35. Поняття та зміст економічного аналізу

Економічний аналіз — це системне дослідження економічних показників, що характеризують різноманітні сторони господарювання з метою виявлення економічних невідповідностей, які відбивають деструктивні відхилення в діяльності підприємства.

(У ш. р.) економічний аналіз — це процес вивчення системи показників, що характеризують господарську діяльність підприємств, організацій, установ для внутрішніх і зовнішніх користувачів з метою прийняття ними рішень.

У судовій бухгалтерії широко застосовується метод економічного аналізу, що є ефективним засобом виявлення економічних невідповідностей, відображених у системі економічної інформації. Економічний аналіз використовують:

• для оцінки найрізноманітніших явищ господарської діяльності, зафіксованих у таких показниках, як продуктивність праці, собівартість і якість продукції, матеріальні й фінансові ресурси підприємства тощо;

• він дає можливість розкрити причини господарського характеру відхилень від нормальної виробничої діяльності і дати їм об’єктивну оцінку

• ґрунтується на взаємозв’язку і взаємозумовленості різноманітних економічних показників, що мають досить чіткі, добре вивчені характеристики і об’єктивно обумовлені взаємодією реальних процесів, які становлять господарську діяльність підприємства.

У разі допущення економічних злочинів взаємозв’язок і обумовленість показників порушуються, внаслідок чого економічні невідповідності набувають виразних характеристик і стають підґрунтям для конкретних висновків. Отже, Е.А. дає змогу вчасно виявляти і припиняти розкрадання усіх форм власності, посадові та господарські злочини.

Економічний аналіз господарської діяльності підприємств має велике значення для встановлення диспропорцій господарської діяльності підприємства, встановлення порушень та зловживань у процесі виробництва і відображення даних процесів у бухгалтерському обліку, бухгалтерській звітності, статистичній звітності.

Дані економічного аналізу можуть дати інформацію працівникам правоохоронних органів для дослідження господарської діяльності підприємств, організацій, тобто проведення криміналістичного аналізу показників, характеризуючих господарську діяльність підприємств, організацій, установ, фірм.

Економічний аналіз як сфера практичної діяльності представляє собою дослідження економічних показників, характеризуючих роботу підприємства, до прийняття управлінських рішень.

Економічний аналіз виконується економічними службами самих підприємств, а також економічними службами зовнішніх користувачів інформації (банки, інвестиційні компанії тощо).

36. Поняття та структура рахунків бухгалтерського обліку, зв'язок їх с балансом.

Відомо, що бухгалтерський баланс дає оцінку активів тільки в грошовому вимірнику, а облік, наприклад, матеріальних цінностей потребує ще й натуральних вимірників. Тому поточний облік стану і змін засобів та їхніх джерел, самих господарських процесів у діяльності підприємства забезпечується за допомогою системи рахунків.

Рахунки – це один з елементів методу бухгалтерського обліку, спосіб групування і поточного відображення за певними ознаками наявності та руху засобів підприємництва і їхніх джерел та господарських процесів.

Рахунок є способом групування (узагальнення) активів, пасивів, господарських процесів і контролю за їх станом і рухом у процесі господарської діяльності підприємств.

Бухгалтерські рахунки - це спосіб економічного групування, поточного відображення та контролю за господарськими засобами підприємства, джерелами їх формування та господарськими процесами.

У результаті господарської діяльності активи та джерела їх утворення можуть збільшуватися або зменшуватися. Таке збільшення або зменшення рахунку відображається окремо. Тому рахунки бухгалтерського обліку прийнято зображати у вигляді двосторонньої таблиці, ліву сторону якої позначають умовним терміном дебет, а праву – кредит. Назву рахунка пишуть посередині таблиці.

Оскільки об’єкт бухгалтерського обліку характеризується певним станом, тобто наявністю на певний момент часу засобів, коштів і джерел, то перш за все на рахунку фіксують цей стан, що називається початковим залишком, або початковим сальдо. Після цього на рахунках відображають господарські операції, тобто зміни засобів і їх джерел. При цьому збільшення об’єкта обліку записують на одній стороні рахунка, а зменшення – на протилежній. Маючи інформацію про початкове сольдо об’єкта обліку та зміни протягом звітного періоду, визначають сольдо на кінець звітного періоду. Накопичена інформація про рух об’єкта обліку, відображено за дебетом і кредитом, називається оборотом.

Підсумки записів за дебетом рахунка називають дебетовим оборотом, підсумки записів за кредитом рахунка – кредитовим оборотом.

При відкритті рахунків у них записують початкові сальдо на підставі статей балансу. Оскільки господарські засоби розміщені в лівій стороні балансу – активні, то і сальдо в активних рахунків записують зліва в дебеті рахунка. Так як джерела господарських засобів відображають у балансі з правої сторони, то і сальдо в пасивних рахунках записують справа у кредиті рахунка. Отже активні рахунки завжди мають дебетове сальдо, а пасивні рахунки – кредитове, що засвідчує тісний взаємозв’язок між балансом і рахунками.