- •1.2. Предмет кримінального права. Метод кримінально-правового регулювання
- •1.3. Завдання кримінального права
- •1.4. Кримінальне право в системі права. Система кримінального права
- •1.5. Принципи кримінального права
- •2.2. Структура кримінального закону
- •2.3. Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі.
- •2.4. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі
- •3.2. Ознаки злочину
- •3.3.Малозначність діяння
- •3.4.Класифікація злочинів
- •5.2. Елементи складу злочину та їх загальна характеристика
- •5.3. Види складів злочину
- •5.4. Кваліфікація злочину
- •6.2. Види об`єкта злочину
- •6.3. Предмет злочину
- •7.2. Основна ознака об`єктивної сторони складу злочину
- •7.3. Факультативні ознаки об`єктивної сторони складу злочину
- •8.2. Вік кримінальної відповідальності
- •8.3. Осудність як ознака суб`єкта злочину
- •8.4. Обмежена осудність
- •8.5. Спеціальний суб`єкт злочину
- •8.6. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені у стані сп`яніння, внаслідок вживання
- •9.2. Вина у формі умислу
- •9.3. Вина у формі необережності
- •9.4. Злочини з двома формами вини
- •9.5. Факультативні ознаки суб`єктивної сторони складу злочину
- •9.6. Юридична та фактична помилки та їх кримінально-право в є значення
- •10.2. Закінчений злочин
- •10.3. Незакінчений злочин та його види
- •10.4. Добровільна відмова при незакінченому злочині`
- •11.2. Форми співучасті у злочині
- •11.3. Види співучасників
- •11.4. Відповідальність за вчинення злочинів у співучасті
- •11.5. Причетність до злочину — поняття та види
- •12.2. Повторність злочинів
- •12.3. Сукупність злочинів
- •12.4. Рецидив злочинів
- •14.2. Види звільнення від кримінальної відповідальності
- •14.3. Поняття та зміст інституту обмеження дії законодавства про кримінальну відповідальність
- •15.2. Мета покарання
- •16.2. Види покарань
- •Глава 7 Особливої частини квк визначає порядок виконання цього виду покарання.
- •17.2. Обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання
- •17.3. Призначення покарання за незакінчений злочин і злочин, вчинений у співучасті
- •17.4. Призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом
- •17.5. Призначення покарання за сукупністю злочинів
- •17.6. Призначення покарання за сукупністю вироків
- •18.2. Види звільнення від покарання та його відбування
- •18.3. Заміна невідбутої частини покарання більш м`яким
- •19.2. Погашення та зняття судимості
- •20.2. Види примусових заходів медичного характеру. Порядок їх призначення, зміни або припинення
- •20.3. Примусове лікування
- •21.2. Види покарання, що застосовуються до неповнолітніх, та особливості їх призначення
- •21.3. Особливості звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування
17.6. Призначення покарання за сукупністю вироків
Правила, що передбачені цією кримінально-правовою нормою, застосовуються до випадків, коли після засудження за скоєний злочин, але до повного відбуття покарання за нього особа вчиняє новий злочин, за який засуджується судом.
Для цих випадків суд повинен, передовсім, діючи відповідно до правил, що розглянуті раніше, призначити покарання за новий злочин.
Остаточне покарання визначається судом шляхом повного або часткового складання покарань, коли до нового покарання повністю або частково приєднується невідбута частина покарання за попереднім вироком суду.
Загальний строк покарання в цьому випадку не може перевищувати вищої межі, що передбачена для відповідного виду покарання нормою Загальної частини КК, яка регламентує його застосування.
Однак відповідно до ст. 71 ч. 4 остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком суду.
При цьому загальний строк покарання у вигляді позбавлення волі не може перевищувати п'ятнадцяти років.
Водночас у випадках, коли один із злочинів, що входять у сукупність, належить до категорії особливо тяжких, може бути застосовано й інше правило визначення остаточного розміру покарання, і воно може бути більшим п'ятнадцяти років, але не повинно перевищувати двадцяти п'яти років.
У випадку коли за одне з покарань призначено довічне позбавлення, волі воно поглинає всі інші менш тяжкі види покарань, що призначаються винному.
Якщо за один із злочинів було призначено додаткове покарання або воно повністю або частково невідбуто, суд, обираючи остаточне покарання, повинен приєднати його до основного покарання.
Якщо після засудження за злочин, але до повного відбуття покарання за нього особа вчинила два або більше нових злочини, суд передусім, зобов'язаний призначити покарання за ці нові злочини на підставі правил передбачених ст. 70 КК, та обрати за них єдине остаточне покарання. Загальне покарання за двома вироками обирається судом на підставі правил, визначених ст. 71 і розглянутих раніше.
При складанні покарань різних видів застосовуються правила, передбачені ст. 72 КК, які також уже розглядались вище.
Розділ 18 ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВІДБУВАННЯ 18.1. Поняття звільнення від покарання та його відбування
Досягнення мети покарання передбачає не тільки обов'язковість його застосування до винного, а й достатність його виконання. Під достатністю розуміється такий обсяг застосування покарання, який свідчить про досягнення його мети. При перевищенні рівня достатності досягнута мета покарання може бути втрачена. Цей інститут кримінального права одночасно є проявом гуманізму з боку держави до осіб, які засуджені за вчинення злочину (див. розділ XII КК).
Слід зауважити, що КК 2001 р. пішов набагато далі в питаннях його застосування, виключивши низку положень, відомих законодавству I960 p., які на практиці не застосовувалися.
Звільнення від покарання застосовується виключно відносно осіб, які визнані винними обвинувальним вироком суду і засуджені до відбування покарання.
Усі передбачені розділом XII КК види звільнення від покарання та його відбування можуть бути поділені на два види;
звільнення від покарання;
звільнення від відбування покарання.
Звільнення від покарання включає в себе:
звільнення від покарання у зв'язку із втратою особою суспільної небезпечності;
звільнення на підставі актів про амністію або помилування.
Звільнення від відбування покарання об'єднує всі залишені види:
звільнення від відбування покарання з випробуванням;
звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років;
звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку;
умовно-дострокове звільнення від відбування покарання;
заміна невідбутої частини покарання більш м'яким;
звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років;
♦ звільнення від відбування покарання за хворобою.
Крім цієї класифікації, вказані види звільнення від покарання та його відбування можуть бути поділені так:
безумовні;
умовні.
До безумовних видів звільнення від покарання та його відбування належать:
звільнення від покарання у зв'язку із втратою особою суспільної небезпечності;
звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку;
звільнення від відбування покарання за хворобою;
амністія І помилування.
До умовних видів звільнення від покарання та його відбування належать:
звільнення від відбування покарання з випробуванням;
звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років;
умовно дострокове звільнення від відбування покарання. Амністія і помилування за загальним правилом не входять до
жодної з цих груп, хоча найчастіше вони застосовуються як безумовні види звільнення. Разом з тим, теоретично можливі випадки видання актів амністії й помилування, які передбачають відповідні умови їх застосування.
Розділ XII КК, перелічуючи види звільнення від покарання та його відбування, не вказує на звільнення у зв'язку із зміною кримінального законодавства й поширенням на відповідні категорії засуджених правила про зворотну дію кримінального закону в часі, яке передбачено ст. 5 КК. Це питання докладно було проаналізовано у відповідній темі курсу, а зараз лише нагадаємо, що закон, який декриміналізує ті чи інші діяння або пом'якшує покарання, яке передбачається за їх вчинення, поширюється на осіб, засуджених за відповідні злочини до набрання чинності новим кримінальним законом. У зв'язку з цим такі особи або повністю звільняються від подальшого відбування покарання (ст. 74 ч. 2 КК), або воно скорочується до меж, передбачених новим КК (ст. 74 ч. З КК).