- •1.Поняття філософії та проблеми її предмету.
- •2.Світогляд. Його структура і функції.
- •4.Концептуальність філософії. Основне питання філософії.
- •6.Загальна характеристика особливостей східного світогляду.
- •7.Давньоіндійська філософія0 її особливості і історія виникнення.
- •8.Зародження філософії в стародавньому Китаї.
- •9.Основні філософські вчення.
- •11.Основні філософські школи досократівського періоду
- •12.Класичний період античної філософії.
- •13.Філософія елліністичного періоду.
- •16. Антропоцентризм та гуманістична спрямованість філ. Відродження
- •18.Наукова революція 19-17ст.Та її вплив на розвиток філ.19.Емпіризм і раціоналізм
- •20.Проблема людини і суспільства у філософії Просвітництва
- •22.Філософія Канта
- •24.Філософія марксизму.
- •25.Особливості розвитку філософської думки в україні
- •26.Розвиток філософської думки київської русі.
- •50 Методологія наукового пізнання
- •51 Соціальна філософія як система знань: предмет, методи, структура, функції
- •54 Основні сфери суспільного життя людини
- •55 Громадянська злагода та громадянське суспільство.Сутність науково-технологічної революції
- •56,Людина в історії філософської думки.Проблема людина-світ.Поняття людина ,індивід особистість
- •57 Відношення людина-суспільство.Вплив суспільства на формування структури особистості.Потреби ,інтереси, цінносно-нормативні системи
- •58 Життєві позиції особистості.Свобода,вибіт і відповідальність особи
- •59 Сенс буття людини
- •60 Проблема єдності та багатоманітності історичного процесу в історії філософії
9.Основні філософські вчення.
Веданта-вчення яке розробляє ідеї брахмана як носія невтіленного начала та атмана як результату втілення частинки брахмана наслідком якого постає реальна індивідуальність яка страждає від своєї самотності і правгне поверн. До попереднього стану.
Вайшишика-вважає причиною виникнення і зникнення речей атоми, що має здатність роз’єднуватись і зєднюватись.З атомів виникає 4 субстанції:земля,вода,світло,повітря і існує ше 5 неатомних субстанцій:ефр,час,простір,душа,розум.
Санкя-дуалістичне вчення яке проголошує два начали виникнення світу:пракриті-світлий початок. поруша-абсолютна свідомість яка без пракриті позбавлена сенсу.
Мімансо-заперечує ілюзорність світу і вважає підставою його виникнення звук.
Нсяя-вчення логіки і теорії пізнання.
Джайнізм- віра низку перероджень, можливість звільнення від сансари.
10.Етапи розвитку античної філософії.
У розвитку античної філософії виділяється чотири основних етапи. Перший етап - охоплює VII-V стст. до н. є. і називається досо-кратівським. Філософи ж, які жили до Сократа, так і називаються -досократики. До них належать мудреці із Мілета (так звана Мі-летська школа ), Елейська школа (Парменід, Зенон), Піфагор і піфагорійці, атомісти. У центрі ранньої - досократівської -грецької натурфілософії стояли проблеми фізики та Космосу. Другий етап - приблизно із середини V ст. до н. є. - до кінця IV ст. до н. є. - класичний. Софісти й Сократ, які вперше спробували визначити суть людини, здійснили антропологічний поворот у філософії. Філософська спадщина Платона й Арістотеля, що характеризується відкриттям надчуттєвого і органічним формулюванням основних - класичних - проблем, найповніше узагальнює і відображає досягнення класичної епохи грецької античності. Третій етап у розвитку античної філософії - кінець IV—II стст. до н. є. - звичайно називають елліністичним. На відміну від попереднього, пов'язаного з виникненням значних, глибоких за змістом і універсальних за тематикою філософських систем, формуються різноманітні еклектичні конкуруючі філософські школи: перипатетики, академічна філософія (Платонівська Академія), стоїчна й епікурейська школи, скептицизм. Усі школи об'єднує одна особливість: перехід від коментування вчень Платона й Арістотеля до формування проблем етики, моралізаторською відвертістю в епоху присмерку й занепаду елліністичної культури. Тоді популярна творчість Теофраста, Карнеада, Епікура, Піррона та ін. Четвертий етап у розвитку античної філософії (І ст. до н. є. -V-VI стст. н. є.) - період, коли вирішальну роль в античності став відігравати Рим, під вплив якого потрапляє Греція. Римська філософія формується під впливом грецької, особливо елліністичної. У римській філософії виділяються три напрямки: стоїцизм (Сенека, Епіктет, Марк Аврелій), скептицизм (Секст Емпірик), епікуреїзм (Тит Лук-рецій Кар). У III—V стст. н. є. в римській філософії виникає і розвивається неоплатонізм, визначний представник якого є філософ Пло-тін. Неоплатонізм значно вплинув не тільки на ранню християнську філософію, але й на всю середньовічну релігійну філософію.