
- •1. Система вищої освіти в україні
- •2. Зміст освіти у вищій школі.
- •3. Навчальні плани, навчальні програми і підручники.
- •4. Форми організації навчання у вищій школі
- •5. Лекції, методика їх проведення
- •6. Семінарське заняття, методика його проведення
- •7. Лабораторне заняття, особливості його проведення.
- •8. Самостійна навчальна робота студентів.
- •9. Науково-дослідна робота студентів
- •10. Педагогічна практика, її зміст і організація
- •11. Науково-методична робота у педагогічних навчальних закладах
- •12. Структура навчального процесу у внз
- •13. Принципи дидактики вищої школи.
- •14. Використання сучасних технологій у внз.
- •15. Використання сучасних інформаційних технологій у вивченні пед.. Дисциплін.
- •16. Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю студентів. Методи контролю.
- •17. Модульно-рейтингова система навчання і оцінка знань.
- •18. Наукова організація праці викладача і психологічна готовність до професійної діяльності.
- •19. Основні напрями виховання студенської молоді.
- •21. Методи навчання у внз.
- •22. Методика викладання загальних основ педагогіки.
- •23. Сучасні підходи до викладання дидактики у внз.
- •24. Цілепокладання у педагогічному процесі.
- •25. Методичні особливості вивчення теми «Зміст освіти.»
- •26. Особливості засвоєння теми «Методи і засоби навчання»
- •27. Специфіка вивчення і методичні рекомендації до теми «Форми навчання»
- •28. Методика вивчення теми «Урок у контексті особистісно зорієнтованого навчання»
- •29. Логічні основи вивчення процесу навчання.
- •30. Методичні особливості вивчення закономірностей, принципів, правил навчання.
- •31. Дидактичний менеджмент: сутність, перспективи розвитку.
- •32. Диференційоване і розвивальне навчання у початковій школі: основні засади і методологія.
- •34. Педагогічний моніторинг та кваліметрія.
- •35. Педагогічні інновації: методичні основи
- •36. Методичні особливості вивчення теорії виховання.
- •38. Методи виховання у контексті сучасності.
- •39. Особливості вивчення школознавства
- •40. Методичні основи вивчення курсу «Історія педагогіки»
- •41. Методика вивчення української народної педагогіки
- •42. Особливості викладання курсу «Пед. Логіка»
- •43. Модернізація форм і методів навчання студентів у контексті кмсонп.
- •44. Профілактика неуспішності студентів із пед.. Дисциплін.
- •45. Сучасні проблеми дидактики вищої школи.
- •46. Індивідуальний навчальний план студента.
- •47. Перспективи розвитку інноваційних пед.. Технологій.
- •48. Дидактика і методика: проблеми взаємозв’язку.
- •49. Формування у майбутніх вчителів готовності до впровадження інноваційних технологій
- •50. Зміст підготовки майбутнього вчителя початкових класів.
- •51. Професійна компетентність викладача вищої школи.
- •53. Професійна компетентність учителя поч.. Кл.
- •54. Використання інтерактивних технологій при викладанні пед.. Дисциплін.
- •55. Моніторинг освітньої підготовки майбутніх вчителів поч.. Кл.
- •56. Організація самостійної роботи студентів.
55. Моніторинг освітньої підготовки майбутніх вчителів поч.. Кл.
Різновидом педагогічного моніторингу виступає професіографічний моніторинг, досліджений у роботах С.М. Силіної. Професіографічний моніторинг розглядається нею як процес неперервного, науково обґрунтованого, діагностико-прогностичного, планово-діяльнісного стеження за станом і розвитком процесу підготовки спеціалістів із метою оптимального вибору освітніх завдань, а також засобів і методів їх розв'язання. Об'єктом професіографічного моніторингу виступає освітній процес ВНЗ, а предметом - професійно-педагогічна підготовка спеціаліста. Функції моніторингу (інформаційно-оцінна, пошуково-дослідницька, корекційно-формуюча, прогностична), спрямовані на забезпечення наукового підходу в управлінні навчально-виховним процесом ВНЗ, випливають із загальної мети - підвищення якості професійно-педагогічної підготовки спеціалістів.
Технологічна частина програми моніторингу передбачає такі методи та засоби оцінювання: вивчення документів і результатів навчально-виховної діяльності студентів і викладачів; проведення зрізових контрольних робіт; Впровадження професіографічного моніторингу дозволило відстежувати та зрозуміти динаміку, зміст, тенденції, діалектику змін, що відбуваються у студентів від курсу до курсу, зібрати корисну інформацію про адекватність використаних у педагогічному процесі дидактичних засобів (зміст, форми, методи навчання, режим навчальної роботи), про індивідуально-психологічні особливості студентів, міжособистісні стосунки та спілкування в студентській групі та на основі цього організувати особистісно-зорієнтований освітній процес підготовки майбутніх учителів початкових класів до соціально-педагогічної діяльності, коригувати хід інноваційних процесів, проводити роботу щодо підвищення якості викладання у ВНЗ. Інформація професіографічного моніторингу використовувалася для корекції роботи усіх підрозділів педагогічного навчального закладу на рівні факультету, кафедр, громадських організацій, ректорату, що забезпечило узгодженість і наступність різних етапів підготовки майбутніх учителів початкових класів до соціально-педагогічної діяльності. Результати моніторингу дають матеріал для аналізу й оцінки соціальної мотивації, динаміки поведінки, професійних спрямувань студентів, а також для визначення факторів, що впливають на формування особистості майбутніх спеціалістів. Професіографічний моніторинг забезпечує здійснення науково обґрунтованого, діагностико-прогностичного аналізу та відповідного коригування процесу підготовки студентів до соціально-педагогічної діяльності на всіх його стадіях; дозволяє визначати раціональність використання педагогічних засобів, їх адекватність згідно визначених цілей, ефективність педагогічних технологій. спостереження; опитування (усне та письмове); тестування; експертні оцінки.
56. Організація самостійної роботи студентів.
Самостійна робота має певні особливості, що відрізняють її від навчально-пізнавальної діяльності в цілому. Діяльність викладача в організації самостійної роботи студентів повинна базуватись на основі індивідуально-орієнтованого підходу. Вона має включати такі напрямки: розробка завдань різного рівня складності з предмета, що вивчається; індивідуально-орієнтований підхід при складанні завдань для різних типологічних групп.
Самостійна робота – явище багатоаспектне. З одного боку — це активна пiзнавальна творча дiяльнiсть студента, яка присутня (має бути присутньою) у будь-якому видi навчальних занять. З другого — це компонент технології навчання, скерований на формування самостійності як риси особистості. Самостійна робота направляється викладачем, але є самокерованою діяльністю студента; передбачає наявність пізнавальних інтересів, мотивів, потреби набуття нових знань, умінь, навичок, розвиток особистості, здібності самостійно приймати рішення і переносити способи розв'язання на інші задачі.
Таким чином, самостійна робота, з одного боку, як дидактична категорія виступає як педагогічний засіб організації і управління самостійною діяльністю студента в навчальному процесі, а з іншого – сама вимагає управління (внутрішнього і зовнішнього). вимоги до завдань для самостійної роботи з іноземної мови в економічному ВНЗ: 1) комунікативна спрямованість; 2) стимулювання професійної мотивації студентів з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей; 3) інтегративний підхід; 4) урахування етапів формування мовленнєвих навичок і типу вправ за складністю, рівнем інтелектуальної активності і засобом виконання; 5) регулярний, систематичний контроль виконання завдань.
Головною умовою ефективної і результативної організації самостійної роботи визначено стимулювання професійного інтересу студентів через зміст, форми, способи самостійної діяльності студентів, безпосередньо або опосередковано забезпечуючи їх професійно орієнтованою інформацією. При цьому необхідним є створення належної інформаційно-методичної бази, що включає поряд з традиційними дидактичними засобами нові інформаційні технології у СРС. Упровадження комп’ютерних технологій в навчальний процес з іноземної мови додає нового статусу самостійній роботі, в рамках якої навчання, яке є індивідуальним і самостійним за формою, стає контрольованим та керованим за суттю.
Методи практичної самостійної діяльності
- конспектування;
- складання плану;
- складання тез;
- складання анотацій на книги;
- рецензування статей;
- складання рефератів, звітів
- попередній перегляд літератури;
- наскрізне читання;
- змішане читання;
- суцільне читання
- виконання практичних завдань;
- розв’язування задач;
- проведення дослідів у лабораторіях, кабінетах;
- вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду.
Отже, мета самостійної роботи студентів двоєдина: формування самостійності як риси особистості і засвоєння знань, умінь, навиків.Як складне педагогічне явище - це особлива форма навчальної діяльності, спрямована на формування самостійності студентів і засвоєння ними сукупності знань, вмінь, навиків, що здійснюється за умови запровадження відповідної системи організації всіх видів навчальних занять