1. Алфавіт.

АЛФАВІТ — сукупність літер, прийнятих в укр. писемності і розміщених у певному усталеному порядку. У. а. сформувався на основі кирилиці, що поширилася в Київ. . Русі із прийняттям християнства і протягом 10 — 18 ст. зазнавала змін у зв’язку з потребою пристосувати її до звукового складу нар. мовлення. У. а. і графіка сформувалися в їхньому сучас. вигляді після 1905, що засвідчив «Словарь української мови» за ред. Б. Грінченка. Згідно з правописом 1933 було вилучено літеру ґ, відновлену в 3-му вид. «Українського правопису» (1990). Сучасний У. а. складається з 33 літер, які вживаються для позначення на письмі 38 фонем. 21 літера позначає приголосні звуки (б, в, г, ґ, д, ж, з, к, л, м, н, п, р, с, т, ф, х, ц, ч, ш, щ), 10 — голосні звуки, з яких а, е, и, і, о, у передають кожна по одному звуку, а літери є, ю, я позначають по одному звуку лише після м’яких приголосних (синє, люди, ряд), а на початку слова, після голосних і після апострофа — по два (й + е, й + у, й + а: має, юнак, в’янути); літера ї завжди позначає два звуки (й + і: їжа, з’їзд); літера й перед о позначає приголосний j (його), а в ін. позиціях — нескладовий голосний і (йду, гай); літера ь звукового значення не має, а вживається для позначення м’якості приголос. звука (кінь, льон). Літера г позначає фарингальний h (голова), а ґ — задньоязиковий проривний приголосний g (ґава, ґрунт, ґудзик). Літера щ позначає сполучення звуків шч (щука). Літери У. а. за формою бувають великі й малі, а за різновидом — друковані й писані.

2. Зміни в українському правописі.

1)У сучасному укр. алфавіті 33 букви, оскільки зявилась літера Ґ (підгрунття). Мякий знак знаходиться на 31 місці перед літерами ю,я. Перенос слова довільний, крім кореня слова при-йшов.

2) слова з часткою пів пишуться:

-разом , якщо вони означ. загальні назви: пів зошита, пів осені, пів книги

-через дефіс, якщо вони означ. власні назви: пів-Ялти, пів-Європи

- з апострофом, якщо вони означ загальні назви і за часткою пів йдуть букви я ю є ї: пів'євро

3) При перекладі слів іншомовного походження з подвоєнням букв дане подвоєння зберігається літьки у власних назвах Філіппіни, Міссурі, Голландія, а також у словах утворених безпосередньо від цих назв: голландський сир.

4) всі слова що означ загальні назви пишуться без подвоєння: бароко, шасі, бравісимо, КРІМ слів: ванна, манна, панна, тонна, мадонна, нетто, брутто, вілла, булла, мірра, дурра, бонна, білль, пенні.

5) з буквою У пишуться такі слова: парашут, журі, брошура, парфуми, Жуль Верн.

6) слід запам’ятати правопис слів: дит’ясла, двох’ярусний, фойє, феєрверк, на-гора, по-латині, мадяр.

7) назви всіх церковних книг НЕ беруться в лапки: Євангеліє, Коран, Біблія.

8) назви всіх церковних свят пишуться з великої букви Спас, Трійця, Пасха, Різдво.

3. Чергування голосних та приголосних звуків.

Чергування – це постійні закономірні зміни звуків в одній і тій же частині слова.Ці чергування можуть відбуватися в корені, суфіксі, префіксі та закінченні.До найдавніших чергувань належать: [е] – [о], [і]–[а], [е]–[і], [и]-[і], [о]-[а], [и]-[-], [о]-[і], [е]-[і], [е]-[и], [у]-[а]. Чергування приголосних звуків — закономірна заміна одного звука іншим у тому самому чи спорідненому слові.При зміні й творенні слів задньоротові приголосні г, к, х, ґ за певних умов (унаслідок теперішнього чи історичного пом'якшення) переходять у свистячі та шиплячі, а саме:г — з — ж: нога — нозі — ніженька, друг — друзі — дружба, могти — можу, казати — кажу,к — ц — ч: рука — руці — рученька, рік — у році — річний, пекти — печений, вулиця — вуличний;х — с — ш: вухо — у вусі — вушенько, рух — у русі — рушити, ковалиха — ковалишин, колихати — колишу, писати — пишу,ґ — дз — дж: ґерлиґа — ґерлидзі — ґерлидженька, Ґриґа — Ґридзі — Ґриджин.Проте внаслідок дисиміляції (розподібнення) звуків замість закономірного ч вимовляється й пишеться ш у словах рушник, рушниця, дворушник (від рука), мірошник (від мірка), торішній (від торік), соняшник (від сонце), сердешний «бідолашний» (від серце, але: сердечний «серцевий, ширий і т. п.»). В інших подібних випадках незалежно від вимови пишеться буква ч: мо-у лочний, пшеничний, сонячний, ячний, яєчня.У дієсловах, крім того, відбувається перехід зубних приголосних д, т, з, с у шиплячі, а саме: д — дж: садити — саджу — посаджений; водити — воджу — проводжати, загородити — загороджу, правда — справджуватися (винятки: завадити — заважати, привидітися — увижатися);зд — ждж: їздити — їжджу, т — ч: платити — плачу — заплачений, хотіти — хочуть;ст — щ: захистити — захищу — захищений, розмістити — розміщу — розміщувати.В інших частинах мови чергується д — ж (а не д — дж, як у дієсловах): уродити — урожай, огородити — огорожа, погода — погожий, переходити — перехожий, правда — справжній.У звукосполученнях дт, тт перші звуки д і т чергуються з приголосним с: веду — вести, ненавидіти — ненависть, цвіт — цвісти, мету — мести.Усі чергування приголосних позначаються на письмі відповідними буквами.

4. Спрощення у групах приголосних - випадання приголосного при словотворі.В сучасній українській мові спостерігаються в таких групах приголосних:ЖДН — ЖН Тиждень — Тижневий ЗДН — ЗН Виїздити — Виїзний СТН — СН Честь — Чесний СТЛ — СЛ Щастя — Щасливий СКН — СН Тріск — Тріснути ЗКН — ЗН Бризкати — Бризнути ! У деяких словах спрощення можна виявити зіставленням з російською мовою, це слова

спільного походження ЛНЦ — НЦ Солнце — Сонце РДЦ — РЦ Сердце — Серце СТКЛ — СКЛ Стекло — Скло