43.Взаємовідносини слідчого і експерта-економіста в процесі судово-економічної експертизи

Переконавшись, що особа, обрана експертом, відповідає необхідним вимогам, слідчий повинен вручити їй копію постанови про призначення експертизи, роз'яснити права і обов'язки судового експерта, попередити про кримінальну відповідальність за відмову від виконання обов'язків без поважних причин і за дачу завідомо неправдивого висновку, а також розголошення даних досудового слідства, або про адміністративну відповідальність за злісне ухилення від явки на виклик слідчого або суду.

Запрошені особи стають експертами тільки після того, як слідчий, згідно зі ст. 196 КПК України, винесе постанову про призначення судової експертизи.

кщо після ознайомлення з матеріалами, що надійшли, виникає потреба експерт згідно зі ст. 77 КПК України вправі заявити слідчому клопотання в письмовій формі про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи, про уточнення питань і вихідних даних, що наведені у постанові про призначення експертизи. 

При одержанні такого клопотання слідчий зобов'язаний вжити заходів для задоволення запиту експерта. Для цього проводяться як слідчі дії, так і інші процесуальні та організаційні заходи щодо збирання необхідних відомостей і матеріалів.

Якщо при проведенні експертизи присутні слідчий, обвинувачуваний або інша особа, то вони не повинні втручатися в процес дослідження, нав'язуючи експертові методику проведення або «підказувати» висновки. Слідчий, обвинувачуваний, інші особи можуть бути присутніми як при проведенні всього дослідження, так і окремих його етапів. Однак вони не мають права бути присутніми при складанні експертом письмового висновку, повідомлення про неможливість дачі висновку, а у випадку проведення комплексної або комісійної експертизи – під час обговорення експертами підсумків дослідження. У противному випадку об'єктивність висновку (повідомлення) може бути поставлена під сумнів.

44. Облік праці і заробітної плати. Основні документи з нарахування і видання заробітної плати

Бухгалтерський облік праці і заробітної плати грунтується на системі показників, документації та рахунків. Основними показниками обліку праці та її оплати є чисельність працюючих різних професій, їхня кваліфікація, витрати робочого часу в годино-днях, розмір фонду оплати праці різним категоріям робітників за видами нарахувань, преміальні виплати, розмір сум, нарахованих і використаних на оплату відпусток, виплати на соціальне страхування працюючих, розмір відрахувань за їх видами. Чисельність працюючих (особовий склад) визначається установою. Облік особового складу ведуть у службі (відділі) кадрів. Фактична чисельність усіх працючих установи визначається за обліковим складом. Облік за використанням робочого часу здійснюється в табелі, де відображається час, відпрацьований працівником, неявки на роботу (вказується за допомогою умовних позначок). Наприкінці місяця дані табелів підсумовуються по кожному працівнику, а також по відділах, секторах тощо. Ці дані необхідні для контролю використання робочого часу та складання звіту. Розрахунок заробітної плати здійснюють в розрахунковій або розрахунково-платіжній відомості. Розрахунково-платіжні відомості складають щомісяця по кожному підрозділу або відділу з групуванням прізвищ робітників і службовців за окремими категоріями працюючих та іншими ознаками. Для нарахування основної заробітної плати необхідно мати відомості про посадові оклади (згідно зі штатним розписом), про надбавки, доплати (на основі наказів керівника), а також дані табельного обліку відпрацьованого ними часу за відповідний період. Всі види додаткової заробітної плати обліковуються по середньому заробітку за табелем та відповідними документами. Премії та заохочення, пов'язані з трудовою діяльністю, визначаються на основі положення, яке розробляється безпосередньо в установі відповідно до типового.