- •1. Право громадян на соціальне забезпечення
- •2. Конституційні гарантії здійснення права на соціальне забезпечення
- •3. Соціальні ризики: поняття та класифікація
- •4. Організаційно-правові форми соціального забезпечення
- •5. Види соціального забезпечення
- •6. Поняття та предмет права соціального забезпечення.
- •7. Метод права соціального забезпечення
- •3. Метод права соціального забезпечення
- •8. Поняття, види та особливості джерел права соціального забезпечення
- •9. Конституція України – джерело норм права соціального забезпечення
- •10. Закони України та підзаконні нормативно-правові акти в галузі соціального забезпечення
- •12. Міжнародно-правові акти як джерела права соціального забезпечення
- •13. Суб’єкти, об’єкт та зміст правовідносин у сфері соціального забезпечення
- •14. Поняття, система і класифікація державних соціальних стандартів
- •15. Прожитковий мінімум як базовий державний соціальний стандарт
- •16. Характеристика державних соціальних гарантій у сфері оплати праці, пенсійного забезпечення, соціальних допомог тощо.
- •17. Поняття трудового стажу, його види та значення в праві соціального забезпечення
- •18. Класифікація видів стажу
- •19. Характеристика спеціального стажу. Безперервний трудовий стаж (17-19)
- •20. Поняття страхового стажу, його відмінність від загального трудового стажу, правові наслідки набутого страхового стажу
- •21. Обчислення та порядок підтвердження страхового стажу
- •22. Докази трудового і страхового стажу
- •23. Поняття, принципи та види загальнообов’язкового державного соціального страхування
- •24. Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування
- •25. Загальна характеристика загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття
- •26. Поняття безробітного та його правовий статус
- •27. Види допомог та соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття
- •29. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням: загальна характеристика
- •29. Види допомог за загальнообов’язковим державним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням
- •30. Загальна характеристика загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання
- •31. Порядок розслідування нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
- •32. Види страхових виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання
- •33. Загальна характеристика медичного страхування
- •34. Пенсійне страхування та пенсійне забезпечення: загальна характеристика
- •35. Пенсії за віком
- •36. Пенсії по інвалідності
- •37. Пенсії по втраті годувальника
- •38. Пенсії за вислугу років
- •39. Порядок призначення та перерахунку пенсій
- •40. Участь громадян у накопичувальній системі
- •41. Загальна характеристика державної соціальної допомоги як організаційно-правової форми соціального забезпечення, її відмінність від соціального страхування
- •42. Порядок та умови призначення і виплати допомог у зв’язку з вагітністю та пологами
- •43. Порядок та умови призначення і виплати допомоги у зв’язку з народженням дитини
- •44. Порядок та умови призначення і виплати допомог по догляду за дитиною
- •45. Порядок та умови призначення і виплати допомог на дітей одиноким матерям
- •46. Порядок та умов призначення і виплати допомог при усиновленні дитини
- •47. Порядок та умови призначення і виплати допомог дітям-інвалідам
- •48. Соціальний захист малозабезпечених осіб
- •49. Соціальні послуги: форми, види та умови їх надання
- •50. Соціальні пільги як правовий засіб соціального захисту
12. Міжнародно-правові акти як джерела права соціального забезпечення
Відповідно до ст.9 конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Якщо міжнародним договором України передбачені інші правила, ніж у законі, то застосовуються правила міжнародного договору.
Серед міжнародних документів особливе місце посідає Загальна декларація прав людини, яка у ст.22 передбачила право людини на соціальне забезпечення за допомогою національних зусиль та міжнародного співробітництва й відповідно до структури і ресурсів кожної держави. У розвиток норм Загальної декларації був прийнятий Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права.
Держави-учасниці Пакту взяли на себе юридичні обов’язки гарантувати кожному право на соціальне забезпечення, в тому числі право на соціальне страхування, а також забезпечити право кожного на відповідний життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, тобто достатнє харчування, одяг і житло.
До цієї групи джерел слід віднести, прийняту Радою Європи Європейську соціальну хартію, яка була переглянута у 1996р. у Страсбурзі.
Відповідно до неї з метою забезпечення ефективного здійснення права на соціальне забезпечення держави зобов’язуються підтримувати систему соціального забезпечення на такому рівні, як це передбачено міжнародною конвенцією Міжнародної організації праці про мінімальні норми соціального забезпечення. Хартія також передбачає обов’язок держав створити систему надання соціальних допомог у випадках, коли громадяни не мають достатніх засобів для існування. Передбачено також право інвалідів на реабілітацію, а також на працевлаштування, право сім’ї на отримання соціальних допомог.
Іншим за значенням джерелом права соціального забезпечення є Конвенція про права дитини. Ця конвенція охоплює весь комплекс прав дитини: цивільних і соціально-економічних. Нею передбачений також механізм контролю над дотриманням взятих державами на себе зобов’язань. Держави-учасниці цієї Конвенції визнають за кожною дитиною право користуватись соціальним забезпеченням і право на рівень життя, який необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. За неповноцінними дітьми визнається право на особливе піклування з боку держави з метою забезпечення їм ефективного доступу до послуг в галузі освіти, професійної підготовки, медичного обслуговування, відновлення здоров’я і в результаті – найповнішого включення такої дитини в соціальне життя.
Велику групу джерел права соціального забезпечення становлять конвенції і рекомендації МОП. Серед них виділяється Конвенція №102 "Про мінімальні норми соціального забезпечення", яка передбачає виплату таких видів допомог:
у разі хвороби;
по безробіттю;
для громадян пенсійного віку;
у разі вагітності і пологів;
по інвалідності;
у разі втрати годувальника.
Серед Конвенцій необхідно також відзначити Конвенцію "Про рівні можливості осіб, які обтяжені сімейними обов’язками", "Про професійну реабілітацію інвалідів" та ін.
Важливе місце серед джерел також займають міждержавні дво – і багатосторонні договори, в яких бере участь Україна. Особливе значення належить Угоді "Про гарантії прав громадян держав-членів СНД в галузі пенсійного забезпечення".