмірів видатків бюджетних коштів і коштів соціальних фондів на соціальний захист і забезпечення населення та утримання соціальної сфери. Ці державні соціальні стандарти обов'язково враховуються при розробці програм економічного і соціального розвитку.
Класифікація соціальних нормативів здійснюється за характером задоволення соціальних потреб та за рівнем задоволення цих потреб. За першим критерієм виділяють: 1) нормативи споживання — розміри споживання в натуральному вираженні за певний проміжок часу (за рік, місяць, день) продуктів харчування, непродовольчих товарів поточного споживання та деяких видів послуг; 2) нормативи забезпечення — визначена кількість наявних в особистому споживанні предметів довгострокового користування, а також забезпечення певної території мережею закладів охорони здоров'я, освіти, підприємств, установ, організацій соціально-культурного, побутового, транспортного обслуговування та житлово-комунальних послуг; 3) нормативи доходу — розмір особистого доходу громадянина або сім'ї, який гарантує їм достатній рівень задоволення потреб, що обчислюється на основі визначення вартості величини набору нормативів споживання та забезпечення. За другим критерієм соціальні нормативи поділяються: 1) на нормативи раціонального споживання — рівень, що гарантує оптимальне задоволення потреб; 2) нормативи мінімального споживання — соціально прийнятний рівень споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг з огляду на соціальні або фізіологічні потреби; 3) статистичні нормативи — нормативи, що визначаються на основі показників фактичного споживання або забезпеченості для всього населення чи його окремих соціально-демографічних груп
Державні соціальні стандарти і нормативи, як правило, формуються, встановлюються і затверджуються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за участю та погодженням з іншими сторонами соціального партнерства
За сферою застосування розрізняються такі види державних соціальних стандартів і нормативів:
Державні соціальні стандарти у сфері доходів населення (для визначення розмірів державних соціальних гарантій у сфері оплати праці, виплат за обов'язковим державним соціальним страхуванням, права на отримання інших видів соціальних виплат і державної соціальної допомоги та їхніх розмірів, а також визначення пріоритетності напрямів державної соціальної політики);
Державні соціальні нормативи у сфері соціального обслуговування (для визначення розмірів державних гарантій соціальної підтримки інвалідів, осіб похилого віку, дітей, які залишилися без піклування батьків, та інших осіб, які потребують соціальної підтримки);
Державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування (для визначення державних гарантій щодо надання житлово-комунальних послуг та розмірів плати за житло і житлово-комунальні послуги, які забезпечують реалізацію конституційного права громадянина на житло);
Державні соціальні нормативи у сфері транспортного обслуговування та зв'язку (для визначення норм забезпечення транспортом загального користування, показників якості транспортного обслуговування і норм забезпечення населення послугами зв'язку);
Державні соціальні нормативи у сфері забезпечення навчальними закладами (включають: а) перелік та обсяг послуг, що надаються державними і комунальними закладами дошкільної, загальної середньої, професійно-технічної та вищої освіти; б) нормативи граничного наповнення класів, груп та співвідношення вихованців, учнів, студентів і педагогічних працівників у навчальних закладах; в) норми матеріального забезпечення навчальних закладів та додаткових видів соціального і матеріального забезпечення учнів);
Державні соціальні нормативи у сфері обслуговування закладами культури (включають: а) перелік та обсяг безоплатних послуг, які надаються населенню закладами, підприємствами, організаціями та установами культури; б) показники якості надання населенню послуг закладами, підприємствами, організаціями та установами культури; в) нормативи забезпечення населення закладами, підприємствами, організаціями та установами культури);
Державні соціальні нормативи у сфері обслуговування закладами фізичної культури та спорту (включають: а) перелік та обсяг безоплатних послуг, які надаються населенню закладами фізичної культури, спорту, а також дитячо-юнацькими спортивними школами; б) нормативи забезпечення населення закладами фізичної культури та спорту);
Державні соціальні нормативи у сфері побутового обслуговування, торгівлі та громадського харчування (включають:
а) нормативи забезпечення населення побутовими послугами;
б) показники якості надання побутових послуг; в) нормативи забезпечення торговельною площею та місцями у закладах громадського харчування; г) показники якості та безпеки товарів і послуг підприємств громадського харчування).