Тема 6. Облік запасів

64. Визначення, класифікація і оцінка запасів за діючою методикою і методикою мсбодс.

У процесі діяльності бюджетних установ у складі інших їхніх оборотних активів у кругообігу беруть участь запаси. Згідно з Інструкцією з обліку запасів, затвердженою ДКУ 08.12.2000 року № 125, запаси — це оборотні активи в матеріальній формі, які належать установі та забезпечують її функціонування (чи перебувають у процесі виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг) і будуть використані, як очікується, упродовж року. Термін очікуваної експлуатації запасів установи встановлюється центральним органом виконавчої влади за відомчою підпорядкованістю або (якщо такі нормативні документи відсутні) установою самостійно в момент придбання запасів. Порівнюючи це визначення запасів із їхніми визначеннями, наведеними в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку № 9 «Запаси» і міжнародних стандартах бухгалтерського обліку для державного сектору, слід наголосити на відсутності в останніх такого параметра, як термін корисної експлуатації (впродовж року). Різноманітність складу запасів зумовлює потребу в класифікації, головною ознакою якої вважають функціональну належність. Так, запаси бюджетних установ поділяються на такі основні шість груп: 1) виробничі запаси; 2) тварини на вирощуванні та відгодівлі; 3) малоцінні та швидкозношувані предмети; 4) матеріали та продукти харчування; 5) готова продукція; 6) продукція сільськогосподарського виробництва. Кожна з груп має відповідну кількість загальних підгруп. Специфічними об'єктами у складі запасів бюджетних установ є продукти харчування, медикаменти, перев'язувальні засоби та вироби медичного призначення, спеціальне обладнання для науково-дослідних робіт за договорами із замовниками, матеріали тривалого користування тощо. Існують особливості щодо оцінки запасів бюджетних установ. У бухгалтерському обліку запаси, зокрема одержані та передані безоплатно в установленому чинним законодавством порядку, оцінюються за балансовою вартістю, яка поділяється на первісну, справедливу та відновлювальну. Балансова вартість — це вартість запасів, за якою їх відображають у балансі. Первісна вартість — це вартість придбання, отримання, виготовлення запасів. Справедлива вартість — це вартість запасів, отриманих установою безкоштовно. Відновлговальна вартість — це змінена первісна вартість запасів після їх переоцінки. Сума ПДВ щодо придбаних запасів, а також видатки на транспортування вказаних предметів, заготівлю, мито не збільшують їх первісної вартості. Вони відносяться на фактичні видатки бюджетної установи за відповідними кодами економічної класифікації. Розуміння сутності відновлювальної вартості пов'язане із переоцінкою запасів, яка провадиться на виконання нормативно-правових актів України або за рішенням керівника установи (якщо запаси морально застаріли й тривалий час перебували на збереженні в установі, а первісна вартість цих запасів значно відрізняється від аналогічних запасів, придбаних пізніше). Зміна первісної вартості запасів не є додатковим доходом бюджетної установи. Переоцінку запасів здійснює комісія з переоцінки. Відпуск запасів у використання, виробництво, продаж або інше вибуття здійснюється за балансовою вартістю або середньозваженою собівартістю. Середньозважена собівартість =(сумарна вартість запасів на початок місяця + сумарна вартість запасів, отриманих за місяць) / (кількість запасів на початок місяця + кількість запасів, отриманих за місяць). Середньозважена собівартість визначається за кожним видом подібних запасів. Цей метод застосовують за наявності в бюджетній установі значної кількості однотипних запасів, придбаних за різними цінами. Для оцінювання запасів у бюджетних установах методи ФІФО І ЛІФО не застосовують.