- •36. Прогрес світової науки, техніки, технології виробництва в останній третині XIX ст. На початку XX ст..
- •37. Розвиток неокласичної традиції у працях а.Пігу.
- •38. Австрійська школа граничної корисності. Теоретичні погляди Менгера, Візера, Бем-Баверка.
- •39. Маржиналізм. Його риси та сутність. Кембріджська школа маржиналізму . А. Маршалл.
- •40. Економічні причини та наслідки Першої світової війни та її вплив на розвиток провідних країн світу (Німеччина. Англія, Франція, сша).
- •Підсумки першої світової війни.
- •31. Створення української козацької держави та особливості її господарства. Економічна політика Богдана Хмельницького.
- •32. Типи мануфактур в Україні у 18 ст. (Вотчинна, посесійна, орендна).
- •33. Економічна політика Петра 1 та її вплив на економіку України. Економічні погляди Феофана Прокоповича.
- •34. Ідеї економічного лібералізму в українській економічній думці та її основні представники (в. Каразін, д. Журавський, і. Вернадський).
- •35. Причини та фактори зростання американської економіки в кінці хӏх - на початку XX століття. Американська школа маржиналізму. Дж.Б.Кларк.
- •46. Українська економічна думка пореформеного періоду м. Бунге, Драгоманов.
- •47. Економічне піднесення у фрн, економічна програма л. Ерхарда, його господарські реформи.
- •48. Криза кріпосної системи господарства та відміна кріпацтва в Україні (18- сер. 19 ст.)
- •49. Столипінська аграрна реформа та її реалізація на Україні. Відруби. Хутори.
- •50. Економічні програми національних урядів України ( Центральної Ради, Гетьманату, Директорії)
- •56. Розвиток теорії монетаризму м.Фрідмана у др.Пол.Хх ст.Принципи і недоліки.
- •57. Теоретико методологічні засади та основні напрямки раннього інституціоналізму в сша т.Веблен Дж.Коммонс, у.Мітчелл
- •58. Інституціоналізм та його основні напрямки.
- •59. Концепції «Дифузії власності» (а.Берлі) та «Управлінські революції» (а .Берлі , п. Друкер)
- •26. Формування мануфактурного виробництва. Мануфактура та її види. А.Сміт – економіст мануфактурного періоду, його внесок в економічну науку.
- •27. Основні проблеми ринкового господарства у працях а.Сміта та д. Рікардо.
- •29. Теорія «трьох факторів» виробництва ж.Б.Сея, її сутність.
- •28. Особливості розвитку ринкового господарства у Франції. Висвітлення цих процесів у працях ж.Б.Сея, ф.Бастіа.
- •30. Особливості розвитку ринкового господарства у Німеччині. Висвітлення цих процесів представниками історичної школи.
- •21. Історичні передумови виникнення, сутність та етапи еволюції меркантилізму т.Мен, Монкретьєн.
- •24. Історичні умови виникнення та суть фізіократизму. Основні представники фізіократів.
- •22. Процес первісного нагромадження капіталу. Первісне нагромадження капіталу в англії. Його джерела, методи, та результати.
- •25. Економічна таблиця ф. Кене, значення для економічної науки.
- •23. Умови виникнення та загальна характеристика класичної політочної економіки.Економічні погляди у. Петті та Буагільбера.
- •16. Основні риси феодального господарства.
- •17. Основні напрями господарського розвитку Київської Русі та їх висвітлення в повісті минулих літ та Руська правда.
- •18. Феодальне землеволодіння.
- •19. Економічній розвиток українських земель у складі Польської та Литовської держав.
- •20. Економічні причини та наслідки Великих географ. Відкриттів.
- •11. Особливості господарського розвитку та економічної думки Давнього Риму ( Катон Старший, Варрон, Колумелла).
- •12. Формування феодального землеволодіння в Західній Європі. Його основні форми (аллод, бенефіцій, феод). «Салічна правда».
- •13. Феодальні форми господарства та їх висвітлення у «Капітулярії про вілли».
- •14. Середньовічне місто та його економічна роль у розвитку товарно-грошових відносин.
- •15. Економічні погляди каноністів. Фома Аквінський.
- •6. Господарський розвиток та ек. Думка Месопотамії. Закони Хаммурапі.
- •7. Осьовий час та його роль у формуванні( Західної, Східної цивілізації. -8 вопрос)
- •8. Східна цивілізація та їх характеристика. Історичні форми господарств та ек.Думка Давньої Індії(Артхашастра)
- •9. Соціально – економічний розвиток Китаю (середина 1 тис.До н.Е.) Історичні форми господарства їх висвітлення у працях Конфуція.
- •10. Особливості господарського розвитку Давньої Греції та їх відображення у працях Ксенофонта, Платона, Аристотеля.
- •1. Предмет та метод історії ек. Та ек. Думки.
- •2. Типи господарських (економічних) систем в історії людства
- •4. Господарська діяльність в первісній історії України. Трипільська культура.
- •5. Господарський розвиток Стародавнього Єгипту та його відображення в пам’ятках екон. Думки
- •51. Програма Дж.М.Кейнса
- •53. Неокейнсіанська теорія циклу Хансона
- •52. Неокейнсіанські теорії економічного зростання
24. Історичні умови виникнення та суть фізіократизму. Основні представники фізіократів.
Фізіократизм (франц. physiocratia від грецьк. physis – природа і грецьк. kratos – сила, влада) – ек. концепція франц. наукової школи фізіократів XVIIІ ст., що прийшла на зміну меркантилізму.
Представники —Франсуа Кене, Анн Робебжак Тюрго, П'єр Буагільбер та інші
Сутність: основне джерело багатства нації – сіл. госп-во, а не торгівля. Фізіократи оголосили с/г єдиною галуззю, що створює багатство країни. Промисловість вважали марною галуззю, через те що там лише перетворювалась форма продукту, даного природою. Пов'язували походження багатства не зі сферою обігу, а зі сферою вир-ва, в чому мали певну рацію.
Обмеженість їх поглядів виявилася в тому, що тільки хліборобство вони цінували як продуктивну сферу, а промисловість вважали «безплідною» галуззю. У ній, на їх думку, працівник лише змінює форму речовини, яка створюється хліборобом. Фізіократи визнавали, що об'єктивні закони діють не лише у природі, а й у сус-тві, обстоювали розвиток ек-ки на основі вільої конкуренції, стихійної гри ринкових цін. Отже, їх учення було першою концепцією капіт. вир-тва.
Засновником і основним представником фізіократизму був Ф. Кене. Осн. його твір це “Ек. таблиця”. Сусп-во Кене розглядав як живий організм, якому притаманні 2 стани: здоровий і хворобливий. Коли сусп. знаходиться в здоровому стані для нього характерною є рівновага. Саме стан рівноваги Кене досліджував в “Ек. таблиці”(екон.процеси і явища розглядав як природні). Основою його ек. вч-ня і фізіократів вцілому є вчення про “чистий продукт” - це надлишок знову створеної вартості товарів над витратами вир-ва. Однак на думку фізіократів чистий продукт створюється лише у землеробстві. Промисловість фізіократи розглядали як “безплідну” сферу, в якій не створ. чистий продукт. Така відмінність обох галузей обумовл. тим, що у с/г порівняно з промислов. працює земля, природа. Значну увагу Кене приділяв речовому складу землеробського капіталу, він виділяв в ньому первісні аванси та щорічні аванси у витрати вир-ва щорічні входять повністю, а первісні аванси по частинам. Таким чином Кене підійшов до розуміння поділу капіталу з точки зору його відтворення, хар-ра обороту, але узагальнених понять осн. і оборот. капіталу він не дав. В “Ек.таблиці” була зроблена спроба проаналізувати вир-во, як процес відтворення. Кене встановив класову структуру сучасного йому сус-ва, виділивши такі осн. класи, “продуктивний клас”, “клас власників”, “безплідний клас”. Визначивши класову структуру сусп-ва та речовий клас землер. капіталу Кене проаналізував можливості простого відтворення у націон. масштабі, ек. зв’язки між названими класами сусп-ва. До Кене відтворення ніким не досліджувалось.
Послідовником фізіок-зму був А.Тюрго. Гол. його праця “Роздуми про створення й розподіл багатств”. На відміну від Кене, який поділяє сусп.-во на 3 класи, Тюрго всередині промисл. класу й класу фермерів виділяє підприємців і найманих робітників. Зароб. плату він, як і Кене, визначає мінімумом засобів існування. У Тюрго “чистий продукт”-це результат більшої продуктивності праці робітника в с/г. Цінність у нього зв’язана з корисністю речі, її здатністю задовольняти потреби. Ціна в нього залежить від попиту і пропозиції. Одним із елементів “оцінки”, тобто ціни, є рідкісність речі. Капітал – “нагромаджена цінність”. Нагромадження багатства капіталісти здійснили за рахунок власної ощадливості. Прибуток у Тюрго – це самостійний вид доходу. Прибуток промислового капіталіста й торговця розглядає як “заробітну плату за працю, турботи, ризик”. Процент він трактує як “ціну втрат”, яких зазнає певний час кредитор. Процент – це частина “чистого прибутку”.