22.Філософія Канта

Фундатором німецької класичної філософії був Іммануїл Кант . Його теоретична діяльність поділяється на два періоди. Перший період закінчується 60-ми роками XVIII ст. У цей час Кант займався переважно природничими проблемами, серед яких найбільш відомою в науці

його гіпотеза про виникнення Сонячної системи з величезної газової туманності. В загальній формі він стверджував діалектичну думку про те, що природа має свою історію в часі, відкидав ідею першого поштовху, тобто в цей період у філософії Канта переважали матеріалістичні позиції. У центрі філософії Канта стоять проблеми теорії пізнання. Основне, чим відрізняється підхід Канта до вирішення цих проблем, порівняно з попередніми представниками різних філософських систем, полягає в тому, що він здійснив перехід від метафізики субстанції до теорії суб’єкта. Головне, за Кантом, не вивчення речей самих по собі, а дослідження самої пізнавальної діяльності людини. Перш ніж пізнавати світ, вважає Кант, потрібно пізнати своє пізнання, встановити його межі і можливості. Це був великий поворот філософії до людини.

23.Гєгєль

 Діалектичний ідеалізм Гегеля.

Г.Гегель — німецький філософ, представник німецької класичної філософії, творець ідеалістичної діалектики.

Гегелівський діалектичний метод, таким чином, вступає в протиріччя з вимогою системи, яка обов'язково мусить бути завершена, а це означає, що абсолютна істина повинна бути в кінці кінців досягнута. Гегель розглядав свою систему як філософію, що вінчає собою розвиток всього людства, в якій досягнута абсолютна ідея; тим самим і історія ніби набувала завершення, і досягнутий нею рівень, тобто умови сучасної Гегелю Німеччини, оголошувались вищою точкою історичного руху людства. Тим самим, всі протиріччя дійсності вирішуються і досягається абсолютно істинний стан — якраз цього вимагає гегелівська система. Але це суперечить діалектичному методу. Метод вимагає перетворення існуючої дійсності, гегелівська система ж вимагає оправдання дійсності.

Антропологічний матеріалізм Фейєрбаха.

Л.Фейєрбах — філософ, який здійснив поворот до матеріалізму в німецькій класичній філософії після Канта і Гегеля.

Феєрбах Вважає, що філософія і релігія — протилежні за своєю суттю. В основі релігії лежить віра в догмати, в основі філософії — знання, прагнення розкрити суть речей. Тому своє завдання Фейєрбах вбачаєте критиці релігії,  пропонує аргументоване розуміння причин виникнення релігії. Зокрема, він вважає що незадоволення людини суперечностями, злом і несправедливістю, які існують в реальному світі, приводить до того, що в неї виникає думка про існування ідеального світу — Неба, де .людська доброчесність завжди винагороджується і приносить щастя.

24.Філософія марксизму.

Марксистська філософія виникла в 40-х роках XІХ ст.

У політичній сфері чітко позначилося виділення пролетарського руху як самостійного загону працюючі   права, що відстоюють свої. Завершилося формування ряду авторитетних політичних і професійних організацій пролетаріату. Після перемоги буржуазних революцій пролетаріат і буржуазія перетворилися у відкритих класових ворогів, протиборство між якими виступило на перший план у конфліктах, що розбурхував найбільш розвинені країни Європи. Класова боротьба пролетарів стала приймати усе більше розвинені форми.

У цих умовах виявилася об'єктивна необхідність створення наукової ідеології робітничого класу, вироблення принципово нових філософських поглядів.

У марксистській філософії представлена оригінальна концепція людини. По Марксові, людина не просто живе, почуває, переживає, існує, але, насамперед , реалізує свої сили й здатності в специфічному для неї бутті - у виробничій діяльності, у праці. Він такий, яке суспільство, що дозволяє йому певним чином трудитися, вести виробничу діяльність. Людини відрізняє його соціальная сутність.