- •36. Прогрес світової науки, техніки, технології виробництва в останній третині XIX ст. На початку XX ст..
- •37. Розвиток неокласичної традиції у працях а.Пігу.
- •38. Австрійська школа граничної корисності. Теоретичні погляди Менгера, Візера, Бем-Баверка.
- •39. Маржиналізм. Його риси та сутність. Кембріджська школа маржиналізму . А. Маршалл.
- •40. Економічні причини та наслідки Першої світової війни та її вплив на розвиток провідних країн світу (Німеччина. Англія, Франція, сша).
- •Підсумки першої світової війни.
- •31. Створення української козацької держави та особливості її господарства. Економічна політика Богдана Хмельницького.
- •32. Типи мануфактур в Україні у 18 ст. (Вотчинна, посесійна, орендна).
- •33. Економічна політика Петра 1 та її вплив на економіку України. Економічні погляди Феофана Прокоповича.
- •34. Ідеї економічного лібералізму в українській економічній думці та її основні представники (в. Каразін, д. Журавський, і. Вернадський).
- •35. Причини та фактори зростання американської економіки в кінці хӏх - на початку XX століття. Американська школа маржиналізму. Дж.Б.Кларк.
- •46. Українська економічна думка пореформеного періоду м. Бунге, Драгоманов.
- •47. Економічне піднесення у фрн, економічна програма л. Ерхарда, його господарські реформи.
- •48. Криза кріпосної системи господарства та відміна кріпацтва в Україні (18- сер. 19 ст.)
- •49. Столипінська аграрна реформа та її реалізація на Україні. Відруби. Хутори.
- •50. Економічні програми національних урядів України ( Центральної Ради, Гетьманату, Директорії)
- •56. Розвиток теорії монетаризму м.Фрідмана у др.Пол.Хх ст.Принципи і недоліки.
- •57. Теоретико методологічні засади та основні напрямки раннього інституціоналізму в сша т.Веблен Дж.Коммонс, у.Мітчелл
- •58. Інституціоналізм та його основні напрямки.
- •59. Концепції «Дифузії власності» (а.Берлі) та «Управлінські революції» (а .Берлі , п. Друкер)
- •26. Формування мануфактурного виробництва. Мануфактура та її види. А.Сміт – економіст мануфактурного періоду, його внесок в економічну науку.
- •27. Основні проблеми ринкового господарства у працях а.Сміта та д. Рікардо.
- •29. Теорія «трьох факторів» виробництва ж.Б.Сея, її сутність.
- •28. Особливості розвитку ринкового господарства у Франції. Висвітлення цих процесів у працях ж.Б.Сея, ф.Бастіа.
- •30. Особливості розвитку ринкового господарства у Німеччині. Висвітлення цих процесів представниками історичної школи.
- •21. Історичні передумови виникнення, сутність та етапи еволюції меркантилізму т.Мен, Монкретьєн.
- •24. Історичні умови виникнення та суть фізіократизму. Основні представники фізіократів.
- •22. Процес первісного нагромадження капіталу. Первісне нагромадження капіталу в англії. Його джерела, методи, та результати.
- •25. Економічна таблиця ф. Кене, значення для економічної науки.
- •23. Умови виникнення та загальна характеристика класичної політочної економіки.Економічні погляди у. Петті та Буагільбера.
- •16. Основні риси феодального господарства.
- •17. Основні напрями господарського розвитку Київської Русі та їх висвітлення в повісті минулих літ та Руська правда.
- •18. Феодальне землеволодіння.
- •19. Економічній розвиток українських земель у складі Польської та Литовської держав.
- •20. Економічні причини та наслідки Великих географ. Відкриттів.
- •11. Особливості господарського розвитку та економічної думки Давнього Риму ( Катон Старший, Варрон, Колумелла).
- •12. Формування феодального землеволодіння в Західній Європі. Його основні форми (аллод, бенефіцій, феод). «Салічна правда».
- •13. Феодальні форми господарства та їх висвітлення у «Капітулярії про вілли».
- •14. Середньовічне місто та його економічна роль у розвитку товарно-грошових відносин.
- •15. Економічні погляди каноністів. Фома Аквінський.
- •6. Господарський розвиток та ек. Думка Месопотамії. Закони Хаммурапі.
- •7. Осьовий час та його роль у формуванні( Західної, Східної цивілізації. -8 вопрос)
- •8. Східна цивілізація та їх характеристика. Історичні форми господарств та ек.Думка Давньої Індії(Артхашастра)
- •9. Соціально – економічний розвиток Китаю (середина 1 тис.До н.Е.) Історичні форми господарства їх висвітлення у працях Конфуція.
- •10. Особливості господарського розвитку Давньої Греції та їх відображення у працях Ксенофонта, Платона, Аристотеля.
- •1. Предмет та метод історії ек. Та ек. Думки.
- •2. Типи господарських (економічних) систем в історії людства
- •4. Господарська діяльність в первісній історії України. Трипільська культура.
- •5. Господарський розвиток Стародавнього Єгипту та його відображення в пам’ятках екон. Думки
- •51. Програма Дж.М.Кейнса
- •53. Неокейнсіанська теорія циклу Хансона
- •52. Неокейнсіанські теорії економічного зростання
7. Осьовий час та його роль у формуванні( Західної, Східної цивілізації. -8 вопрос)
Осьовий час припадає на 800 та 200 рр. до н.е.
Він розглядається як перехідний період цивілізаційного процесу які пов’язані з різноманітними сферами життєдіяльності людини. В осьовий час відбувалися відкриття які супроводжуються глобальними змінами в госп.сфері.,це пов’язано з переходом до залізного віку.Певні зміни відбувалися в соц..структурі суспільства. Раніше була тільки державна система власності, а тепер система власності індивідуальна, вона відокремлена від влади. Поява індивідуальної форми власності пов’язана з трудовою діяльністю людини, тому ремісник на відмінно від землероба виробляє не для власного споживання, а для реалізації, що сприяє розвитку товарного розподілу. Редистрибуція – розподіл. Система розподілу поступово перетворюється на податковий апарат, а кошти які отримані від податкових надходжень йдуть на забезпечення високого рівня життя, таким чином зростає соціальне і майнове розшарування.У соц..ек. плані осьовий час пов'язаний з появою недержавної форми власності. Всі ці зміни відбувалися одночасно в 3-х первісних цивілізаціях: Китай, Індія, Західні цив.Осьовий час означає – руйнування великих стародавніх культур. На цьому етапі продовжують існувати тільки деякі елементи цих культур. Осьовий час це той фермент який зв’язує людство в межах єдиної світової історії. Весь осьовий час ділиться на :
1)Осьові народи які здійснювали прорив і заклали основу духовного існування людей: китайці, греки; 2)Народи,що не знали прориву : єгип. І вавилонські культури. Вони втратили свою внутрішню культуру, вона переродилася, як наприклад у Месопотамії.;3) інші народи- перші народи, первісні.Отже, осьовий час поклав початок 2-м основним сучасним цивілізаціям Сх. та Зх.
8. Східна цивілізація та їх характеристика. Історичні форми господарств та ек.Думка Давньої Індії(Артхашастра)
Соціальна структура східного суспільства, була стратифікованою. Основним виробником (і найбільшою верствою-стратою) були землероби, переважно вільні землероби-общинники.Усі члени суспільства фактично перебували в цілковитому підпорядкуванні цареві, який мобілізовував і роздавав споживчі та продуктивні блага, ресурси та привілеї. Він, будучи одночасно і верховним суддею, і верховним жерцем, не лише роздавав блага, а й забирав їх, а часом і саме життя. Єдиним власником основних засобів виробництва - землі й води, — була держава та її уособлення — східний деспот-цар. Усі землероби та землевласники вважалися лише користувачами землі.Найвищим і єдиним власником залишався верховний правитель (цар). І громадська земля, і земля окремої родини, і княжий уділ — усі ці земельні володіння належали окремим особам. Як результат - у східних деспотіях сформувалася стапово-кастова система, тобто соціальні страти формувалися залежно від господарських або державних функцій їх членів.Особливості східної економіки породжували й своєрідну форму фінансово-економічних взаємин між власником базових засобів виробництва (державою) та їх користувачами: всі виплати, що здійснює землекористувач (чи селянин, чи аристократ), зосереджуються у царській скарбниці. Тобто доходи давиьосхідної скарбниці можна визначити як «репту-податок», інакше кажучи, одночасно і ренту (плату за землю), і податок (примусові вилучення у підданих держави на її користь), які можуть вилучатися як у грошовій формі, так і в натуральній, а також у вигляді праці. Основою господарства західних країн на відміну від Сходу стала індивідуальна власність на базові засоби виробництва — передусім землю. Суспільна та індивідуальна власність — були чітко відокремлені і забезпечені відповідними законодавчими актами. Інакше кажучи, влада була відокремлена від власності. Відмінного є і роль праці рабів, яка набуває певної господарської значущості. Водночас економічні зв'язки за умов панування натурального господарства були досить вузькими, господарське життя переважно зосереджувалося в окремих родинах, у їх домашньому («ойкісному» — від давньогр. «ойкос» — дім) господарстві. . На чолі такої патріархальної родини стояв родоначальник або домовласник, який у господарському відношенні виступав як управитель та землевласник. Саме право на землеволодіння визначало участь у державному управлінні, а клієнти, які знаходилися під захистом та заступництвом патріархальної родини, таких прав не мали. У мі-стах-полісах крім повноправних громадян існували та Інші категорії населення, зокрема метки (іноземці), які прав на землю не мали і вимушені були займатися ремеслом та торгівлею, заняттями, які греки вважали негідними громадянина.Така патріархальна родина була самодостатньою і не потребувала господарських зв'язків з іншими, подібними до неї, адже забезпечувала власні потреби за рахунок власного ж господарства. Лише деякі блага, передусім предмети розкошу, здобувалися шляхом обміну на власну продукцію. Поділ праці у патріархальній родині ще не визначав суспільного поділу праці, хоча й породжував появу нових форм господарської діяльності як складових ойкісного господарства. Власник такого господарства спрямовував трудову діяльність як рабів, так й іншої челяді, а продукція споживалася безпосередньо в ньому.
Історію економіки Індії в осьовий час слід розпочати від встановлення буддизму — першої на землі монорелігії, що безумовно позитивно вплинуло на її господарський розвиток. У цей період тут значного поширення набули залізні знаряддя праці, які значно полегшили не лише емлеробство, а й спорудження іригаційних споруд. Посилюється спеціалізація ремесла, шо, у свою чергу, підштовхує внутрішню торгівлю.коні та деякі інші товари. Досить ґрунтовні відомості про економічну реальність в Індії цього періоду нам дає «Артхашастра» (IV ст. до Р.Х.), економічний трактат, який приписують радникові царя Чандрагупти І Ка-утильї, або Віншнагупті. Пам'ятка являє собою зведення правил, більшість із яких є зверненням до царя. Так, у трактаті підіймається питання про економічну роль держави, активізацію її втручання у господарське життя, зміцнення державного апарату. Серед функцій держави згадується: колонізація нових земель та створення нових поселень, переселення надлишкового населення, будівництво колодязів та іригаційних споруд, усіляке заохочення рільництва, скотарства та садівництва. Обґрунтовувалася ідея державного землеволодіння. Цареві давалися поради надавати землю у користування, якщо землероби зобов'язувалися сумлінно платити податки. Стосовно іригаційних споруд, то в трактаті зазначалося, що їх дозволялося передавати в оренду, зберігаючи за державою права власності. Торгівля також була важливого статтею доходів скарбниці, а тому у трактаті велику увагу приділено організації нагляду за торгівлею, розвиткові міжнародної торгівлі, заохоченню купців, які імпортують іноземні товари та експортують царські. У трактаті також дістало розвиток й учення про касти, за яким усе населення ділилося на чотири касти аріїв — брахмани, кшатрії, вайшьї та шудри. За ними закріплювалася станова нерівність, визначалися обов'язки. З розвитком товарного обміну зростає й спеціалізація окремих громад, або родин, та чи інша форма господарської діяльності (землеробство, скотарство, різні види ремесла, будівництво, торгівля) закріплюється за родинами, з покоління в покоління передаються секрети майстерності. Виникають групи купців, лихварів, суддів, чиновників, філософів та ін. Майнові та професійні відмінності окремих груп населення нерідко (зокрема в даному випадку) закріплювалися у закрито-станових кастах. Велика частина трактату належить аналізу різних форм рабоволодіння, визначається неможливість рабства для аріїв. Знайдемо тут і рекомендації щодо обмеження рабства, зокрема заборону продажу дітей до 8 років; звільнення від рабства дітей вільного, який продав себе у рабство; визнання вільними дітей, народжених рабинею від господаря, а також її самої і т.д.