1. Предмет та метод історії ек. Та ек. Думки.

Історія ек. та ек. думки – нормативна дисципліна, яка вивч. господ. діяльність людства в істор. розвитку та її наук. відображення в екон. поглядах та вченнях з первісного сус-ва і до сучасності. Даний предмет вивчає осн. явища та процеси матеріального вир-ва, екон. політику провідних країн світу і України, досліджує загал. закономірності екон. життя та його особливості в окремих країних.

Істор. явища і факти господ. життя сус-ва виступають об'єктом історії економіки. Відбір та опис істор. явищ і фактів наук. засобами є однією з найскладніших проблем історико – екон. дослі­джень. На основі системи наук. знань про екон. сферу сус-ва здійснюється оцінюван­ня процесу її істор. поступу, установлюються факти та явища, що мали істор. значення. Історичними явища і факти в господ. сфері сус-ва стають лише тоді, коли засвідчують виникнення якісно нових, нетипових (унікальних) рис (характеристик), що з'явилися в її іс­тор. розвитку, Як правило, вони пов'язані з виникненням нових форм господарювання, нових способів вир-ва і об­міну, нових факторів вир-ва та ін. змін. Задача істор. ек. полягає у виявленні взаємозв’язку між цими факторами та пошук причин їх виникнення.

Історія економіки розкриває передумови та закономірності еволюції світової екон. науки, систематизує та аналізує екон. знання, знайомить із наук. спадщиною видатних учених-економістів, сприяє усвідомленню внеску основних шкіл та напрямів економічної думки до загальнолюдської інтелектуальної скарбниці.

Історія економічних учень відображає не лише розвиток теоретичного знання, але й еволюцію методів, способів та інструментів пізнання економічної дійсності. Відтак вона є також історією методології економічних досліджень.

Історія ек. та ек. думки використовує наступні методи: 1) емпіричні методи (метод – шлях пізнання, засіб дослідження та отримання наук. результатів) – викор. для всебічного опису відображених істор. фактів і подій, викор. емпіричних методів має свою специфіку, емпіричні знання отримують з різних джерел (усні та письмові пам’ятки, предмети народ. творчості), емпіризм знань полягає в тому, що ці знання формуються під враженням або безпосередніх її учасників, або в результаті передачі знань попередніми поколіннями; 2) описовий – дає можливість отримати різноманітну інформацію; 3) аналітичний – розкриває причинно-наслідкові зв’язки досліджуваних етапів еволюції економічної думки, теоретич­них напрямів та шкіл; 4) формально-логічний – досліджує внутрішню будову явища; 5) історично-генетичний – поєднує у собі дві різні, але тісно пов’язані між собою сторони зв’язку; 6) метод моделювання – здійснює пошук об’єктивних, оптимальних смех організації економічних систем держ. регулювання; 7) історичний метод, що передбачає дослідження генези еко­номічної думки; урахування еволюційних та революційних теоретико-концептуальних змін; 8) метод зіставлення — порівняльний розгляд змісту, струк­тури і методології, позитивної та нормативної теорій різних нау­кових напрямів, течій та шкіл; виявлення на цій основі критеріїв їх класифікації та типологізації; 9) функціональний метод як виявлення та дослідження функ­ціональних економічних залежностей ринкових факторів, їх фор­малізація та адекватна графічна і математична інтерпретація різними напрямами економічної теорії.