45. Синтетичний та аналітичний обліки, їх значення

Синтетичний облік - узагальнене віддзеркалення в грошовому вимірі економічно однорідних господарських засобів, їх джерел і господарських процесів. Ведеться в розрізі синтетичних рахунків бухгалтерського обліку, єдиний план яких затверджується в централізованому порядку. Синтетичний облік служить для здобуття сумарних відомостей про господарсько-фінансову діяльність підприємств, установ, організацій. Він має важливе значення: дає можливість перевіряти взаємозв'язок всіх господарських операцій і шляхом звірки синтетичного і аналітичного обліку контролювати повноту і правильність їх віддзеркалення в обліку. Матеріали синтетичного обліку, як зведеного обліку, використовуються для складання і перевірки звітності. На підприємстві за допомогою синтетичного обліку визначають загальну наявністьосновних засобів сировини і матеріалів, витрати на виробництво, стан розрахунків з постачальниками і т. п. 

Аналітичний облік (грец. analitykos — відповідний) — система бухгалтерських записів, що дає детальні відомості про рух господарських засобів; призначається для оперативного керівництва господарством і складання звітності; будується по кожному синтетичному рахунку окремо. У відмінність від синтетичного обліку, аналітичний ведеться не лише у вартісних, але і в натуральних показниках, а також містить довідкові дані. По синтетичних рахунках з найбільш розчленованою системою записів для аналітичного обліку застосовують окремі облікові регістри (картотеки, відомості і ін.) — для пооб'єктного обліку основних засобів по видах їх і місцям знаходження, складського кількісно-сортового обліку матеріалів і готової продукції, для особових рахунків розрахунків з робітниками і службовцями по заробітній платі, для обліку витрат в розрізі аналітичних позицій калькуляційних рахунків виробництва — по видах продукції, стадіях обробки, статтям калькуляції т.п. Записи аналітичного обліку по таких рахунках звіряють із записами синтетичного обліку за допомогою сальдових або оборотних відомостей, підсумки яких мають бути тотожні підсумкам записів у відповідному синтетичному рахунку. 

46. Бухгалтерський баланс, його структура і зміст. Поняття активу і пасиву балансу.

Бухгалтерський баланс – спосіб узагальненого відображення в грошовій оцінці стану господарських засобів, власного капіталу і зобов’язань на певну дату для внутрішніх і зовнішніх користувачів з метою прийняття ними управлінських і інвестиційних рішень.

Активні рахунки слугують для обліку активів за їхнім складом та розміщенням і за їх допомогою наповнюється зміст активної частини балансу. До них належать рахунки: «Основні засоби», «Нематеріальні активи», «Матеріали», «Паливо», «Запасні частини», «Каса», «Готова продукція», «Товари» та ін. На активних рахунках надходження господарських коштів підпри- ємства відображується за дебетом, а використання — за кредитом. Сальдо за активними рахунками завжди буде за дебетом

Пасивні рахунки обліковують власний капітал та зобов’язання за їхнім цільовим призначенням і відображують зміст пасивної частини балансу. На пасивних рахунках збільшення власного капіталу та зобов’язань (або заборгованість за одержання активів) відображується за кредитом, а зменшення — за дебетом. Сальдо на пасивних рахунках завжди буде за кредитом (.

Бухгалтерський баланс призначений для відображення фінансового стану підприємства, тому він є однією з форм фінансової звітності, зміст і розкриття якої передбачений У цьому стандарті баланс (форма 1) характеризується як звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал. Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату. У Законі “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” звітним періодом є календарний рік, а складання балансу передбачається на кінець останнього дня кварталу.

Кожний окремий показник у балансі називається статтею, і їй привласнюється цифровий код. Балансова стаття відповідає показнику (на початок або кінець звітного періоду), що характеризує окремі види економічних ресурсів і джерел їх утворення.

Статті балансу об’єднанні в групи, а групи – у розділи і відображаються в грошовому вираженні у двох показниках: на початок і кінець звітного періоду.

В основу групування статей активу і пасиву в групи і розділи покладена класифікація економічних ресурсів підприємства і джерел їх утворення.

Активи в українському балансі розміщуються в порядку підвищення рівняння ліквідності. Під ліквідністю статей балансу розуміється їх здатність перетворення в грошові кошти без втрати вартості. Саме тому в активі спочатку розміщуються менш ліквідні статті: нематеріальні активи, основні засоби, капітальні інвестиції і т.п., а в кінці – найбільш ліквідні: грошові кошти в національній і іноземній валюті.

У діючій формі балансу групування балансових статей активу дозволяє виділити три розділи:

І. Необоротні активи.

ІІ. Оборотні активи.

ІІІ. Витрати майбутніх періодів.

Форма сучасного балансу побудована за принципом балансу нетто, в якому основні засоби і нематеріальні активи відображаються за залишковою вартістю.