1.Поняття філософії та проблеми її предмету.

Термін "філософія" перекладається з грецької як "любов до мудрості". Мудрістю древні вважали вміння пов'язувати одні явища з іншими, представляти світ у цілісності як космічний порядок. Мудрістю вважалася налаштованість розуму на суть проблеми, на оригінальне рішення, до якого приводять глибокі знання і роздуми. "Мудрість - прагнення людини пізнати нескінченне", - цю думку приписують одному з перших давньогрецьких мудреців Піфагору. Предмет філософії можна визначити як „ ...система знань про світ як ціле, універсальну основу світу, місце людини у світі та смисли її існування”. Отже, предметом філософії є система відношень “людина – світ”.

Якщо спробувати окреслити коло філософського знання, то можна виділити як предмет його аналізу наступні питання і проблеми, на які шукали і шукають відповіді як професійні філософи, так і звичайні люди:

u У чому сутність світу, як влаштовано буття, як організовано світ? Чому саме так він організований?

u Чи є щось спільне між різними, іноді зовсім несхожими сторонами буття, а якщо є, то, що саме?

u Чи мають Всесвіт, Буття якусь мету, або їх розвиток хаотично?

u Що таке кінцівку і нескінченність з філософської точки зору?

u Чи справді існують об'єктивні закони світобудови, об'єктивні (незалежні) параметри його розвитку? Або закони тільки форми організаційної розумової діяльності людини, тільки його суб'єктивні уявлення для зручності життєдіяльності?

u Як і наскільки глибоко людина може проникнути в таємниці світу? Пізнаваний чи світ? Пізнаваний він повністю або частково? Що є істина?

u Яке місце людина посідає у світі і яка його роль? Чи є він "піщинкою світобудови" або "паном" природи і буття?

u Яка природа і сутність самої людини? Чи є піднесений спосіб життя? І якщо він є, то, як його досягти?

u Що є добро і що є зло? Як вони співвідносяться між собою і де, в чому їх причини? Краса і прекрасне - як їх досягти?

u Як співвідносяться в цьому світі мудрість і дурість? Чому мудрих не завжди дістається щастя?

u У чому полягає справжня людяність? Що таке гуманізм як філософська проблема?

u Що таке суспільство? Які закони його розвитку? Що таке суспільний прогрес? Чи є у історії якась спільна мета або кожна культура має свій шлях розвитку?

2.Світогляд. Його структура і функції.

Світогляд - це сукупність поглядів, оцінок, принципів, що визначають найзагальніше бачення, розуміння світу.

Світогляд - необхідна складова людської свідомості, пізнання. Це не просто один елемент у ряді багатьох інших, а їх складна взаємодія. Різнорідні знання, переконання, думки, відчуття, прагнення, надії, з'єднуючись в світогляді, предстають як більш менш цілісне розуміння людьми миру і самих себе.

 Функції світогляду: Вписати людину у світ; Надати життєвих орієнтирів; Окреслити дійсність у людських уявленнях; Філософія постає теоретичною формою світогляду. Філософствувати – означає не просто думати про проблеми світогляду, а й усвідомлювати їх необхідність та зв’язки. Філософія спрямована на критичне осмислення та дослідження проблем світогляду, з метою підвищення ступенів достовірності та надійності таких вирішень. Структура світогляду Світовідчуття; Світосприйняття; Світорозуміння; Світовідчуття – спосіб ствердження світогляду, в якому світ і ставлення людини до нього відтворюються у чуттєво-емоційній формі. Переживання та оцінки звернені не до окремих явищ, а до світу в цілому і до загальної позиції людини в ньому. Це є духовний стан людини, який визначає прийняття чи неприйняття людиною світу, її довіру або недовіру у ставленні до людей тощо. Світосприйняття – на цьому рівні світогляду світ дається людині як цілком предметна реальність, яка певним чином організована та впорядкована. На цьому етапі переважають різного типу знання, просторово-часові уявлення про світ, які об’єднуючись утворюють цілісний образ світу. Світорозуміння – рівень світогляду, на якому відбувається подальша конкретизація світосприйняття, що перетворює його в вищий рівень організації світогляду, що дозволяє надати людині мотиви та орієнтири вибору у кожній життєвій ситуації. Тобто світ набуває цілісності. Світорозуміння – абстрактне мислення + теоретичне пізнання.

3.світогляд як центральне поняття філософії. Його різновиди і типи.

Світогляд – сукупність уявлень людини про себе, про світ, про свої взаємини зі світом, про своє місце в світі та життєве призначення. Світогляд є формою загального людського самовизначення: Дає людині не просто закони, знання реальності, а знання з певною оцінкою та відношенням; Предмет світогляду – відносини людини зі світом; Звідси випливає, що світогляд включає та синтезує низку інтелектуальних утворень: цінності, переконання, знання, бажання, погляди, принципи, життєві орієнтири. Світогляд становить основне ядро особистості, бо він формує підґрунтя для намірів та планів людини. Він формує важливі життєві цінності, з яких ми утворюємо норми поведінки та життєву позицію. Світогляд дозволяє самоутвердитись особі в навколишньому середовищі. Щоб мати чітку орієнтацію в світі людині не потрібні докази істинності знання про світ. Це вона отримує через вибір, зумовлений не стільки знаннями про світ, скільки оцінкою певних ситуацій. Цінності – мета, яка виступає для людини сталою та бажаною формою сприйняття. Завдяки цінностям світогляд набуває духовно-практичного характеру, тобто будь які вияви реального світу формують духовний світ людини, підлягаючи певним оцінкам. Цінності розділяють світ, надають йому смисловий лад і полегшують орієнтацію людини у світі. Переконання – головний компонент світогляду, який характеризує його як форму самосвідомості. Це є суб’єктивний набуток людини, що несе в собі мотив ставлення людини до світу. За Імануілом Кантом Існує 4 основні питання світогляду: Що я можу знати? Що я повинен робити? На що я можу сподіватися? Що таке людина?

Історичні типи світогляду:

1.Міфологічний світогляд є результатом практично-духовної діяльності людини. В міфологічному світогляді людина не відділяє себе від речей природного світу, а окрема людина не відділяє себе від суспільства в цілому. В міфологічному світогляді не існує чіткої межі між мисленням та мовленням, свідомістю та реальністю, предметом та думкою про предмет. Міфологічні оповідання розповідають нам про людиноподібних істот - богів та героїв, що уособлюють різні природні начала, оскільки в міфологічному світогляді світ і людина були єдиним, нерозривним цілим. 2.Науковий світогляд є теоретичною формою відношення до світу, в ньому світ розглядається об’єктивно, таким, яким він є незалежно від людини. Людина розглядається в ньому тільки як частина світу - природи чи суспільства.

3.Мистецтво є практично-духовною діяльністю. Мистецький світогляд дає суб’єктивний образ світу, в якому художник досягає гармонії зі світом, тому навіть сучасне художнє бачення світу близьке до міфологічного. 4.Релігійний світогляд чітко розділяє світ та людину, природне та надприродне, поцю стороннє та поту стороннє. В релігійному світогляді, через віру в потойбічне, надприродне Божественне начало, людина виробляє власне ставлення до світу, надає йому смислової завершеності і таким чином досягає гармонії з ним. 5.Філософія є теоретичною формою ставлення людини до світу. Ії особливість, порівняно з наукою в тому, що вона дозволяє об’єктивно, в теоретичній формі осмислити світ, як світ людини, розглянути місце і положення людини у світі, її смисложиттєві проблеми. Філософський світогляд дозволяє виробити таке бачення світу яке є одночасно і суб’єктивним і теоретичним і таким чином досягнути людині гармонії із собою, своїм баченням світу і самим світом.