Хід роботи Завдання 1. Розробити основні елементи зональних систем землеробства для конкретних умов господарств різних ґрунтово-кліматичних зон України. Методика виконання

У проектуванні і розробці системи землеробства треба враховувати взаємозв’язок як між її складовими (ланками), так і між визначальними природними, економічними та науково-технічними умовами. Недооцінка цієї взаємозалежності позбавляє будь-яку розроблену систему землеробства науковості й конкретності, а отже, знецінює її практичне значення.

Відповідно до змісту і мети конкретної системи землеробства, слід дотримуватися таких вимог до її проектування і розробки:

1. Виявляти фактори, які є лімітуючи ми для життя сільськогосподарських культур.

2. Встановити видовий склад культур, які можна вирощувати в даній зоні.

3. Оцінювати можливості і шляхи подолання несприятливих умов для рослин, враховуючи зональні особливості, зміст і методи реалізації головних і допоміжних ланок системи землеробства

4. Визначати основний напрям виробничої діяльності господарства, тобто його спеціалізацію, і перспективи концентрації виробництва в агропромислових об’єднаннях.

5. Відповідно до біології культур, їх сортів і гібридів, призначення сівозмін, властивостей і стану ґрунтів, кліматичних умов та інших факторів визначити системи обробітку та їх особливості.

6. Оцінити стан і намітити шляхи зміцнення матеріально-технічної бази господарства з урахуванням забезпеченості їх трудовими ресурсами.

7. Відповідно до наявних матеріально-технічних ресурсів встановити види, врожайність культур, площі їх вирощування за інтенсивною технологією для одержання найвищих і стійких врожаїв високої якості. При розробленні інтенсивної технології вирощування культури треба здійснювати всебічний облік, аналіз і визначати сукупну агротехнічну, екологічну, організаційну та економічну оцінку за багатьма факторами:

• виділення найкращого попередника на основі ретельного вивчення історії полів;

• підбір екологічно пристосованих сортів інтенсивного типу і використання насіння високої посівної якості;

• поліпшення властивостей ґрунту внесенням належної кількості органічних і мінеральних добрив та інших меліорантів;

• застосування комплексу ефективних протиерозійних заходів;

• оцінювання динаміки запасів продуктивної вологи в кореневмісному шарі ґрунту і можливостей її регулювання протягом періоду вегетації культур;

• програмування врожайності і якості вирощуваної продукції;

• фітосанітарний стан ґрунту і прогноз розвитку хвороб і шкідників на майбутній період вегетації;

• запас насіння і органів вегетативного розмноження бур’янів у ґрунті і прогноз кількісної наявності бур’янів у посівах;

• інтегрований захист посіві культури від шкідників, хвороб і бур’янів з урахуванням їх фітоценотичних, господарських та економічних порогів шкідливості які оцінюються за втратами врожаю з одиниці площі.

8. На основі розрахованої структури посівних площ, чергування культур у сівозмінах, системи застосування добрив, мінімалізації обробітку ґрунту та інших заходів провести кількісну оцінку прогностичного стану родючості ґрунту (вмісту гумусу, кількості водотривких агрегатів, величини рН, запасу насіння бур’янів у ґрунті та ін.) У разі несприятливого прогнозу виявити його причини і внести належні зміни з метою збереження і поступового підвищення родючості ґрунту .

9. Намітити загальні ознаки і шляхи реалізації головних і додаткових ланок системи землеробства, що розробляється.

10. Залежно від організаційних і економічних умов, матеріально-технічної бази, наявності трудових ресурсів визначити для кожної сівозміни, культури, поля, ділянки конкретні способи, строки і якісні показники виконання кожного заходу зокрема і в сукупності по всіх основних і додаткових ланках прийнятої системи землеробства.

Зробити висновок: