21.3. Особливості звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування

Аналіз цього інституту кримінального права дає підстави стверджувати, що його застосування відносно неповнолітніх характеризується наявністю значної кількості пільгових умов.

Звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру — один з двох передбачених законом випадків звільнення неповнолітнього, який вчинив злочин, від покарання (ст. 103 КК).

Умови застосування цього виду звільнення є:

вчинення неповнолітнім злочину, який належить до категорії нетяжких або середньої тяжкості;

щире розкаяння неповнолітнього у вчиненому злочині та його бездоганна поведінка після вчинення злочину; наявність висновку суду, що виправлення та перевиховання неповнолітнього може бути досягнуто без застосування покарання.

За наявності цих умов суд, постановлюючи обвинувальний вирок, звільняє неповнолітнього підсудного від покарання і застосовує примусові заходи виховного характеру.

Види цих заходів виховного характеру та їх зміст розглянуті при висвітленні питання про звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру.

Неповнолітньому в цьому випадку за рішенням суду в порядку, передбаченому законом, може бути призначений вихователь.

Особа, до якої застосовані вказані заходи, вважається такою, що не має судимості.

Звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 104 КК) застосовується до неповнолітніх відповідно до положень статей 75-78 КК.

Разом з цим підлягають врахуванню особливості застосування цього виду звільнення до неповнолітніх, які передбачені ст. 104 частинами 2, 3 та 4 КК.

Цей вид звільнення може бути застосований виключно при засудженні підлітка до позбавлення волі на певний строк (коло видів покарання, які допускають застосування цього виду звільненні відносно повнолітніх, набагато ширше, навіть враховуючи обмеженість видів покарання, що застосовуються до неповнолітніх).

Меншим є й іспитовий строк, який встановлюється при застосуванні звільнення від відбування покарання з випробуванням -від одного до двох років (для повнолітніх - до трьох років).

Регламентуючи питання застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням, Кримінальний кодекс спеціально не визначає можливості покладення на неповнолітнього відповідних обов'язків, як це передбачено для повнолітніх. Водночас, враховуючи, що норми статей 75-78 КК є загальними щодо норм ст. 105 КК, яка є спеціальною, можна дійти висновку, що суд має право накласти на неповнолітнього при застосуванні звільнення від відбування покарання з випробуванням виконання відповідних обов'язків, передбачених ст. 76 КК.

При застосуванні цього виду звільнення суд може покласти на окрему особу (яка обирається за рішенням суду або на підставі власного волевиявлення) обов'язок щодо нагляду за неповнолітнім та проведення з ним виховної роботи.

Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності. Це питання врегульовано нормами ст. 106 КК. Питання застосування давності обумовлюються загальними правилами, визначеними кримінальним законом для цих інститутів і закріплених у нормах статей 49 та 80 КК, які є загальними щодо норм ст. 106 КК. У зв'язку з цим застосування спеціальних норм повинно здійснюватись відповідно до загальних норм з урахуванням особливостей, визначених спеціальними нормами (ст. 106 ч. 1 КК),

Кримінальний кодекс суттєво зменшує строки давності як у випадку звільнення від кримінальної відповідальності, так і у випадку визначення давності виконання обвинувального вироку щодо неповнолітніх у порівнянні з цими строками, встановленими для повнолітніх.

Стаття 106 ч. 2 КК встановлює такі строки давності притягнення до кримінальної відповідальності:

1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості;

2) п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

3) сім років - у разі вчинення тяжкого злочину;

4) десять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину. Строки виконання обвинувального вироку визначені в таких

межах (ст. 106 ч. З КК):

1) два роки - у разі засудження до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, а також при засудженні до покарання у виді позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;

2) п'ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;

3) сім років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкий злочин;

4) десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий злочин.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (ст. 107 КК) застосовується до неповнолітніх, які засуджені за вчинення злочинів без будь-яких обмежень за наявності умов, передбачених законом, необхідних для його застосування (ст. 107 ч. 1 КК).

Умовою, яка дозволяє застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, є сумлінна поведінка та сумлінне ставлення засудженого до праці і навчання (ст. 107 ч. 2 КК).

Визначаючи строки призначеного судом покарання, після відбування яких можливе застосування цього виду звільнення, кримінальний закон встановлює їх у меншому розмірі, ніж для повнолітніх.

Стаття 107 ч. З КК встановлює:

«Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване до засуджених за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, після фактичного відбуття:

1) не менше третини призначеного строку покарання у виді позбавлення волі за злочин невеликої або середньої тяжкості і за необережний тяжкий злочин;

2) не менше половини строку покарання у виді позбавлення волі, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила у віці до вісімнадцяти років новий умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;

3) не менше двох третин строку покарання у виді позбавлення волі, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі і була умов но-достроково звільнена від відбування покарання, але до закінчення невідбутої частини покарання та до досягнення вісімнадцятирічного віку знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі».

При вчиненні неповнолітнім, до якого було застосовано умов-но-дострокове звільнення від відбування покарання, в період невідбутої частини покарання нового злочину, він притягається до кримінальної відповідальності і йому призначається покарання за правилами, передбаченими статтями 72 і 73 КК.

Виходячи з того, що коло видів покарання, які застосовуються до неповнолітніх, є суттєво меншим ніж те, що передбачено для повнолітніх злочинців, інститут заміни невідбутої частини покарання більш м'яким для даних осіб не застосовується (ст. 107 ч. 5 КК).

Погашення та зняття судимості (ст. 108 КК). Визначення порядку погашення і зняття судимості неповнолітнім здійснюється на підставі загальних норм, що регламентують цей кримінально-правовий інститут (статті 88-91 КК) з урахуванням особливостей його застосування відносно неповнолітніх, закріплених ст. 108 КК.

Ці особливості є пільговими і визначаються характеристиками контингенту. Вони пов'язані:

із строками, після закінчення яких судимість погашається, та

умовами дострокового зняття судимості.

Згідно із положеннями ст. 108 ч. 2 КК: «Такими, що не мають судимості, визнаються неповнолітні:

1) засуджені до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, після виконання цього покарання;

2) засуджені до позбавлення волі за злочин невеликої або середньої тяжкості, якщо вони протягом одного року з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;

3) засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;

4) засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом п'яти років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину».

Дострокове зняття судимості допускається, як уже зазначалось, при дотриманні відповідних умов.

Перша умова визначає, що дострокове зняття судимості допускається лише відносно неповнолітніх, яких було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів. Ця умова є особливістю застосування цього інституту щодо неповнолітніх, адже за загальним правилом (ст. 91 КК) тяжкість злочину не визначає можливості застосування.

Друга умова застосування визначається доведенням засудженим свого виправлення (ст. 91 ч. 1 КК).

Третя умова пов'язує можливість дострокового зняття судимості із закінченням визначених строків її погашення (ст. 108 ч. 5 КК).

Визначено, що дострокове зняття судимості може бути застосовано не раніше ніж після закінчення половини строку погашення судимості, визначеного ст. 108 ч. 2 пунктів 3 та 4 КК. Виходячи з цього дострокове зняття судимості при дотриманні інших умов допустиме щодо неповнолітніх, які:

вчинили тяжкі злочини - не раніше як через один рік і шість місяців після закінчення строку відбуття покарання;

вчинили особливо тяжкі злочини - не раніше як через два роки і шість місяців після закінчення строку відбуття покарання.

Четвертою умовою застосування дострокового зняття судимості є не вчинення неповнолітнім у ці строки нового злочину.

ДОДАТКИ ДО РОЗДІЛІВ НОРМАТИВНІ АКТИ ТА ЛІТЕРАТУРА

До всіх розділів

Конституція України.-К., 1996.

Кримінальний кодекс України.- К. 2001.

Науково-практичний коментар кримінального кодексу України.- К.: Каннон, 2001.

Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / За ред. М. І. Мельника та М. І. Хавронюка,- К.: Атіка, 2003.

Постанови Пленуму Верховного Суду України (1972-2003 pp.) / За заг. ред. В. Т. Маляренко.- К.: Вид-во А. С. К.- 2003 (В подальшому - Збірник.)

М. И. Бажаное. Уголовное право Украины: Общая часть: Конспект лекций.- Днепропетровск, 1992.

М. И. Коржансъкш. Уголовне право України: Частина загальна: Курс лекцій.- К.^ Наукова думка та Українська видавнича група, 1996.

М. Й. Коржанськип. Кримінальне право і законодавство України. Частина загальна. К.- Атіка, 2001.

Коржанский Н. И. Очерки теории уголовного права.-Волгоград, 1992.

П. С. Матишевський. Кримінальне право України: Загальна частина: К.: АСК, 2001.

Кримінальне право України. Загальна частина. Під ред. М. І. Кажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. К.-Х. Юрінком Інтер-Право-2001.

Уголовное право Украинской ССР на современном этапе. Часть общая / Под ред. Ф. Г. Бурчака- К.: Наукова думка, 1985.

Уголовное право УССР: Общая часть.- К., 1984.

Уголовное право буржуазных стран: Общая часть. Сборник законодательных актов.-М., 1990.

Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях.-М., 1939.

Таганцев Н. С. Русское уголовное право. Лекции: Часть общая,- Т. 1.-СПб., 1902.

До розділу 1

Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 p. Збірник...

Блувштепн Ю. Д. Уголовное право и социальная справедливость,- Минск: Изд-во Минского университета, 1987.

Карпец Я. И. Уголовное право и этика.- М., 1985.

Келгша С. Г., Кудрявцев В. Н, Принципы советского уголовного права.-М.: Наука, 1980.

Коган В. М Социальный механизм уголовно-правового воздействия.- М.: Наука, 1983.

Коржанський М. Про принципи уголовного права України // Право України, 1995.-№ П.-С. 69.

Коржанський М Про концепцію нового кримінального законодавства України // Юридичний вісник України, 1995.- № 21, № 22.

Нерсесянц В. С. Право и закон.- М.: Наука, 1983.

Смирнов В. Г. Функции советского уголовного права.-ЛГУ, 1965.

Спиридонов Л. И. Социология уголовного права. М.: Юридическая литература, 1986.

До розділу 2

Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 p. // Права людини. Міжнародні договори України. Декларації, документи,- Київ: Юрінформ, 1992.

Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 18 грудня 1966 р. Там же.

Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р. Там же.

Закон України від 10 грудня 1991 р. «Про дію міжнародних угод на території України» // Відомості Верховної Ради України, 1992,- № 10- Ст. 137.

Закон України від 8 жовтня 1991 року «Про громадянство України» в редакції Закону Верховної Ради України від 16 квітня 1997 року // Відомості Верховної Ради України, 1997.-№23.-Ст. 169.

Положення про дипломатичні представництва та консульскі установи іноземних держав в Україні від 10 червня 1993 р. // Голос України- 26 червня 1993 р.

Уголовный закон. Опыт теоретического моделирования / Отв. ред. В. Н. Кудрявцев, С. Г. Келина.- М.: Наука, 1987.

Барков А. Б. Уголовный закон и раскрытие преступлений.- Минск, 1980.

Блум М., Тише А. Обратная сила закона. Действие советского уголовного закона во времени.- М., 1969.

Брайнин Я. М. Уголовный закон и его применение.- М., 1967.

Дурманов Н. Д. Советский уголовный закон.-М., 1967.

Крутиков Л. М. Классификация уголовно-правовых санкций // Советское государство и право,- 1983.-№ 5.

Основания уголовно-правового запрета.- М.: Наука, 1982.

Спасов Б. Закон и его толкование.- М., 1986.

Тилле А. А. Время, пространство, закон.-М., 1965.

Шаргородский М. Д. Уголовный закон.- М., 1948.

Шляпочников А. С. Толкование уголовного закона,-М., 1960.

Уголовный закон. Опыт теоретического моделирования,- М.: Наука, 1987.

Эффективность применения уголовного закона- М., 1973.

До розділу З

Брайнин Я. М. Уголовная ответственность и её основание.- М., 1963.

Герцензон А. А. Понятие преступления в советском уголовном праве,- М., 1955.

Догель П. С. Проблема ответственности в советском праве.- Томск, 1983.

Дурманов Н. Д. Понятие преступления.- Изд-во АН СССР, 1948.

Жеребкин В. В. Логическая структура состава преступления,- Харьков, 1974.

Карпушин М. П., Курляндский В. И. Уголовная ответственность и состав преступления.-М., 1974.

Ковалев М. И. Понятие преступления в советском уголовном праве,-Свердловск, 1987.

Кривошеий П. К. Преступление. Историческое исследование.- К., 1993.

КривоченкоЛ. И. Классификация преступлений,-Харьков, 1983.

Кузнецова И. Ф. Преступление и преступность.- Изд-во МГУ, 1969.

ЛяпуновЮ. Категория «преступление». //Соц. законность.- 1987.-№7.

Мурзинов А. И. Преступление и административное правонарушение.- М.: ВЮЗИ, 1985.

Прохоров В. С. Преступление и ответственность.-Л., 1984.

Пионтковский А. А. Учение о преступлении.- М., 1961.

Санталов А. И. Теоретические вопросы уголовной ответственности.- Л., 1982.

Сахаров А. Преступления и преступность // Сов. юстиция.- 1985.- № 11.

Таганцев Н. С. Учение о преступлении,- СПб., 1887.

Яковлев А. М. Принцип социальной справедливости и основания уголовной ответственности // Сов. государство и право.- 1983,- № 3.

До розділу 4

Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі: Закон України від 1 грудня 1994 // Відомості Верховної Ради України.- 1994.-№52.-Ст.455; 1995.-№ 10.-Ст.64.

Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р. Збірник.

Брайнин Я. М. Уголовная ответственность и её основания в советском уголовном праве.-М., 1963.

Жеребкин В. В. Логическая структура состава преступления.- Харьков, 1974.

Карпушин М. П., Курляндский В. И. Уголовная ответственность и состав преступления.-М., 1974.

Кригер Г. Состав преступления и квалификация содеянного. // Сов. юстиция.-1985.-№12.

Карпушин М. П., Курляндский В. И. Уголовная ответственность и состав преступления.-М., 1975.

Манъковский В. С. Проблемы ответственности в уголовном праве.- М.: Изд-во Академии Наук СССР - 1949.

Стручков Н. А. Уголовная ответственность и её* реализация в борьбе с преступностью.-Саратов, 1977.

Трапнин А. И. Общее учение о составе преступления.- М., 1957.

Фефелов П. А. Общественная опасность преступного деяния и основание уголовной ответственности. Основные методологические проблемы.- М., 1972.

Шишов О. Ф. Проблемы уголовной ответственности в истории советского уголовного права.- М., 1982.

До розділу 5

Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 p. // Відомості Верховної Ради України.- 1993.-№ 17.-Ст. 187; 1994.-№ 2О.-Ст. 115.

Про практику застосування судами України законодавства у справах, пов'язаних з порушеннями правил охорони праці: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 10 жовтня 1982 р. Збірник.

Про пракутику застосування судами України законодавства у справах про транспортні злочини: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 р. Збірник.

Глистин В. К. Проблемы уголовно-правовой охраны общественных отношений. Объект и квалификация преступлений- ЛГУ, 1979.

Коржанскип Н. И. Объект посягательства и квалификация преступлений.-Волгоград, 1976.

Коржанскип Н. И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны,- М 1980.

Коржанскип И. И. Квалификация преступлений при ошибке в объекте и предмете посягательства // Сов.юстиция.- 1974,- № 5.

Никифоров Б. С. Объект и предмет преступления по советскому уголовному праву- М, 1960.

Тацип В. Я. Объект и предмет преступления.- Харьков, 1986.

До розділу 6

Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 p. // Відомості Верховної Ради України.- 1993.-№ 17.-Ст. 187; 1994.-№20.-Ст. 115.

Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р. Збірник.

Про судову практику в справах про хуліганство: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 р. Збірник.

Зелинский А. Ф. Понятие «преступная деятельность» // Сов. государство и право.-1978.-№ 10.

Кудрявцев В. Н. Объективная сторона преступления.-М., 1960.

МихлинА. С. Последствия преступления.- М., 1969.

Наумов А. Средства и орудия совершения преступления. //Сов. юстиция-1986.- №14.

Панов Н. И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность.-Харьков, 1982.

Тер-Акопов А. А. Бездействие как форма преступного поведения.- М., 1980.

Тимейко Г. В. Общее учение об объективной стороне преступления.-Ростов на Дону, 1977.

Церетели Т. В. Причинная связь в уголовном праве.- М., 1963.

До розділу 7

Про практику застосування судами України законодавства в справах про злочини неповнолітніх і про втягнення їх у злочинну та іншу антигромадську діяльність: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 червня

1981 р. Збірник.

Про практику застосування судами України законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 1983 р. Збірник.

Про судову практику по застосуванню примусових заходів медичного характеру: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 19 березня

1982 р. Збірник.

Про практику застосування судами примусових заходів виховного характеру: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. // ПравовІсник.- І996.-№ 1.

Дагель П. С. Учение о личности преступника.- Владивосток, 1970.

Коржанский Н. И. Правила квалификации преступлений с учетом признаков субъекта преступления // Сов. государство и право.-1985.-№ 5.

Лейкына Н. С. Личность преступника и уголовная ответственность.- Изд-воЛГУ, 1968.

Миньковский Г. М. Профилактика правонарушений среди молодежи.-Киев, 1985.

Михеев Р. И. Вменяемость и невменяемость.- Владивосток, 1983,

Михеев Р. И. Проблемы вменяемости и невменяемости в советском уголовном праве.-Владивосток, 1983,

Матышевский Н. С, Дидковская С. Я., Туркевич И. К. Правовые и медицинские меры борьбы с пьянством и алкоголизмом.- Киев, 1987.

Орлов В. С. Субъект преступления,- М, 1958.

Устименко В. В. Специальный субъект преступления (понятие и виды). Учебное пособие.-Харьков, 1986.

Фрис П. Л. Некоторые вопросы криминологической и уголовно-правовой характеристики социального паразитизма и его последствий // Социальный паразитизм. Криминологические и правовые аспекты- Владивосток: Изд-во Дальневосточного ун-та., 1986.

Фріс П. І знов про відповідальність за організовану злочинну діяльність // Право України.- 1995- № 1.

До розділу 8

Про практику застосування судами України законодавства у справах про транспортні злочини: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 р. Збірник.

Про практику застосування судами України законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 1983 р. Збірник.

Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність працівників правоохо-роних органів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 р. Збірник.

Волков Б. С Проблема воли и уголовная ответственность.- Изд-во Казанского ун-та, 1965.

Волков Б. С. Мотивы преступлений- Изд-во Казанского ун-та, 1982.

Дагель П. С. Проблемы вины в советском уголовном праве.- Изд-во ДВГУ, 1968.

Дагель П. С. Котов Д. П. Субъективная сторона преступления и её установление.- Воронеж, 1974.

Дагель П. С. Неосторожность: Уголовно-правовые и криминологические проблемы.-М., 1977.

Зелинский А. Ф. Осознаваемое и неосознаваемое в преступном поведении.-Харьков, 1986.

Злобин Г. А., Никифоров Б, С. Умысел и его формы,- М, 1972.

Квашис В. Е. Преступная неостороржность. Социально-правовые и криминологические проблемы.-Владивосток, 1986.

Коржанский И. И. Спорные вопросы учения о вине // Труды ВСШ МВД СССР.-1974.-Вып. 9.

Питецкий В. Критерии преступной небрежности // Сов. юстиция- 1986-№2.

Рарог А. И. Вина и квалификация преступлений.- М.. ВЮЗИ, 1982.

Рарог А. И. Общая теория вины в уголовном праве: Учебное пособие. М. ВЮЗИ, 1980.

Харитонова И. Р. Понятие неосторожного сопричинения по советскому уголовному праву // Проблемы совершенствования законодательства на современном этапе,-Свердловск, 1985.

До розділу 9

Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р. Збірник.

Про судову практику в справах про злочини, повязані з порушеннями режиму відбування покарання в місцях позбавлення волі: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 березня 1993 р. Збірник.

Александров Р., ЧикунВ М. Покушение.-М., 1982.

Дурманов Н. Д. Стадии совершения преступления по советскому уголовному праву.- М., 1955.

Зелинский А. Ф. Добровольный отказ от преступления // Сов. юстиция.-1968-№8.

Иванов В. Д. Добровольный отказ от совершения преступления.- М., 1982.

Караулов К И. Стадии совершения преступления. М., 1982.

Кузнецова Н. Ф. Ответственность за приготовление и покушение на преступление по советскому уголовному праву,- М., 1958.

Никулин С. И. Деятельное раскаяние и его значение для органов внутренних дел в борьбе с преступностью: Учебное пособие.- М, 1985.

Тишкевич И. С. Приготовление и покушение по уголовному праву.- М., 1958.

Щерба С. П., Савкин А. В. Деятельное раскаяние в совершенном преступлении.- М: СПАРК, 1997.

Фрис П. Л. К вопросу об уголовной ответственности за приготовление к преступлению // Актуальные проблемы применения уголовного законодательства в деятельности органов внутренних дел.- М.: Академия МВД СССР.-1984.

Фріс П., Матусевич Г. Про процес десоціалізації особи неповнолітніх правопорушників//Радянське право- 1983,-№ 10.

До розділу 10

Про судову практику в справах про хуліганство: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 р. Збірник.

Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р. Збірник.

Про судову практику в справах про злочини, повязані з порушеннями режиму відбування покарання в місцях позбавлення волі: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 березня 1993 р. Збірник.

Про судову практику в справах про хабарництво: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 р. Збірник.

Про внесення змін і доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 жовтня 1994 р. №12 «Про судову практику в справах про хабарництво»: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1996р. //Правовісник- 1996.-№ 1.

Бурчак Ф. Г. Учение о соучастии по советскому уголовному праву,- К., 1969.

Бурчак Ф. Г. Соучастие: социальные, криминологические и правовые проблемы,-К., 1986.

Виттенберг Г., Папчепко Я. Прикосновенность к преступлению по советскому уголовному праву.- Иркутск, 1976.

ГалиакбаровР. Р. Групповое преступление-Свердловск, 1970.

Галиакбаров Р. Р. Квалификация групповых преступлений.- М: Юридическая литература, 1980.

Зелинский А. Ф. Соучастие в преступлении.- Волгоград: // ВСШ, 1976.

Красиков Ю. А. Соучастие в преступлении. Лекция.- М.: ИНФРА-М-НОРМА.-1996.

Смирнов В. Г. Понятие прикосновенности по уголовному праву.- Л.: Изд-во ЛГУ .-1957.

Тельное П. Ф. Ответственность за соучастие в преступлении.- М., 1974.

Хабибуллин М. X Ответственность за укрывательство преступлений и недоносительство по советскому уголовному праву.- Казань, 1984.

Фріс П. І знов про відповідальність за організовану злочинну діяльність // Право України.- 1995.-№ 1.

Фріс П. Л. Кримінально-правові та кримінологічні ознаки організованої злочинної групи // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: Збірник наукових статей викладачів юридичного факультету.-Ів.-Фр.: Вид. Прикарпатського ун-ту, 1997.

Царегородцев А. М. Ответственность организаторов преступлениЙ.-Омск,ВШМ. 1978.

До розділу 11

Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р. Збірник.

Про судову практику в справах про зґвалтування та інші статеві злочини: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. Збірник.

Про практику призначення судами кримінального покарання: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. Збірник.

Батрах Д. Н. Множественность преступлений // Направления уголовной политики в борьбе с преступностью.- Свердловск, 1986.

Бреусов А., Зелинскицй А. Особо опасный рецидив. // Сов. юстиция.-1973.-№16.

Гуров А. И. О некоторых вопросах изучения криминального профессионализма. // Сов. государство и право.- 1987.- № 5.

Зелинский А. Ф. Рецидив преступлений.—Харьков, 1980.

Зелинский А. Ф. Квалификация повторных преступлений.-Волгоград, 1976.

Коржанский И. И. Основания квалификации преступлений по совокупности.- Волгоград: Труды ВСШ МВД СССР.- 1988.- Вып. 18.

Красиков Ю. Формы и виды множественности преступлений // Сов. юстиция.- 1987.-№ 23.

Криволапое Г. Г. Множественность преступлений по советскому уголовному праву: Учебное пособие.- М.: Академия МВД СССР, 1974.

Кривошеий П. К. Повторность в советском уголовном праве.- К.: Вища школа, 1990.

Кудрявцев В. Н. Общая теория квалификации преступлений.- М., 1972.

Малков Н. П. Множественность преступлений и её формы по советскому уголовному праву-Казань, 1982.

Панъко К. А. Рецидив в советском уголовном праве: Учебное пособие.-Воронеж, 1983.

Сабитов Г. А., Симиненко А. Н. Систематичность в уголовном праве // Межвуз. сборник научн. трудов. МВД СССР.- Омская ВШМ, 1986.

Ткаченко В. Квалификация повторных преступлений // Сов. юстиция.-1987.-№2

Фистин А. И. Уголовно-правовая оценка множественности преступлений.- М.: Изд-во ВНИИ МВД СССР, 1979.

До розділу 12

Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 p. // Відомості Верховної Ради УРСР.- 1991.- № 4.- Ст. 20.

Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1991 р. //Відомості Верховної Ради України.- 1992-№22.

Про службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України.- 1992.- № 27.- Ст. 382.

Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30 червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України.- 1993.- № 35.

Про судову практику в справах про необхідну оборону. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 р. № 1. Збірник

Баулин О. Право граждан на задержание преступника,- Харьков, 1986.

Бушуев Г. В. Социальная и уголовная оценка причинения вреда преступнику при задержании.- Горький, 1976.

Гельфанд И. А., Куц И. Т. Необходимая оборона.- К.: КВШ МВД УССР, 1962.

Діденко. В. П. Обставини, що виключають злочинність діяння: Лекція,-К., 1993.

Козак В. Н. Право граждан на необходимую оборону- Саратов, 1972.

Козак В. Н. Вопросы теории и практики крайней необходимости.- Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1981.

Красиков А. N. Сущность и значение согласия потерпевшего в советском уголовном праве.-Саратов, 1976.

Побегапло Є. Ф., Ревин В. П. Институт необходимой обороны и деятельность органов внутренних дел.- М.. 1983.

Сахаров Б. Обстоятельства, исключающие уголовную ответственность // Сов. государство и право.-1987.-№ 11.

Побегайло Є. Ф., Ревин В. П. Необходимая оборона и задержание преступника в деятельности органов внутренних дел.- М., 1987.

Тишкевич И. С. Условия и пределы необходимой обороны.- М., 1969.

До розділів ІЗ та 16

Положення про порядок здійснення помилування осіб, засуджених судами України: Затв. Указом Президента України від 12 квітня 2000р.

Про практику застосування судами України законодавства про звільнення від відбуття покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 травня 1973 р. Збірник.

Алексеев Н, С. Злодеяние и возмездие. Преступления против человечества.-М., 1986.

Зельдов С. И Освобождение от наказания и его отбывания,- М., 1982.

Зельдов С И. Уголовно-правовые последствия судимости: Учебное пособие.-Орджоникидзе, 1986.

Коробков Т. Д Освобождение от уголовной ответственности и наказания по советскому уголовному праву.- М., 1983.

Михлин А. С. Проблемы досрочного освобождения от уголовной ответственности и наказания по советскому уголовному праву.- М: ВГИИ МВД СССР, 1982.

Скибицкий В. В. Освобождение от уголовной ответственности и отбывания наказания.- Киев: АН УССР, 1987.

Стручков Н. А. Условно-досрочное освобождение от наказания.- М, 1962.

До розділу 14

Про практику призначення судами кримінального покарання: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24.10.04 р. Вісник Верховного Суду України//2003.-№6.

Про практику направлення військовослужбовців, які вчинили злочини, в дисциплінарний батальон: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 грудня 1996 р. // Коментар судової практики в кримінальних та адміністративних справах. Постанови Пленуму Верховного Суду України (1995-1997).-К.: Юрінком Інтер, 1998.

Багрий-Шахматов Л. В. Уголовная ответственность и наказание,-Минск, 1976.

Галиакбаров Р. Р. Система и виды наказаний.- Горький, 1986.

Гальперин И. М. Наказание: социальные функции, практика применения.-М., 3983.

Коробеев А. И. Уголовная наказуемость общественно опасных деяний.— Хабаровск: Изд-во Хабаровской ВШМ МВД СССР, 1986.

Кристи Н. Пределы наказания.-М., 1985.

Ной И. С. Вопросы теории наказания в уголовном праве.- Саратов, 1962.

Ной И. С. Сущность и функции уголовного наказания в советском государстве.- Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1973.

Смертная казнь: за и против.- М., 1989.

Сундуров Ф. Р. Лишение свободы и социально-психологические предпосылки его эффективности,- Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1980.

Шаргородскж М. Д. Наказание по уголовному праву эксплуататорского общества.- М., 1957.

Эффективность правовых норм.-М., 1980.

До розділу 15

Бажанов М. И. Назначение наказания по советскому уголовному праву.-К., 1980.

Бажанов М. И Назначение наказаний по совокупности преступлений и приговоров,-Харьков, 1980.

Карпец И. И. Отягчающие и смягчающие обстоятельства в уголовном праве.-М., 1959.

Красиков Ю. А. Назначение наказания: обусловленность и критерии индивидуализации.- М., 1991.

Кругликов Л. Л. Смягчающие и отягчающие обстоятельства в уголовном праве.- Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1985.

Ломако В. А. Условное осуждение.-Харьков, 1972.

Медведев А М. Практика условного осуждения // Комментарий судебной практики за 1985 год.-М, 1986-Кн. 6.

Сидорова В. М. Отсрочка исполнения приговора несовершеннолетнему.-М, 1982.

Скрябин М. А. Общие начала назначения наказания и их применение к несовершеннолетним.- Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1982.

Ткаченко В И. Назначение наказания: Учебное пособие.- М., 3985.

Чечепь Г. И Смягчающие ответственность обстоятельства и их значение в индивидуализации наказания.- Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1978.

До розділу 17

Про державні нагороди України: Закон України від 16 березня 2000 p. // Відомості Верховної Ради України- 2000.- № 2 f.- Ст. 162.

Про практику призначення судами кримінального покарання: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. Збірник.

Про практику направлення військовослужбовців, які вчинили злочини, в дисциплінарний батальйон: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 грудня 1996 р. Збірник.

Багрий-Шахматов Л В Уголовная ответственность и наказание.- Минск: Вышэйшая школа, 1976.-С. 160-383.

Бажанов М. И. Назначение наказания по советскому уголовному праву,-К.: Вища школа, 1980.- 216с.

Бажанов М. И. Назначение наказаний по совокупности преступлений и приговоров.-Харьков, 1980.

Богуцький П. Застосування кримінальних покарань за вчинення військових злочинів //Право України- 1999.-№ 8-С 32-33.

Вознюк В. Практика вирішення Конституційним Судом України деяких проблем щодо захисту прав і свобод людини згідно з чинним Кримінальним кодексом України // Вісник Конституційного Суду України.- 2000.- № 5,-С. 72-78.

Карпец И. И. Отягчающие и смягчающие обстоятельства в уголовном праве.- М., 1959.-117 с.

Климюк О. Ф. Система кримінальних покарань: питання гуманізації в світлі вимог міжнародного права // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: Матеріали науково-практичної конференції.- К., 1998.- С. 389-392.

Красиков Ю. А. Назначение наказания: обусловленность и критерии индивидуализации.-М., 1991.-76 с.

Кругликов Л. Л. Смягчающие и отягчающие обстоятельства в уголовном праве.- Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1985; Костицъкий В. Проблеми смертної кари в Україні // Право України,- 1997.- № 3.- С. 26-29.

Ломака В. А. Условное осуждение,-Харьков, 1972.

Медведев А. М. Практика условного осуждения // Комментарий судебной практики за 1985 год.-М, 1986.-Кн. 6.

Орловський О. Про застосування смертної кари на території колишнього СРСР // Право України,- 1998.- № 2.- С. 70-72.

Практика застосування судами конфіскації майна // Вісник Верховного Суду України.- 2000.- № 3.- С. 13-22.

Сабитов Р. А. Посткриминальное поведение.- Томск.- 1985.- 192 с.

Сабитов Р. А. Уголовно-правовое значение посткриминального поведения.-Омск.- 1985.-36 с.

Сидорова В. М. Отсрочка исполнения приговора несовершеннолетнему.-М., 1982.

Скрябин М. А. Общие начала назначения наказания и их применение к несовершеннолетним.- Казань: Изд-во Казанского ун-та.- 1982.- 123 с.

Становский М. Н. Назначение наказания,- СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 1999.-480 с.

Ткаченко В. И. Назначение наказания: Учебное пособие.- М, 1985.

Тютюгин В. И. Лишение права занимать определенные должности как вид наказания по советскому уголовному праву,- Харьков: Виша школа, 1982,- 145 с.

Уголовное наказание.-Киев - Донецк, 1997-С. 120-159.

Фролова О. Г. Злочинність і система кримінальних покарань (спеціальні, правові та кримінологічні проблеми і шляхи їх вирішення за допомогою логіко-математичних методів): Навч. посібник,- К.: АртЕк, 1997,-С 60-102.

Шапчеико С. Д. Скасування смертної кари; проблем побільшало // Юридичний вісник України.-2000.- 17-23 серпня,-С 25-29.

Чечель Г. И. Смягчающие ответственность обстоятельства и их значение в индивидуализации наказания.- Саратов: Изд-во Саратовского ун-та-1978.-165 с,

До розділу 18

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційностІ) положень статей 24, 58, 59, 60, 93, 190 Кримінального кодексу України в частині, що передбачає смертну кару, від 29 грудня 1999 р. № П-рп/99 // Офіційний вісник України.- 2000.- № 4.-Ст. і26.

Інструкція про організацію виконання покарання у виді арешту в установах кримінально-виконавчої системи: Затверджено наказом Державного

департаменту України з питань виконання покарань від 31 серпня 2001 р. № 158//Тамсамо.-2001.-№39.-Ст. 1780.

Інструкція про організацію виконання покарання у виді обмеження волі в установах кримінально-виконавчої системи: Затверджено наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 4 вересня 200) р, № 165 //Там само.-200І.-№39.-Ст. 1781.

Інструкція про порядок розподілу і направлення осіб, засуджених до позбавлення волі, зі слідчих ізоляторів (тюрем) до виправно-трудових установ. Положення про Комісію з питань розподілу і направлення осіб, засуджених до позбавлення волі, зі слідчих ізоляторів (тюрем) до виправно-трудових установ: Затверджено наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 30 серпня 2001 р. № 157 //Там само-2001-№ 39.^ Ст. 1779.

Про практику направлення військовослужбовців, які вчинили злочини, в дисциплінарний батальйон: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 грудня 1996 р. № 15. Збірник.

Про практику призначення судами кримінального покарання: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 1993 р. Збірник.

Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 2. Збірник.

Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміну покарання більш м'яким. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 6. Збірник.

Голина В. В. Погашение и снятие судимости по советскому уголовному праву,-Харьков: Вища школа, 1979.- 137 с.

Ломако В. А. Отсрочка исполнения наказания: Учеб. пособие,- К.; УМКВО, 1992.-60 с.

Ломако В. А. Применение условного осуждения,- Харьков: Вища школа, 1976.-125 с

Маляренко В. Окремі питання давності притягнення до кримінальної відповідальності: Коментар судової практики з кримінальних справ // Бюлетень законодавства і юридичної практики України.- 1996.- № 6.-С. 11-17.

Михлин А. С. Помилование осужденных.- М.- 1982,- 19 с.

Скибицкип В. В. Умовне засудження за законодавством Української РСР,-К.: Наукова думка, 1971.- 132 с.

Ткачевский Ю. Ы. Давность в советском уголовном праве - М.: Юрид. лит., 1978.- 128 с.

Уголовное наказание.- Киев - Донецк, 1997.- С. 247-287.

Щерба С. П., Савкин А. В. Деятельное раскаяние в совершении преступления-М.: Спарк, 1997.

До розділу 20

Про судову практику по застосуванню примусових заходів медичного характеру. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 1982 р. №2. Збірник.

Музика А. А. Примусові заходи медичного і виховного характеру.- К,; НАВС України, 1997.- 127 с

До розділу 21

Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх: Закон України від 24 січня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України.- 1995.- № 6.- Ст. 35; 1999.- № 4.- Ст. 35; № 36.-Ст. 318.

Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 травня 2002 р. № 6. Збірник.

Про практику застосування судами України законодавства в справах про злочини неповнолітніх і про втягнення їх у злочинну та Іншу антигромадську діяльність. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1981р. №5. Збірник.

Про практику застосування судами України законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 1983 р. №6. Збірник.

Кравченко О. Питання, що виникають у судовій практиці по застосуванню до неповнолітніх примусових заходів виховного характеру // Право України.- 1999.-№ 10.-С. 29-30.

ДЕЯКІ ЛАТИНСЬКІ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВІ ТЕРМІНИ ТА ВИСЛОВИ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОГО ХАРАКТЕРУ

A verbis legis non est recedendum - від слів закону не можна відступати.

Actio criminalis - кримінальний позов, позов із злочину.

Actus non facit ream, nisi mens sit rea - дія не робить винним, якщо не винен розум.

Actus perfectus casu superveniente tollitur - правова дія, яка завершилась, не скасовується жодною наступною дією.

Ad bar ram - на лаві захисту.

Ad defendendum - захищати заради захисту.

Ad legem - за законом.

Aequior est disposito legis quam ho minis - закон вирішує більш справедливо, ніж людина.

Aequum et bonum est lex legum - справедливість і благо - закон законів.

Affirimanti, поц neganti, incumbit probatio - тягар доведення лежить на тому, хто стверджує, а не на тому, хто заперечує.

Alibi - в іншому місці (не там, де було вчинено злочин).

Alienus dolus nocere alteri debet - чужий злий умисел не повинен шкодити іншій особі.

Animo felonico - зі злочинним наміром.

Animus injuriandi - злочинний умисел.

Arma in armatos jura sinunt - закони дозволяють використовувати зброю проти тих, хто озброєний.

Calumnia - неправдиве звинувачення, наклеп.

Сарах doli - юридично здатний вчинити злочин.

Casus delicti - випадок правопорушення.

Causa mortis - причина смерті.

Clam delinquentes magis poniuntur quam palam - той, хто вчиняє злочин таємно, заслуговує більш суворого покарання, ніж той, хто робить це відкрито.

Cogente necessitaty - дія під тиском необхідності.

Concussio - примус шляхом погроз без застосування фізичного впливу, вимагательство.

Conju ratio - змова.

Conjurator - змовник

Contra legem facere - дії, заборонені законом.

Contra causa tor - особа, яка вчинила злочин; злочинець.

Convicium -образа, наклеп.

Corpus dilicti - склад злочину.

Corpus juris - звід законів.

Crimen furti - викрадення, крадіжка.

Criminalia sunt restringenda - норми кримінального права слід тлумачити обмежувально.

Criminaliter - Злочинно.

Crimine ab uno disce о nines - за одним злочином впізнай їх всіх.

Crimina morte extinguuntur - злочин погашається смертю.

Cui prodest? Cui bono? - Кому вигідно? Кому на користь?

Cuipa - вина.

Culpa abest, si omnia facna sunt, quae diligentissimus quisque observaturus fuisset - немає вини, якщо все було зроблено так, як зробила б найбільш обачна людина.

Culpa caret qui, set prohibere non potest - той невинний, хто знає (про не-дозволене діяння), але не може йому перешкодити.

Culpabilis - винний.

Culpa poena par esto - нехай покарання відповідає злочину.

Damnatus - винний, засуджений.

De lege ferenda - з точки зору законодавчого припущення.

De lege lata - з точки зору діючого закону.

De rigore juris - згідно букви закону.

Delatio - обвинувачення у злочині.

Dura lex scripta tamen - хоча і суворий закон, але так він написаний.

Dura lex, set lex - суворий закон, але це закон.

Еа sunt animadvertenda peccato maxime, quae difficiHime praecaventur -найбільш суворо слід карати за ті злочини, які важче за все попередити.

Ejus nulla est parere necesse sit - немає вини на тому, хто вимушений підкорятись.

Error juris - юридична помилка, незнання закону, помилка у праві.

Error facti - помилка в факті.

Escetores - грабіжник.

Est autem vis legem simulans - насильство також може маскуватись під право.

Et delicta et noxae caput sequuntur - за правопорушення та шкоду відповідає особисто правопорушник.

Et personam spectandam esse, an potuerit facere, et an ante quid fecerit et an cogitaverit et an sanae mentis fuerttu - слід також брати до уваги особу злочинця, чи міг він вчинити злочин, чи не вчинив він злочин у минулому, чи діяв він свідомо та чи був душевно здоровим.

Ex lege - за законом

Ex lex - злочинець

Ex raalictia - зі злого умислу.

Extra culpa m - без вини.

Factum probandum - факт, що підлягає доведенню.

Felonia - тяжкий злочин, фелонія.

Fiat iustitia (ruat coelum) - нехай здійсниться правосуддя, хоч би й загинув світ.

Furto - крадіжка, викрадення.

Gravatio - звинувачення.

Habeas corpus - судовий наказ про негайне звільнення від незаконного позбавлення волі.

Homicidium in rixo - вбивство під час сварки.

Homicidium per infortunium - випадкове позбавлення життя.

Homicidium se defedendo - позбавлення життя під час самооборони.

Homiplagium - (тяжке) тілесне ушкодження.

Impunitas continuum affectum tribuit delinquendi - безкарність постійно заохочує злочинця.

Imputatio - юридична відповідальність.

In dubiis reus est absolvendus - у сумнівних випадках обвинувачений звільняється від відповідальності.

In loco delicti - на місці злочину.

Jugalator - вбивця, головоріз.

Jus criminate - кримінальне (уголовне, карне) право.

Latro - злодій, грабіжник, розбійник, бандит.

Lex - право, закон, конкретний нормативний акт.

Locus criminis - місце злочину: місце, де злочин було вчинено.

Mactator - вбивця.

May па culpa dolus est - груба необережність дорівнює умислу.

Malefactor - особа, яка засуджена за вчинення злочину; злочинець.

Malitia praecogitata - злий передумисел; заздалегідь обдуманий умй; заздалегідь обдуманий злочинний намір.

Mens геа - суб'єктивна сторона злочину.

Multiplicata transgressione crescat poenae inflictio - застосування покарання повинно збільшуватись разом Із повторенням злочину.

Nefas - неправомірне, гріховне, злісне, незаконне або злочинне діяння.

Negligentia - необережність.

Nemo bis punitur pro eodem delicto, debet bis puniri - ніхто не двічі каратись за той самий злочин.

Nemo cogitationis poenam patitur - ніхто не повинен бути караним за думки.

Nemo delictis exuitur - нікого не можна звільнити від відповідальносТ право порушення.

Nocumentum - порушення громадського порядку.

Non culpabilis - невинний.

Omnia peccata sunt paria - всі злочини подібні між собою.

Particeps criminis - співучасник злочину.

Peccatum - злочин, злочинне діяння, фіх, провина.

Pecuiatus - зловживання посадової особи довірою, яке проявилось у розтраті державних грошей або в іншому обмані.

Perduellio - державна зрада; ворожий виступ проти держави.

Pereat mundus et fiat iustitia! - Хай загине світ, але здійсниться правоСУД-дя! (Девіз імператора Фердинанда ї (1556-1564)).

Placita juris - норми права

Роепа - покарання.

Poena ad paucos, metus ad omnes perveniat - покарання, яке застосовуйся до окремих осіб, навіює страх на всіх.

Poenalia nullo modo sunt extendenda ~ кримінальні приписи ні в якому випадку не слід тлумачити розширено.

Poenalis - кримінальний.

Pro lucrari - з користі.

Quietanta - виправдання; звільнення від відповідальності.

Quot delicta, tot poenae - скільки правопорушень, стільки і покарань.

Raptus - зґвалтування.

Res furtivae - викрадене майно.

Robaria, roberia - розбій.

Saccularii - кишенькові злодії.

Se defendendo - в самообороні, при самозахисті.

Sine culpa non est aliquis puniendus - нікого не можна карати без вини.

Ubi culpa est, ibi роепа subesse debet - де є вина, там повинно бути покарання.

Зміст

Розділ 1

ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ, МЕТОД, ЗАВДАННЯ, СИСТЕМА ТА ПРИНЦИПИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА................................... З

Розділ 2

ЗАКОН ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ............... 15

Розділ З

ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ ЗЛОЧИНУ ............................................. 34

Розділ 4

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ...................................... 48

Розділ 5

СКЛАД ЗЛОЧИНУ.......................................................................... 54

Розділ 6

ОБ'ЄКТ ЗЛОЧИНУ......................................................................... 65

Розділ 7

ОБ'ЄКТИВНА СТОРОНА ЗЛОЧИНУ.......................................... 78

Розділ 8

ОБ'ЄКТ ЗЛОЧИНУ......................................................................... 94

Розділ 9

СУБ'ЄКТИВНА СТОРОНА ЗЛОЧИНУ ....................................... 119

Розділ 10

СТАДІЇ ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНУ ................................................... 152

Розділ 11

СПІВУЧАСТЬ У ЗЛОЧИНІ............................................................ 179

Розділ 12

МНОЖИННІСТЬ ЗЛОЧИНЮ........................................................ 224

Розділ 13

ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЗЛОЧИННІСТЬ ДІЯННЯ 242

Розділ 14

ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ... 271

Розділ 15

ПОНЯТТЯ, ТА МЕТА ПОКАРАННЯ........................................... 293

486

Розділ 16

СИСТЕМА ТА ВИДИ ПОКАРАННЯ ........................................... 298

Розділ 17

ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ .................................................... 311

Розділ 18

ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВІДБУВАННЯ .... 328

Розділ 19

СУДИМІСТЬ. ПОНЯТТЯ ТА ЗНАЧЕННЯ СУДИМОСТІ.......... 342

Розділ 20

ПРИМУСОВІ ЗАХОДИ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ ТА ПРИМУСОВЕ ЛІКУВАННЯ .................................................................. 346

Розділ 21

ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА ПОКАРАННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ ................................................ 352

Додатки до розділів................................................................................ 363

Нормативні акти та література.............................................................. 470

Деякі латинські кримінально-правові терміни та вислови кримінально-правового характеру.................................................................. 483