53. Характеристика елементів організації зп на підприємстві

Відповідно до Закону України «Про оплату праці» заробітна тата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Організація заробітної плати на підприємстві - це система її диференціації і регулювання за категоріями персоналу залежно від складності виконуваних робіт, а також індивідуальних і колективних результатів праці при забезпеченні гарантованого заробітку за виконання норми праці.

Головною вимогою до організації заробітної плати на підприємстві є забезпечення необхідного підвищення заробітної плати при зниженні її затрат на одиницю продукції, а також гарантова-ності виплати заробітної плати за рахунок результатів діяльності підприємства. Згідно із законом України «Про оплату праці» організація оплати праці здійснюється на підставі:

• законодавчих та інших нормативних актів;

• генеральної угоди на державному рівні;

• галузевих, регіональних угод;

• колективних договорів;

• трудових договорів.

Оплата за працею передбачає порівняння праці різної якості. Диференціація заробітної плати працівників на підприємстві залежно від складності й умов праці здійснюється за допомогою тарифної системи.

Спосіб формування заробітної плати кожне підприємство вибирає самостійно - або на основі тарифної системи, або на основі безтарифної системи.

Удосконалення організації заробітної плати має здійснюватися разом із проведенням загальної соціально-економічноїполітики.

56.Планування праці, його роль в управлінні людськими ресурсами

Планування – одна з важливих функцій управління персоналом полягає в кількісному, якісному, часовому, просторовому визначенні потреби в персоналі, необхідному для досягнення цілей організації.

Планування праці ґрунтується на стратегії розвитку організації, її кадрової політики.

Функція планування стає все більш важливою в забезпеченні стратегії організації, оскільки точний облік майбутніх потреб дає змогу чітко орієнтуватися під час розроблення планів підвищення кваліфікації і роботи з резервом.

Метою планування праці персоналу є визначення його кількісного та якісного складу, що забезпечує розвиток підприємства, його економічне зростання.

Структурно визначене планування - ґрунтується на поділі праці відповідно до виробничого процесу

Індивідуальне планування - пл.. кар’єри робітника, планув. оновлення персоналу Колективне планування - планув. Персоналу колективу або його окремих груп

Короткострокове планування - поширюється на період не більше 1 року Середньострокове - розроблення планів на період 1-5 р.

Довгострокове - більше 5р.

54. Тарифне нормування оплати праці

Тарифне нормування оплати праці як складова організації заробітної плати здійснюється за допомогою тарифної системи.

Тарифна система відображає поділ працівників за професіями, спеціальностями і кваліфікацією.

Професія характеризує трудову діяльність і зайнятість працівника відповідно до одержаної ним підготовки, придбаних теоретичних знань і практичних навичок.

Спеціальність відображає внутрішньопрофесійний поділ праці. Це поняття вужче порівняно з поняттям «професія».

Кваліфікація - сукупність виробничих знань, умінь, певних практичних навичок.

За допомогою тарифної сітки, що є основою регулювання проф. – кваліфікаційного поділу та руху раб . сили , можна встановити рівні середньої кваліфікації робітників та складності роботи.

Важливим елементом тарифної системи є тарифна ставка. Тарифна ставка визначає розмір заробітку за годину, день або місяць роботи.

Ставка 1-го розряду- це мінімальна заробітна плата працівника, визначена в колективному договорі, тобто вона відбиває законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче від якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці.

Тарифні ставки наступних розрядів розраховують множенням тарифної ставки 1-го розряду на відповідний тарифний коефіцієнт:

Тн = Т1*Кн, де Т1 тарифна ставка 1-го розряду;

Кн - тарифний коефіцієнт даного розряду.

Денні тарифні ставки установлюються в тих галузях, в яких розраховуються змінні норми виробітку.

Місячні тарифні ставки використовуються для певних категорій допоміжних робітників, а також робітників, зайнятих експлуатацією електроенергетичних установок.

Середня тарифна ставка робітників визначається як середня арифметична величина із тарифних ставок, зважена на кількість робітників, котрі мають однакові тарифні ставки.

Знаючи середній тарифний коефіцієнт або середній тарифний розряд, можна визначити середню тарифну ставку:

Тс = ТІ • Кс,

де ТІ - тарифна ставка 1-го розряду для даної групи робітників і (робіт);

Кс - середній тарифний коефіцієнт даної групи робітників (робіт).

Тс = Тм + (Т6-Тм)-(Рс-Рм),

де Тб, Тм - тарифні ставки, які відповідають більшому і меншому із двох суміжних розрядів тарифної сітки, між якими знаходиться відомий середній розряд;

Рс - середній тарифний розряд робітників (робіт);

Рм - менший із двох суміжних розрядів тарифної сітки, між якими знаходиться відомий середній тарифний розряд.