
- •Значення праці в житті людини й суспільства
- •3. Економічно активне населення
- •4. Економічно неактивне населення
- •5. Трудові ресурси як соціально-економічна категорія.
- •9. Соціально-економічна суть зайнятості.
- •6. Хактеристика трудових ресурсів України.
- •8. Трудовий потенціал.
- •7. Відтворення населення і ресурсів для праці
- •10. Зайнятість як елемент соціально-економічної політики.
- •2. Економіка праці в системі наук
- •11. Показники і види зайнятості. Повна, раціональна і ефективна зайнятість.
- •12. Безробіття, його показники і види. Фрикційне, структурне, циклічне безробіття. Приховане, застійне і добровільне безробіття.
- •Соціально-економічні наслідки
- •28. Порівняльна характеристика фізичного і людського капіталу.
- •13. Ринок праці: структура і моделі.
- •15. Взаємодія попиту і пропозиції на ринку праці. Механізм дії ринку праці.
- •14. Особливості праці як товару. Особливості ринкової пропозиції праці.
- •16. Стратегія регулювання ринку праці. Пасивна та активна політика на ринку праці.
- •18. Інфраструктура ринку праці. Державна служба зайнятості України.
- •25. Значення реалізації трудової кар’єри для людини, для підприємства і для суспільства
- •20. Міжнародний досвід регулювання зайнятості
- •36. Роль профспілок у соціально-трудових відносинах
- •23. Характеристика освіти та професійної підготовки з точки зору теорії людського капіталу.
- •27. Суть теорії людського капіталу
- •26. Трудовий контракт.
- •29. Методи оцінки ефективності інвестицій в людський капітал
- •30. Характеристика соціально-трудових відносин.
- •19. Сегментація ринку праці
- •31. Формування і регулювання системи соціально-трудових відносин в сучасних умовах
- •33. Соціальне партнерство
- •32. Якість трудового життя як критерій оцінки соціально-трудових відносин
- •34. Зміст, принципи і організація соціального партнерства.
- •35. Об”єднання роботодавців на ринку праці
- •37. Роль держави в системі соціального партнерства
- •38. Поняття, зміст і завдання організації праці.
- •39. Поділ і кооперування праці
- •40. Організація робочих місць.
- •41. Охорона і безпека праці
- •41. Трудовий процес і його раціоналізація
- •49. Система нормативів і норм праці.
- •43. Умови праці і фактори їх формування.
- •50. Методи нормування трудових процесів.
- •44. Робочий час. Режими праці і відпочинку.
- •45. Дисципліна праці як елемент її організації.
- •46. Суть і значення нормування праці.
- •47. Об”єкти нормування праці.
- •48. Аналіз трудового процесу і витрат робочого часу.
- •51. Організація нормування праці на підприємствах.
- •52. Заробітна плата, принципи її організації і її функції у ринковій економіці.
- •53. Форми і системи заробітної плати.
- •54. Тарифна система оплати праці.
- •55. Безтарифна модель організації оплати праці.
- •56. Регулювання оплати праці. Мінімальна заробітна плата
- •57. Продуктивність і рентабельність праці як основні показники її ефективності.
- •58. Методика визначення показників продуктивності праці.
- •59. Методи вимірювання продуктивності праці: натуральний, умовно-натуральний, трудовий, вартісний.
- •60. Фактори зростання продуктивності праці, їх класифікація та характеристика.
- •61. Поняття резервів росту продуктивності праці. Зв”язок факторів і резервів росту продуктивності праці. Класифікація резервів підвищення продуктивності праці.
- •62. Програми управління продуктивністю праці на підприємстві
- •5. Розрахувати середній тарифний коефіцієнт, тарифний розряд, середню тарифну ставку.
- •6. Визначити відрядну розцінку і місячний заробіток робітника за прямою відрядною системою оплати праці.
- •7. Визначити місячний заробіток робітника за непрямою відрядною системою.
- •8.Розрахувати заробіток робітника за відрядно-преміальною системою оплати праці.
- •9. Розрахувати доплату до прямого заробітку, визначити питому вагу тарифу в загальному заробітку.
- •10. Розрахувати фонд заробітної плати.
- •11. Визначити необхідну чисельність працівників за різними методами.
18. Інфраструктура ринку праці. Державна служба зайнятості України.
Державне регулювання ринку праці в Україні здійснюється на підставі законодавчих актів , основними з яких є Закон У-ни про зайнятість населення та програми зайнятості населення .Закони гарантують всім працездатним особам працездатного віку: право здійснювати будь-яку законну економічну діяльність , захист від дискримінаційної практики найму на роботу і звільнення , безкоштовну допомогу в пошуках роботи відповідно до інтересів , вихідну грошову допомогу у разі втрати постійної роботи , безкоштовне навчання й перенавчання безробітних.
Закони визначають основні завдання державних служб , інших міністерств і соціальних партнерів у регулюванні ринку праці.
Програма зайнятості населення визначає заходи держави щодо надання допомоги громадянам у працевлаштуванні , організації роботи з професійної підготовки кадрів , сприяння створенню нових робочих місць. Згідно з Законом У-ни про зайнятість населення основні функції з регулювання ринку праці в У-ні здійснює міністерство праці і соціальної політики.
ДСЗ складається з національного центру зайнятості , який контролює дворівневу мережу обласних і місцевих центрів зайнятості. Структура управління ДСЗ відповідає сучасному становищу на ринку праці і в економіці.
Створена в грудні 1990 року, державна служба зайнятості України – майже ровесниця державної незалежності країни. До обов’язків ДСЗ входить аналіз стану ринку праці , прогнозування попиту та пропозиції робочої сили , облік громадян з питань працевлаштування , надання їм допомоги в працевлаштуванні , надання інформації про вільні робочі місця та вакантні посади , проведення професійної орієнтації і консультації населення, організація професійної підготовки , здійснення контролю за дотриманням підприємствами , установами та організаціями законодавства про зайнятість населення.
Один з перших ринкових законів – Закон України „Про зайнятість населення” - був прийнятий у березні 1991. Він визначив правові, економічні та організаційні засади зайнятості населення України, соціальні гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю, основні засади діяльності державної служби зайнятості.
З 1 січня 2001 року в Україні набрав чинності інший, вкрай важливий для нашої держави та діяльності служби зайнятості, закон – „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”. Було створено Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. Функції виконавчої дирекції Фонду покладено на державну службу зайнятості. Управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб та роботодавців.
За роки соціально-економічного розвитку незалежної України державна служба зайнятості також пройшла важливі етапи становлення та розвитку.
За цей час створено:
- на страхових засадах систему соціального захисту населення від безробіття;
- систему соціального партнерства;
- систему кадрового забезпечення та підвищення кваліфікації кадрів служби зайнятості;
- розроблено та впроваджено сучасні інформаційні технології;
- матеріально-технічну базу для надання соціальних послуг населенню та роботодавцям відповідно до новітніх технологій.
Таким чином, відбулася трансформація системи соціального захисту від безробіття в систему загальнообов'язкового соціального страхування на випадок безробіття.
За 17 років послугами служби зайнятості скористалося 20,8 млн. незайнятих громадян, у тому числі 9,7 млн. осіб було працевлаштовано; 1,5 млн. безробітних проходили навчання за направленням служби зайнятості; 3,3 млн. осіб брали участь в оплачуваних громадських роботах.
Крім того, 13,2 млн. осіб отримали консультаційні послуги з питань пошуку роботи, трудового законодавства, щодо ситуації на ринку праці.
З кожним роком ефективність надання соціальних послуг зростає – підвищується рівень працевлаштування, зокрема після закінчення професійного навчання або підвищення кваліфікації безробітних, скорочується період укомплектування вакансій, зменшується тривалість безробіття.
Щорічно послугами служби зайнятості користуються:
близько 3 млн. незайнятих і безробітних громадян;
1,5 млн. застрахованих громадян, зайнятих у різних сферах економічної діяльності;
1 млн. роботодавців.
Державна служба зайнятості сьогодні уособлює інноваційну модель поступального розвитку соціальної політики в Україні.
Соціальний захист служба зайнятості розглядає не тільки як систему послуг у підборі роботи та виплати допомоги по безробіттю, а в першу чергу як систему гідних умов праці й заробітної плати, легальної зайнятості, що забезпечує громадянам України соціальні гарантії.
Запорукою ефективної роботи є новітні технології державної служби зайнятості.