10.2. Розподіл видатків між ланками бюджетної системи України

Бюджетний кодекс України розмежовує видатки між ланками бюджетної системи України (глава 14 БКУ).

Головним бюджетом України є державний бюджет, з якого здійснюються видатки: на забезпечення конституційного ладу держави, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, та видатки, що мають виключне державне значення і не можуть бути передані на виконання органам АРК та органам місцевого самоврядування.

Із Державного бюджету України фінансуються видатки на:

1) державне управління — законодавчу та виконавчу владу, апарат Президента;

2) судову владу;

3) міжнародну діяльність;

4) фундаментальні й прикладні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу державної важливості, міжнародні наукові та інформаційні зв'язки державного значення;

5) національну оборону;

6) правоохоронну діяльність і забезпечення безпеки держави;

7) освіту — спеціальні школи державної форми власності, загальноосвітні школи;

8) охорону здоров'я;

9) соціальний захист і соціальне забезпечення;

10) культуру та мистецтво;

11) державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств;

12) фізичну культуру і спорт;

13) державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки;

14) інші програми, які мають виключно державне значення. До видаткової частини загального фонду Державного бюджету України належить Резервний фонд, кошти якого витрачаються за розпорядженням КМУ, а контроль за витрачанням коштів Резервного фонду здійснює Верховна Рада України і Рахункова палата.

Бюджетні кошти з Державного бюджету України направляються на стабілізацію економіки, підтримку пріоритетних і базових галузей економіки, енергетику, будівництво, архітектуру, містобудівництво.

Інвестиції в основні фонди промисловості та будівництва в Україні фінансуються не тільки з бюджету. До джерел фінансування належать: власні кошти підприємств, банківські кредити, залучені кошти (пайові внески до акціонерного капіталу), кошти об'єднань (союзів) підприємств, іноземні інвестиції. Якщо бюджетні установи фінансуються тільки з одного бюджету, то капітальні вкладення можуть фінансуватися з кількох джерел. Держава регулює інвестиційну діяльність шляхом фінансової підтримки цільових будівельних програм.

Суми асигнувань щороку визначаються в бюджетах (в обсягах централізованих вкладень).

Державні і муніципальні видатки як економічна категорія тісно пов'язані з державними (муніципальними) доходами. Держава й органи місцевого самоврядування, плануючи видатки, обов'язково відшукують можливості покриття їх за рахунок запланованих на наступний бюджетний період доходів. Незбалансованість видаткової і дохідної частин бюджету веде до дефіциту бюджету і необхідності пошуку можливостей для його покриття і порушення ст. 95 Конституції України, в якій установлено, що держава прагне до збалансованості бюджету України.

Якщо бюджетних призначень не вистачає на покриття всіх витрат, затверджених у бюджеті, застосовується секвестр видатків, тобто пропорційне скорочення всіх видатків, крім захищених (ст. 55 БКУ). Захищені видатки щороку визначаються в законі про державний бюджет.

Деякі функції держава може передавати місцевим органам самоврядування, але згідно з Конституцією України передання повноважень супроводжується переданням фінансових ресурсів на покриття видатків, пов'язаних із виконанням державних функцій.

Одним із принципів розподілу видатків між місцевими бюджетами є принцип субсидіарності, тобто надавачі будь-яких соціальних послуг мають бути наближені до безпосередніх споживачів. Відповідно до цього ст. 86 БКУ види видатків місцевих бюджетів поділяє на такі три групи.

Перша група видатків фінансується з бюджетів сіл, селищ, міст та їх об'єднань, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, та які розташовані найближче до споживачів. У ст. 88 БКУ встановлено види видатків, які належать до цієї групи: органи місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районного значення; освіта дошкільна і загальна середня (школи, дитячі садки); первинна медико-санітарна, амбулаторно-поліклінічна та стаціонарна допомога; сільські, селищні та міські палаци культури, клуби і бібліотеки. Ці видатки визначені функціями держави і передані на виконання органам місцевого самоврядування. Згідно зі ст. 85 БКУ вони здійснюються за рахунок трансфертів Державного бюджету України.

Друга група видатків здійснюються з бюджетів міст республіканського АРК та міст обласного значення, а також районних бюджетів, які забезпечують фінансування бюджетних установ та заходів, пов'язаних із наданням основних соціальних послуг, гарантованих державою для всіх громадян України. Ст. 89 БКУ дає перелік видатків, визначених функціями держави і переданих на виконання органам АРК і міст обласного значення. Такі видатки покриваються за рахунок трансфертів з Державного бюджету України і тому враховуються у процесі визначення дотацій вирівнювання, які передаються з державного бюджету або коштів, що передаються до ДБУ.

Третя група — видатки з бюджету АРК та обласних бюджетів для фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих категорій громадян, або фінансування програм, потреба в яких є в усіх регіонах України.

Крім видатків на державне управління (представницька та виконавча влада АРК та обласні ради) з цих бюджетів фінансуються видатки на загальну середню освіту для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації, заклади професійно-технічної освіти, що перебувають у власності АРК і виконують державне замовлення; охорону здоров'я, соціальний захист і соціальне забезпечення та інші видатки, перелічені у ст. 90 БКУ.

Ці видатки покриваються за допомогою трансфертів з Державного бюджету України і враховуються при визначенні дотацій вирівнювання, які передаються бюджету АРК та обласним бюджетам, або коштів, що передаються до державного бюджету.

Із місцевих бюджетів фінансуються видатки, які не враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів і покривають витрати, пов'язані із виконанням власних повноважень органів місцевого самоврядування. Ст. 91 БКУ містить перелік таких видатків: місцеву пожежну охорону, позашкільну освіту, соціальний захист і соціальне забезпечення, обслуговування місцевого боргу, будівництво і реконструкцію доріг місцевого значення тощо. Ці видатки фінансуються за рахунок доходів, визначених ст. 69 БКУ, які залишаються у місцевих бюджетах у розпорядженні органів місцевого самоврядування.