9. Поезія іі половини хх століття. (Малишко, Ліна Костенко, Василь Симоненко, Дмитро Павличко)

(1912-1970) Андрій Самійлович Малишко Перші друковані твори побачи­ли світ 1930 р. Пізніше виходять у світ поетичні збірки: «Батьківщина» (1936), «Лірика», «З книги життя» (1938), «Наро­дження синів» (1939).

Під час війни А. Малишко працює спеціальним кореспон­дентом фронтової газети, видає ряд збірок: «Україно моя», «Слово о полку», «Битва». Глибокий патріотизм, віра в перемогу над ворогом характеризують його поезію фронтового періоду. А поряд з цим - конкретне зобра­ження дій і почувань солдата на фронті, його нелегкого шляху до перемоги.

Новий і найпродуктивніший етап на сер. 50-х р. Він пише прекрасні вірші, які згодом стали відомими піснями: «Знову цвітуть каштани», «Пісня про Київ», «Пісня про руш­ник», «Ми підем, де трави похилі...», «Як на дальнім небосхи­лі...», «Вчителька» та ін. Співробітництво з брати Майбороди, Л. Ревуцький, С. Козак, О. Білаш. Мабуть, від матері та родинного оточення передалося по­етові глибоке відчуття народної пісні, у цій сфері він був тон­кий знавець і цінитель, саму його творчість не уявити без фо­льклорних джерел.

Людина полум'яного темпераменту, творчого шаленства, поет згорів дочасно, упав на півшляху, полишивши нам золоті розсипи своїх поезій, нев'янучу красу своїх пісень. Поема”Прометей” про 2 Світ.війну.

Ліна Костенко (нар. 1930). Дебю­тувала збіркою поезій «Проміння землі» (1957). Слідом з'явилися «Вітрила» 1958 і «Мандрівки серця» (1961). Потім її поетичному слову було оголошено заборону. Твори Ліни Кос­тенко не виходили окремими виданнями аж до 1977-го, до появи збірки «Над берегами вічної ріки». Твори й навіть саме ім'я авторки зникли зі сторінок періодики. Поетеса писала «в шухляду». Це ж тоді були написані й «Берестечко», і «Маруся Чурай», і вірші, що склали книжки «Над берегами вічної рі­ки» та «Неповторність» (1980).Надзвичайний, безпрецедентний успіх мав історичний ро­ман Ліни Костенко у віршах «Маруся Чурай» (1979)., Пастораль 20ст, Тут обелісків ціла рота, Життя іде і все без коректур, Світлий сонет.

Василь Симоненко (1935-1963)

В Украпи скорбний Брежнєв. терору су­дилося започаткувати не комусь іншому, як 28-

літньому талановитому поетові, сурмачеві знедоленого поко­ління війни Василеві Симоненку.

Василеві боліли рани рі­дного народу, його злиденність, безправ'я, загроза національ­ного виродження. Саме оприлюдненню цих пекучих проблем він і посвятив своє талановите перо, що, звичайно ж, не могло подобатися партноменклатурі.

Недаремно ж в устах сталіністів слово «поет» було симво­лом не просто «гнилого інтелігента», а політичного відступни­ка, примаскованого контрика, потенційного ворога народу. Лебеді материнства, Грудочка землі, Де зараз ви кати мого народу, Вона прийшла.

Дмитро Павличко (нар. 1929)

Поезію творить любов... — так написав у своїй автобіогра­фічній нотатці Дмитро Павличко. Якщо продовжити думку по­ета, можна сказати, що все добре на землі робиться з любові -інакше світ давно б загинув.

«Коли помер кривавий Торквемада»сталінські репресії, Коли ми йшли удвох с тобою, Я стужився мила за тобою.

Перший вірш Д. Павличка «Дві ялинки”. На початку 60-х якої треба було мужності, щоб повідати лю­дям зі шпальт газети правду. Павличко залишався сам собою! Він нещадно викривав духовну безликість і морально спусто­шення своєї епохи., розбивав кам'яний мур байдужості, страху, закликаючи народ «не вірить в рай, не падать на коліна».

Василь Стус (1938-1985)

Так писав Василь Стус у кінці 60-х років в автобіографій ному нарисі «Двоє слів читачеві». Слова прекрасні. Та головне — це не просто слова. Це виважене кредо — не здеклароване, а засвідчене життям. За тими словами — діло, вчинок. За тими словами — доля. Життя і творчість. Життя і смерть.

Якщо скористатися Франковим визначенням, Василь Стус був «цілий чоловік». Творчий доробок Василя Стуса, незважаючи на його стра­дницьку долю, та непереборні, здавалося б, труднощі, які по­ставали на шляху творчості досить великий. 100 років, як сконала Січ, На колимськім морозі калина, Терпи терпи-терпець тебе шліфує.

Іван Драч (нар. 1936)

Його твори виходили в перекладах мовами народів СРСР та основними мовами світу. Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1976) та Державної премії СРСР (1983).

Імпульсивність, нестриманість, безоглядна одчаякуватість... і доброта. І. Драча справедливо вважають поетом пошуку нового зміс­ту і форми творчості. Балада про соняшник, Дума про вчителя-для Сухомлинського. Чорнобильська мадонна.