8 Організаційні форми бухгалтерського обліку в бюджетних організаціях.

Ведення бухгалтерського обліку, здійснення контролю за виконанням кошторисів доходів і видатків, а також складання звітності в бюджетних установах покладається на бухгалтерію, яка є, як правило, самостійною службою і має свою структуру. Тобто є головний бухгалтер, який контролює та координує роботу своїх заступників, які у свою чергу прикріплені до певних структурних підрозділів (фінансовий відділ, плановий відділ, матеріальний відділ, договірний відділ, розрахунковий відділ із заробітної плати, відділ розрахунків з дебіторами та кредиторами, відділ статистики, відділ звітності, контрольно-ревізійний відділ). Існують дві організаційні форми обліку в бюджетних установах — бухгалтерії при окремих установах і централізовані бухгалтерії. Самостійні бухгалтерії мають великі установи— вищі навчальні заклади, науково-дослідні інститути, лікарні тощо. Централізовані бухгалтерії— найпоширеніша форма організації обліку — створюються за відомчою чи міжвідомчою ознакою при міністерствах, відомствах та їхніх управліннях, управліннях місцевих державних адміністрацій. Вони щодо бюджетних установ не є вищим органом і виконують усі функції з планування, обліку та звітності обслуговуючих установ. Процес створення централізованих бухгалтерій почався в 1960-х роках, і нині вони обслуговують понад 90 % бюджетних установ, що утримуються за рахунок місцевих бюджетів. Централізація справила позитивний вплив на бухгалтерський облік і звітність: поліпшився функціональний розподіл обов'язків між працівниками, набули поширення прогресивні форми й методи обліку, скоротилися видатки на утримання апарату управління, з'явилася можливість порівнювати та узагальнювати результати аналізу й контролю виконання кошторисів однотипних установ, використовувати сучасну обчислювальну техніку.

9 Класифікація та економічна характеристика господарських засобів.

Бюджетна установа — це орган, заклад чи організація, відповідний статус якої визначено Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади або місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок бюджету — державного чи місцевого. Очевидно, що у бюджетних установах щоденно проводяться господарські операції, які тягнуть за собою зміни складу та розміщення господарських засобів. За складом та розміщенням господарські засоби бюджетн6их установ поділяються на необоротні активи, оборотні активи та витрати. Необоротні активи – це засоби, придбані або створені для довгострокового (понад 1 рік) використання у процесі господарської діяльності. Необоротні активи можна поділити на основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та нематеріальні активи. До оборотних активів належать засоби, призначені для невиробничого споживання або використання у процесі господарської діяльності протягом не більше, як 1 року. Сюди належать виробничі запаси, грошові кошти на рахунках у банку, органах ДКУ, у касі, інші кошти, дебіторська заборгованість. До витрат же належать видатки бюджетної установи та виробничі витрати. Господарські засоби класифікуються також за джерелами їх утворення та призначенням. Джерелами формування господарських засобів є власні кошти (власний капітал), доходи і зобов’язання. До джерел власних коштів бюджетних установ належать власний капітал, а також доходи. До власного капіталу належить фонд у необоротних активах і фонд у малоцінних і швидкозношуваних предметах, які становлять частку державного (комунального) майна, переданого в постійне безпосереднє розпорядження бюджетних установ. Оскільки бюджетні установи не мають власних оборотних коштів, то вони покривають видатки за рахунок бюджетних коштів (доходів загального та спеціального фондів). Джерелами позичкових коштів є довгострокові та короткострокові зобов’язання. Короткострокові зобов’язання підлягають оплаті протягом 1 року, а довгострокові – упродовж періоду, що перевищує 1 рік.