12. Особливості використання бухгалтерського обліку в слідчій та судовій практиці.

В юридичній практиці, особливо під час розслідування та судового розгляду кримінальних справ про розкрадання та привласнення власності, посадових і господарських злочинів, економічних злочинів, юрист часто має справу з різними питаннями бухгалтерського обліку, економіки, технології тощо, які дуже складні для розуміння у зв'язку з їх заплутаністю.

Разом з тим практика показує, що злочинні дії тягнуть за собою виникнення слідів злочинної діяльності в документах бухгалтерського обліку, планових і нормативних документах. Відтак вони стають предметом наукового зацікавлення і вивчення з метою не тільки знешкодження й розкриття злочинів, а й запобігання їх. Ось чому дуже важливим і ефективним складником професійної компетенції юриста у площині успішного вирішення таких питань є знання основ бухгалтерського обліку та економічного аналізу, використання можливостей документального аналізу, вміння правильно і вчасно призначати документальні ревізії, судово-економічні експертизи, аналізувати результати інвентаризацій, ревізій, експертиз та використовувати економічну інформацію. Усі ці та інші питання розглядає і вивчає спеціальна дисципліна - судова бухгалтерія [13, с. 12].

Для прикладу розглянемо обсяг знань, необхідних для:

1) оперуповноваженого ВДСБЕЗ, ревізора, аудитора - вони повинні знати нормативи ліцензування діяльності підприємств, володіти основами бухгалтерського обліку, судової бухгалтерії, судово-бухгалтерської експертизи, прийомами здійснення контрольної закупки, контрольного обміру чи запуску сировини, особливостями проведення інвентаризацій на підприємствах різних галузей; вміти розраховувати природний збиток, норми списання та особливості технологічних процесів, види і характеристики товарів; вміти оцінити стан оперативної обстановки на об'єктах, організації і проведення оперативно-розшукових та профілактичних заходів тощо;

2) юриста підприємства - він повинен враховувати бухгалтерські питання під час оформлення претензій, позовних документів, стягнення дебіторської заборгованості, обгрунтування кредиторської заборгованості, складання угод та договорів оренди, при підготовці матеріалів для господарських судів та для участі в інвентаризаціях і ревізіях;

3) слідчого, судді, адвоката, прокурора - вони мають володіти знаннями про характер злочинної діяльності у відповідних галузях господарства для встановлення механізму та технологічного процесу слідоутворення у обліковій, нормативній, плановій, технологічній інформації; знати й розуміти можливості використання фахових економічних, бухгалтерських та інших знань у кримінальному та цивільному процесах.

Судова бухгалтерія тісно пов'язана з оперативно-розшуковою діяльністю. Значна частина розслідувань у сфері економічної злочинності грунтується на оперативній інформації, яка дає напрямок для пошукової роботи оперативним працівникам і ревізорам.

Криміналістичні методи дослідження часто допомагають працівникам контролюючих та правоохоронних органів визначити ступінь доброякісності бухгалтерських документів та зробити правильну оцінку зафіксованих ними господарських операцій.

Особливо важливі знання в області судової бухгалтерії для працівників правоохоронних органів в умовах реформування системи бухгалтерського обліку в Україні. Головним завданням трансформації національної системи бухгалтерського обліку є приведення її у відповідність до вимог ринкової економіки та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Перехід до застосування міжнародних стандартів фінансової звітності виконується в рамках реалізації стратегічного курсу України на інтеграцію у світовий економічний простір, яка визначає адаптацію законодавства України до законодавства розвинутих країн. Це дуже важливо в умовах глобалізації економічної злочинності та розгалуженості її міжнародних зв'язків

13. Порядок ознайомлення слідчого з матеріалами документальної ревізії.

Отримавши акт документальної ревізії, слідчий аналізує його з позицій доказовості по справі, що розслідується, а потім намічає план слідчих дій та інших заходів щодо перевірки виявлених ревізором порушень слідчим шляхом. Звичайно при цьому слідчий вирішує два питання: наскільки доброякісно проведена ревізія і яке значення для справи мають її матеріали.

Оцінка матеріалів ревізії, проведеної на вимогу правоохоронних органів, має багато спільного з оцінкою матеріалів будь-якої іншої ревізії.

При оцінці матеріалів ревізії слідчий вирішує два питання:

o на скільки доброякісно проведена ревізія;

o яке значення для справи по суті мають матеріали ревізії.

Всі документи, які були використані під час проведення ревізії, зберігаються до кінця судового розгляду по справі.

13. Предмет і метод судової бухгалтерії. Специфіка розгляду елементів бухгалтерського обліку в судовій бухгалтерії.

Судова бухгалтерія - це спеціальна комплексна дисципліна, що досліджує теоретичні та практичні питання використання спеціальних економічних і бухгалтерських знань в конкретних галузях юридичної практики.

Важливим і ефективним складником професійної компетенції юриста у площині успішного вирішення питань вивчення та усунення порушень і зловживань, пов'язаних з економічними злочинами, є знання основ бухгалтерського обліку та економічного аналізу, вміння правильно і вчасно призначати документальні ревізії, судово-економічні експертизи, аналізувати результати інвентаризацій, ревізій, експертиз та використовувати економічну інформацію.

Усі ці та інші питання розглядає і вивчає спеціальна дисципліна - судова бухгалтерія.

Предметом судової бухгалтерії є негативні зміни в господарській діяльності підприємств та організацій, викликані будь-якими деструктивними чинниками. Дисципліна розробляє спеціальні прийоми виявлення негативних явищ, методику використання економічних і бухгалтерських знань у слідчій та судовій практиці.

Предметом судової бухгалтерії, як навчальної дисципліни є дослідження та розробка теоретичних і практичних питань використання спеціальних бухгалтерських і економічних знань в юридичній практиці (при рокритті та розслідуванні економічних злочинів) [26, с.6].

До об'єктів судової бухгалтерії відносяться матеріальні носії інформації економічного характеру:

1) бухгалтерський баланс;

2) бухгалтерські рахунки;

3) облікові регістри;

4) звіти;

5) планові та аналітичні первинні документи;

6) чорнові записи (неофіційні документи) та інші документи, в яких відображаються як позитивні, так і негативні зміни господарської діяльності.

Методологічною базою судової бухгалтерії є діалектичний метод пізнання, який спирається, зокрема, на закони про:

загальний взаємозв'язок явищ природи і суспільства;

безперервність розвитку і зміни предметів пізнання;

здатність матерії до відображення і її первинність щодо свідомості, а також такі категорії, як частина і ціле, форма і зміст [13, с.14].

Загально-наукові методи становлять сукупність принципів та категорій матеріалістичної діалектики і загальнонаукової теорії пізнання: аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія і моделювання, абстрагування і конкретизація.

Загальнонаукові методи в практиці діяльності органів внутрішніх справ найчастіше використовуються для розпізнання та виявлення ознак скоєння корисливих правопорушень.

Спеціальні методи поділяються на:

o аналітично-розрахункові(економічний аналіз, бухгалтерський аналіз, економіко-математичні методи, відновлення натурально-вартісного обліку товарно-матеріальних цінностей, метод зворотної калькуляції, метод контрольного порівняння залишків);

o документальні (дослідження окремого документа, зустрічна перевірка, взаємний контроль, методи дослідження бухгалтером-експертом слідчих або судових матеріалів, методи фактичного контролю).

Метод бухгалтерського аналізу базується на використанні контрольних функцій елементів методу бухгалтерського обліку (бухгалтерського балансу, бухгалтерських рахунків, "подвійного запису" операцій, оцінки, калькуляції, інвентаризації, звітності, документації тощо) [13, с.14]

Метод економічного аналізу базується на принципі суперечності взаємопов'язаної системи техніко-економічних показників (собівартості продукції, прибутку, рентабельності, ціни готової продукції (товару), ритмічності, фондовіддачі, використання ресурсів тощо) [13, с.14]

Метод документального аналізу базується на комплексній економічній та юридичній оцінці документів як матеріальних носіїв інфомації про негативні відносини, які мають місце у господарській діяльності: формальна перевірка документу, нормативна, логічна, арифметична перевірка документу, зустрічна перевірка документів, взаємний контроль документів, метод відновлення облікових записів по документах, хронологічний аналіз операцій по документах, порівняльний аналіз документів, метод зворотньої калькуляції, метод контрольного співсталення залишків.

Метод фактичної перевірки господарських операцій включає інвентаризацію, контрольний запуск сировини у виробництво, контрольну закупку, лабораторний аналіз, обстеження тощо.

Головне призначення методів судової бухгалтерії полягає у виявленні різноманітних протиріч між відповідними економічними та фінансовими показниками, які містяться в облікових документах. Детальніше методи судової бухгалтерії та їх використання в оперативно-розшуковій та слідчій практиці будуть розглянуті в наступних темах.

Необхідність вивчення судової бухгалтерії працівниками органів внутрішніх справ визначається тим, що економіко-правова інформація, безумовно, може бути використана для:

o оцінки стану оперативної обстановки на об'єктах оперативного обслуговування;

o визначення об'єктів першочергового оперативного обслуговування;

o організації і проведення оперативно-розшукових та профілактичних заходів;

o прийняття управлінських рішень;

o цілеспрямованої роботи з джерелами оперативної інформації;

o своєчасного виявлення й всебічного розслідування корисливих злочинів, які скоюються на підприємствах будь-яких форм власності.

13. Класифікація засобів та джерел підприємства.

Основні засоби (ОЗ) — матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва чи поставки товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам чи для виконання адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року, або одного оборотного періоду.

Основні засоби підприємства — це сукупність матеріально-речових цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері, і вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним та моральним зносом.

Основні засоби — матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).^[1]

Класифікація основних засобів

Відповідно до діючої типової класифікації основних засобів — групуються залежно від функціонального призначення, галузевої належності, речовинно-натурального складу тощо.

Залежно від функціонального призначення основні засоби поділяються на виробничі та невиробничі.

Виробничі основні засоби — це засоби, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню. До них належать будівлі, споруди, силові машини та устаткування, передавальні пристрої, транспортні засоби, робоча худоба, багаторічні насадження, інші основні засоби, що діють у сфері матеріального виробництва.

Невиробничі основні засоби — це засоби, що не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі виробництва та передбачені для обслуговування потреб житлово-комунального господарства, охорони здоров'я, освіти, культури. До них належать споруди, будівлі, машини, обладнання, апарати та інші засоби, що використовуються в невиробничій сфері.

За галузевою належністю основні засоби поділяються на засоби промисловості, будівництва, сільського господарства, транспорту, зв'язку та ін.

За натурально-речовинним складом основні виробничі засоби поділяються на будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти і приладдя, виробничий та господарський інвентар, робочу та продуктивну худобу, багаторічні насадження; капітальні витрати на поліпшення земель, інші основні засоби.

20

Баланс – звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал. Баланс дає узагальнене уявлення про майновий i фiнансовий стан.

Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

Зміст і форма балансу, а також загальні вимоги до розкриття його статей регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженим наказом Мінфіну України від 31.03.99 № 87.

Як і будь-яка форма фінансової звітності, баланс включає заголовок, основні її елементи (класи) та підкласи. У заголовку наводиться:

- назва підприємства, його організаційно-правова форма та місце знаходження;

- назва звіту;

- дату, на яку складено звіт;

- валюта, в якій складено звіт та рівень її точності.

Елементами балансу, безпосередньо пов’язаними з визначенням фінансового стану підприємства та змін в ньому, є:

• активи;

• пасиви (власний капітал, зобов’язання).

З метою одержання інформації, необхідної для управління і контролю, статті активу балансу згруповано у три розділи, пасиву - у п'ять розділів.

Активи - ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому.

Активи, тобто все наявне майно i цiнностi разом з борговими правами, розташованi у лiвiй частинi балансу. Актив балансу - це величина витрат , яка складалася в результатi попереднiх операцiй, угод i зроблених витрат заради можливих майбутнiх доходiв. При цьому розглядається передусiм фiнансова, а не майнова сутнiсть об’єктiв облiку, якi представленi в активi. Актив в цьому разi дає вiрогiдну оцiнку мiнiмально можливого доходу, i доходу, який може бути отриманий пiсля розрахункiв з усiма кредиторами.

Оборотні активи - грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Пасив балансу - це сума зобов’язань, якi повиннi бути погашенi. Пасив балансу вiдображає вiдносини аптеки з iншими суб’єктами господарювання, якi виникають у зв’язку з виробничою дiяльнiстю, зокрема iз залученням коштiв. Пасив балансу розглядається не як власне фiнансовi ресурси, а як умовне джерело коштiв, що в дiйсностi є реальною юридичною особою, яка надає їх аптецi в прямiй або непрямiй формi. Оскiльки зобов’язання, якi виникли у зв’язку iз позиченими коштами, мають бути погашенi, то це джерело коштiв може зникнути.

Пасиви (права сторона балансу) - це джерела утворення активiв, тобто власнi кошти (р.І) i позиковi (р.II i III). У свою чергу позиковi кошти подiляються на фiнансовi зобов'язання (кредити), якi можуть бути довгостроковими (р.II) i поточнi зоболв'язання (р.III), тобто по тих коштах, що нiхто насправдi не мав на метi вам позичати, вони утворюються поточною господарською дiяльнiстю. Серед останнiх є ще так званi стiйкi пасиви: зарплата, заборгованiсть перед бюджетом, органами соцiального страхування та позабюджетними фондами.

Статті пасиву балансу об'єднані відповідно у п'ять розділів:

І "Власний капітал",

II "Забезпечення наступних витрат і платежів",

III "Довгострокові зобов'язання",

IV "Поточні зобов'язання",

V "Доходи майбутніх періодів".

Зобов'язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

Поточні зобов'язання - зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Довгострокові зобов'язання - всі зобов'язання, які не є поточними зобов'язаннями.

Окiльки одним iз призначень балансу є характеристика змiн у фiнансовому станi аптеки за звiтний перiод, то в ньому видiляють двi групи показникiв:

• на початок аналiзованого перiоду

• на кiнець аналiзованого перiоду

Приклад балансу.

Тільки на основі цієї форми звітності можна отримати реальну інформацію про майновий і фінансовий стан аптеки.

Аналіз майна підприємства передбачає проведення аналізу складу майна та його структури, вивчення джерел формування майна, зміни складових майна і джерел його формування.

Аналіз фінансового стану аптеки здійснюється восновному за даними річної та квартальної бухгалтерської звітності й у першу чергу за даними бухгалтерського балансу. Прийняте групування дозволяє здійснити досить глибокий аналіз фінансового стану.

21

Після того як документи складено на місцях або прийнято від сторонніх організацій, вони потрапляють до бухгалтерії у порядку й строки, встановлені керівником підприємства.

Документи, що надійшли до бухгалтерії, підлягають арифметичній перевірці, формальній та юридичній і за суттю, тобто з погляду законності й доцільності господарської операції. При цьому забороняється приймати до виконання та оформлення первинні документи за операціями, які суперечать законодавству і встановленому порядку приймання, зберігання та використання активів і зобов’язань. Такі документи передаються безпосередньо головному бухгалтеру для прийняття відповідних рішень. Первинні документи можуть бути прийняті до обліку в тому разі, якщо вони складені за формою та підписані особою, на це уповноваженою.

Прийняті документи підлягають перевірці перед рознесенням їхніх даних на рахунки бухгалтерського обліку. Залежно від мети контролю первинних документів використовуються різні методичні прийоми їхньої перевірки: формальна, арифметична, експертна, логічна, економічна, нормативно-правова та інші.

Після перевірки документи підлягають подальшому опрацюванню, тобто вони повинні пройти всі стадії обробки (рис. 1).

Групування документів полягає в об’єднанні однорідних за змістом первинних документів у групи і запису в групувальні відомості для визначення загального підсумку за кожною групою.

Таксування документів являє собою математичні дії — множення ціни на кількість, тобто отримання суми або оцінка господарської операції у грошовому вимірнику.

Контирування документів полягає в зазначенні кореспондуючих рахунків на первинних документах, тобто у проставлені на них бухгалтерської проводки. Оформлені бухгалтерськими проводками документи використовуються для відображення господарських операцій в регістрах синтетичного та аналітичного обліку.

При юридичній перевірці встановлюють повноту і правильність заповнення реквізитів, справжність підписів службових осіб, які несуть відповідальність за операцію та оформлення документа.

Арифметична перевірка полягає в перевірці всіх арифметичних дій, які зроблені в документі перед поданням його до бухгалтерії. З цією метою документ таксують, перевіряють підсумки, обчислюють знижки чи надбавки, роблять усі розрахунки.

Перевірені, прийняті та протаксовані бухгалтерією документи І групують. Сутність цієї операції полягає в об'єднанні їх у групи за такими ознаками: однорідність за змістом та іншими характеристиками бухгалтерських записів (матеріально відповідальна особа, постачальник, покупець, вид витрат тощо). Потреба в групуванні документів зумовлена тим, що протягом певного часу — декади, тижня, місяця, а іноді й дня — до бухгалтерії надходить чимало документів, однорідних за певними ознаками. Щоб зменшити технічну роботу бухгалтерів при відображенні господарських операцій у системі рахунків, оформлених цими документами, їх групують.

При ручній обробці згруповані документи заносять у нагромаджувальні або групувальні відомості. їх форма може бути різною, залежно від змісту документів, що реєструються в них.

Особливе значення має групування документів при їх опрацюванні на ЕОМ.

Головна ознака групування документів у бухгалтерії — бухгалтерське проведення.

Основна мета групування — майбутнє нагромадження даних, які є в документах. Групуючи документи, їх готують таким чином для бухгалтерських записів. Первинна обробка документів завершується визначенням рахунків, які взаємопов'язані змістом господарського факту, явища або процесу, зафіксованого в документі. Такий зв'язок називається кореспонденцією рахунків. Рахунки, пов'язані між собою певною господарською операцією, називаються кореспондуючими. Для одержання зведених підсумкових показників під час складання звітних форм потрібна заздалегідь продумана система руху носіїв у часі та просторі на завершальному етапі облікового процесу.

За характером і змістом окремі види робіт у процесі руху носіїв облікової інформації на цьому етапі не відрізняються від двох попередніх етапів — первинного і поточного обліку. Проте підсумковий облік як етап облікового процесу значно відрізняється, якщо йдеться про звіти за місяць або за рік. Тому ці два види заключних робіт розглядатимемо окремо.

Організація підсумкових робіт за місяць має свої особливості. Насамперед визначають споживачів підсумкової інформації, для чого спочатку складають перелік адресатів і форм звітності, використовуючи табель-календар звітності.

При організації підсумкового обліку доцільно застосовувати сітьові графіки. Особливо це стосується складних звітних форм, у розробці яких беруть участь інші служби — планові, матеріально-технічного забезпечення тощо. Потреба у цих графіках зумовлена тим, що зведені звіти за кількістю форм та їх показниками відрізняються один від одного.

22

Головним завданням документальної ревізії є здійснення контролю за використанням засобів і матеріальних цінностей, їхнім зберіганням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності.

Коло завдань документальної ревізії визначається рівнем об'єктів, на яких вона здійснюється.

Ревізійна практика виробила основні задачі, які повинна вирішувати ревізія:

1. Перевірка законності операцій, зроблених установою або господарською організацією, і дотримання фінансової дисципліни.

2. Виявлення фактів збитку організації від незаконного витрачання коштів і матеріалів.

3. Перевірка правильності організації та ведення бухгалтерського обліку, доброякісності документів, якими оформляються окремі операції, і правильність бухгалтерських записів.

4. Перевірка правильності матеріального обліку складського господарства.

5. Достовірність розрахунків кошторисних призначень.

6. Виконання кошторисів видатків.

7. Використання бюджетних коштів за цільовим призначенням.

8. Забезпечення збереження грошових коштів і матеріальних цінностей.

9. Достовірність доходів і видатків державних позабюджетних коштів.

10. Достовірність операцій з грошовими коштами, цінними паперами, розрахункових та кредитних операцій.

11. Достовірність виробничих витрат поточної діяльності та витрат капітального характеру.

12. Формування фінансових результатів та їх розподілення.

На сучасному етапі реформування економіки України контроль фінансово-господарської діяльності має бути сконцентровано на вирішенні таких задач:

o забезпечення виконання державних замовлень, планових завдань та встановлених платежів до державного і місцевих бюджетів;

o виявлення внутрішніх резервів підвищення ефективності виробництва та конкурентоспроможності продукції, що виробляється, зниження витрат трудових, матеріальних та грошових ресурсів;

o зниження невиробничих витрат та збитків, попередження та виявлення нестач, випадків розкрадання і псування цінностей та нецільового використання коштів;

o підвищення достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності підприємств;

o дотримання чинного законодавства та запобігання протиправної діяльності в економічній сфері.

Головними завданнями державної контрольно-ревізійної служби України є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують державне чи комунальне майно, виконання місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

23.Основні закономірності відображення порушень в документах бухгалтерського обліку. Засоби виявлення та виправлення помилок в бухгалтерських документах.

В 1982 році був затверджений міжнародний норматив аудиту «Обман і помилка». «Обман» - свідомий неправильний показ фінансової інформації однією чи кількома посадовими особами зі складу керівництва і службовців підприємства. Обман може здійснюватися шляхом маніпулювання, фальсифікації і зміни записів на рахунках бухгалтерського обліку в облікових реєстрах або документах; навмисного неправильного віднесення до активів різних статей; знищення або пропуску записів або документів; відображення операцій без розкриття їх змісту тощо. «Помилка» - ненавмисні порушення у відображенні фінансової інформації, які виникають в результаті арифметичної або граматичної помилки в записах облікових даних; випадкового пропуску або неправильного уявлення про окремі факти; хибних показань вимірних приладів; відхилень від правил здійснення контролю за діями матеріально відповідальних осіб під час проведення первинного обліку та складання звітів тощо. При оформленні і веденні документів зустрічаються такі типові недоліки, коли відсутні необхідні реквізити, що іноді ставить під сумнів можливість існування таких документів; відсутнє погашення документів штампом або підписом від руки із зазначенням дати; відсутні розпорядні підписи тощо. Виправлення помилок. У тексті та цифрових даних первинних документів, облікових реєстрів і звітів будь-які підчистки та несанкціоновані виправлення не допускаються. Помилки в первинних документах, облікових реєстрах і звітах, заповнених від руки, виправляються коректурним способом: неправильний текст (або цифри) закреслюється і над закресленим надписується правильний. Закреслення здійснюється однією рискою так, щоб можна було прочита¬ти виправлене. Помилки в облікових реєстрах за минулий звітний період виправляються способом сторно. Він передбачає складан¬ня бухгалтерської довідки, в яку помилка (сума, кореспон¬денція рахунків) заноситься червоним чорнилом або пастою кулькових ручок темного кольору. Внесенням цих даних до облікового реєстру в місяці, в якому виявлено помилку, ліквідується неправильний запис і відображуються правильні сума та кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку. Виправлення помилки супроводжується написом «ви¬правлено» та підтверджується додатковими підписами осіб, які виявили помилку, із зазначенням дати виправ¬лення. У документах, якими оформлені касові й банківські опе¬рації та операції з цінними паперами, виправлення не до¬пускаються.

24. Права та обов’язки ревізора

Питання регулюється ЗУ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні»

Головними обов’язками ревізора є:1)здійснювати державний контроль, розробляти пропо¬зиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень та їх попередження;2)строго додержуватися Конституції України, законів України, у разі виявлення зловживань і порушень подава¬ти правоохоронним органам матеріали ревізій, а також спо¬віщати про виявлені порушення держоргани та органи, уповноважені розпоряджатися держмайном;3)у разі вилучення документів у зв’язку з їхньою підроб¬кою сповіщати про це правоохоронні органи; 4)не розголошу¬вати відомості, що містять службову і комерційну таємни¬цю; 5)виконувати свою роботу відповідно до встановленого плану або отриманих завдань та в їхніх межах; 6)перед про¬веденням ревізії пред’явити керівнику підприємства документи на право проведення ревізії.

В процесі проведення ревізії ревізор має право:

1) ревізувати і перевіряти на підприємствах і в установах грошові та бухгалтерські документи, кошториси та інші документи, що підтверджують надходження та витрачання коштів, матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей та грошових сум, цінних паперів, матеріалів, готової продукції і т.д.;

2) безперешкодного доступу на склади, у сховища, виробничі та інші приміщення для їх обстеження і з'ясування питань, пов'язаних з ревізією. Припиняти на поточних та інших рахунках в банку розрахункові операції у випадках, коли керівництво об'єкта перевірки перешкоджає працівнику контрольно-ревізійної служби виконувати свої обов'язки;

3) залучати кваліфікованих спеціалістів для проведення експертизи, контрольних запусків сировини у виробництво, обміру;

4) вимагати від керівника об'єкта, що ревізується, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, розрахунків; у необхідних випадках опечатувати касу, касові приміщення, склади, архіви, а у разі виявлення зловживань - вилучати необхідні документи на строк до закінчення ревізії (залишати у справах акт вилучення таких документів);

5) одержувати від НБУ, його установ, комерційних банків та інших кредитних установ необхідні відомості, копії документів, довідок про банківські операції і залишки коштів на рахунках, а від підприємств і організацій, в т.ч. недержавних форм власності - довідки і копії документів про операції та розрахунки з підприємствами, що ревізуються;

6) одержувати від службових та матеріально відповідальних осіб, яких перевіряють, письмові пояснення з питань, які виникають в ході ревізії;

7) стягувати в дохід держави кошти, одержані підприємством за незаконними угодами без передбачених законом підстав та з порушеннями чинного законодавства;

8) накладати у випадках, передбачених законодавством, на керівників та інших службових осіб підприємства адміністративні штрафи;

25. Порядок відображення грошових коштів в касі підприємства. Основні документи по їх обліку.

Касові операції підприємств усіх форм власності та господарювання ведуться відповідно до Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні (затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.04 № 637). Каса підприємства є приміщенням або місцем здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів. Виконання касових операцій підприємствами між собою та фізичними особами, що пов’язані з прийманням та видачею готівкових коштів, передбачає проведення розрахунків через касу підприємства з відображенням їх у касовій книзі. Вона являє собою документ бухгалтерського обліку встановленої форми, що застосовується для обліку готівки в касі підприємства. Готівкові кошти, що надходять до каси підприємства, мають у повній сумі оприбутковуватися у день їх одержання. В позаробочий час підприємства у своїх касах можуть мати готівку лише в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Підприємства одержують готівку в касу з поточного рахунка за грошовим чеком (де вказана суть операції) у межах наявних коштів.

Одержана готівка має видаватися підприємством у той самий день. Невикористані суми повертаються банку не пізніше наступного робочого дня, або залишаються в касі в межах ліміту. Рух грошових коштів у касі оформлюється первинними документами, форми яких затверджені Держкомстатом та узгоджені з Міністерством фінансів та Національним банком України. Форми цієї первинної документації повинні застосовуватися без змін підприємствами усіх форм власності та господарювання. До них належать:

Прибутковий касовий ордер (типова форма № КО1);

Видатковий касовий ордер (типова форма № КО2);

Журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів (типова форма № КО3);

Журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів (типова форма № КО3а);

Касова книга (типова форма № КО4);

Книга обліку прийнятих і виданих касиром грошей (типова форма № КО5).

26. Види контролю господарської діяльності в Україні.

Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначив два типи заходів державного нагляду (контролю) – плановий та позаплановий, які можуть відрізнятися за видами (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо).

Планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.

Протягом одного року проведення більш як одного планового заходу державного нагляду (контролю) щодо одного суб'єкта господарювання не допускається.

План здійснення заходів державного нагляду (контролю) на наступний плановий період повинен містити конкретні календарні дати початку кожного планового заходу державного нагляду (контролю) та строки їх здійснення. Органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.

Строк здійснення планового заходу не може перевищувати п'ятнадцяти робочих днів, а для суб'єктів малого підприємництва - п'яти робочих днів, якщо інше не передбачено законом.

Підставами для здійснення позапланових заходів є:

1) подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

2) виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання;

перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю);

3) обґрунтоване звернення фізичної особи про порушення суб'єктом господарювання її законних прав. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення;

4) неподання у встановлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів;

5)настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.

Строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - двох робочих днів, якщо інше не передбачено законом.