- •2.Населення як демоекономічна категорія.
- •4. Трудові ресурси як соціально- ек і статистична категорія.
- •3. Відтворення населення і його характеристики.
- •5. Економічно активне і економічно неактивне населення.
- •6. Трудовий потенціал: сутність, показники, стр.
- •7. Формування та розвиток трудевого потенціалу.
- •8. Поняття та сучасне розуміння сутності ств.
- •9. Сторони і суб’єкти ств
- •10. Державна служба зайнятості: її роль в рег-ні рп.
- •11. Пасивна і активні політика на рп.
- •12. Зайнятість як соц.-ек. Категорія.
- •13. Форми і види з-ті.
- •14. Державна політика зайнятості.
- •16. Безробіття (б)
- •Соціально-економічні наслідки:
- •1) Зменшення внп, значне його відставання від потенційного внп;
- •18. Сутність закону Оукена.
- •19. Сутність соціального партнерства та його роль у ф-ні ринкової ек-ки.
- •20. Ринок праці як підсистема ринкової економіки
- •21. Механізм ф-ня рп.
- •22. Сегментація рп.
- •23. Сутність моніторингу соц-труд сфери і його положення
- •24. 3Авдання моніторингу соціально-трудової сфери
- •25.Міжнародна організація праці
- •28, Сутність, зміст, завдання і значення організації праці.
- •27.Механізм нормотворчої діяльності моп
- •26.Організаційна діяльність моп
- •29. Принципи органiзацii працi
- •30, Основні напрями організації праці на під-ві.
- •31. Організація праці на р/м.
- •32. Умови праці: сутність і значенн, фактори їх формування .
- •33. Нормування працi як провiдна складова II орг-цii.
- •34. Класифікація витрат роб часу.
- •35. Методи нормування працi.
- •36. Види норм праці.
- •37. Методи дослiдження трудових процесiв.
- •38. Методи встановлення норм.
- •39. Сутність продуктивності і пп.
- •46. Звітність показників з праці: статистична, оперативна.
- •40.Показники і методи виміру продуктивності праці
- •41. Фактори продуктивності та їх класифікація
- •42.Резерви зростання продуктивності праці
- •43. Теоретико-методологічні аспекти ефективності праці
- •47. Аудит в сфері праці.
- •44. Економічний аналіз в сфері праці.
- •45. Характеристика основних трудових показників, їх аналіз
- •48. Напрями , етапи і методи проведення аудиту у сфері праці.
- •49. Сутність, джерела та структура доходів населення
- •50. Номінальні і реальні доходи
- •51. Зп як соц-екон категорія ринк ек-ки і основна форма доходів найманих працівників
- •52.Організація зп її принципи та елементи
- •53. Характеристика елементів організації зп на підприємстві
- •56.Планування праці, його роль в управлінні людськими ресурсами
- •54. Тарифне нормування оплати праці
- •55.Системи винагороди за працю
- •58. Методи планування трудових показників на рівні п-ва.
- •59. Планування соцiального розвитку трудових колективiв
11. Пасивна і активні політика на рп.
Ринок праці — це передусім система суспільних відносин, пов'язаних із купівлею і продажем товару «робоча сила». Крім того, ринок праці є сферою працевлаштування, формування попиту й пропозиції на робочу силу. Його можна трактувати і як механізм, що забезпечує узгодження ціни та умов праці між роботодавцями і найманими працівниками.
Залежно від стану ек-ки та стану РП передбачається здійснення активної чи пасивної політики, щодо регулювання зайнятості і РП в цілому.
Пасивна політика передбачає виплату допомоги безробітним і надання найпростіших послуг для підбору робочих місць через ДСЗ. Часто застосовують термін „помірна пасивна політика”-вона передбачає матеріальну підтримку безробітних та інші різноманітні послуги по підбору робочих місць. Однак тактика пасивного очікування ек-го підйому може оправдати себе лише при високій гнучкості РП. Оскільки, стримуючі регулятори пасивної політики на РП є досить слабкими і тому можуть навіть погіршити ситуацію.
Активна політика – це сукупність правових, організаційних і ек-х мір впроваджених державою з метою зниження рівня безробіття. Вона передбачає заходи пов’язані з профілактикою звільнення робітники і збереження робочих місць, навчання, перепідготовка, підвищення кваліфікації осіб шукаючих роботу, активний пошук і підбір робочих місць, фінансування створення нових робочих місць, організацію нових робочих місць через систему громадських робіт. Відсутність активної політики значно звужує функції служби зайнятості .
12. Зайнятість як соц.-ек. Категорія.
З-ть населення – найбільш узагальнена хар-ка ек-ки. Вона відбиває досягнутий рівень ек-го розвитку, внесок живої праці в досягнення виробництва. З-ть відображає ефективність використання труд. рес-в. Вона об’єднує виробництво і споживання, а її структура визначає характер їхніх взаємозв’язків.
Ек-на сутність з-ті полягає в тому, що з-ть нас-ня являє собою д-сть частини нас-ня щодо створення суспільного продукту.
Соціальна сутність з-ті відображає потребу людини в самовираженні, а також у задоволенні матеріальних і духовних потреб через дохід, який особа отримує за свою працю.
Існує також демографічна сутність з-ті, яка відображає взаємозалежність з-ті з віково-статевими хар-ми нас-ня та його структурою.
Групи зайнятого населення: наймані працівники; роботодавці; особи, які працюють за свій рахунок; члени виробничих кооперативів; члени сім’ї, які допомагають у роботі; працівники, які не класифікуються за статусом. За укр. Законодавством до зайнятого населення належать громадяни нашої країни, які проживають на її території на законних підставах, а саме: працюючі за наймом на умовах повного або неповного робочого дня на підприємствах незалежно від форм власності; громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, фермери та члени їхніх сімей, які беруть участь у виробництві; вибрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади; громадяни, які служать у Збройних силах, прикордонних, внутрішніх військах; особи, які проходять підготовку та перепідготовку та підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; зайняті вихованням дітей, доглядом за хворими; працюючі громадяни інших держав, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов’язані із забезпеченням діяльності посольств та місій. Незайняте нас-ня- це працездатні громадяни у працездатному віці, які не мають постійної або тимчасової роботи, не шукають роботи, незареєстровані в державній службі зайнятості і мають дохід за межами трудової діяльності.