7. Застосування методів моніторингу

Існує велика кількість методів моніторингу вмісту вуглеводнів. Газова хроматографія, газова хроматографія/газова спектрометрія можуть бути використані для виявлення детального складу вуглеводнів. Грубий аналіз загального вмісту нафтових вуглеводнів (TPH - total petroleum hydrocarbons) може бути виконаний по методиках USEPA (американського агенства охорони навколишнього середовища) 418.1 (TPH методом інфрачервоної спектрометрії) або 413.1 (гравіметричний вимір масла й жиру). Проте, для моніторингу процесу підходять польові вимірювальні прилади, недорогі, надійні й даючі результат через 5 - 20 хвилин.

8. Необхідність навчання персоналу

Досвід показує, що необхідне навчання всього польового персоналу залученого в процес біологічної переробки, так щоб кожний розумв як процес працює і які цілі проекту, найбільш доцільні. Навчання звичайно займає від 1/3 дня до 3 днів для всього персоналу. Навчання включає основи процесу біоремедиації (у тому числі, що таке мікроорганізми), коли проводити моніторинг, як використовувати польові вимірювальні прилади, цілі додавання добрив і культивації середовища. Коли це можливо, навчання повинне бути проведене на ділянці, де починається процес рекультивації. Всім членам колективу варто пояснити, навіщо вони виконують конкретні операції. Занурення в технологію й операції й графік технічного обслуговування дуже важливі для успіху проекту.

9. Можливість повторного використання

Частото виявляється, що біологічно знешкоджені відходи чудово покращують ґрунти і можуть використовуватися для відновлення й рекультивації ділянок, порушених будівництвом бурових площадок.

4. Відпрацьовані мастильні матеріали за рубежем (ситуація в європі)

Управління відпрацьованими маслами в ЄЕС підпорядковане окремій Директиві по утилізації відпрацьованих масел 75/439/ЕЕС від 16.06.1975 (утилізація містить у собі збір, транспортування, переробку (у тому числі регенерацію) і поховання відпрацьованих масел).

У Директиві ЄЕС відпрацьовані масла вперше розглядаються не як відходи, що підлягають знищенню, а як відпрацьовані продукти, що підлягають вторинному використанню. Діяльність збирачів, перевізників і переробників підлягає обов'язковому ліцензуванню.

Важливим фактором реалізації положень Директиви ЄЕС є передбачені в ній щорічні звіти країн - членів ЄЕС у Комісію ЄЕС про свій технічний рівень, досвід і досягнуті результати.

Для забезпечення життєздатності вимог Директиви ЄЕС передбачаються способи економічного стимулювання підприємств, що займаються утилізацією відпрацьованих масел (відповідні цінова, податкова й акцизна політики, субсидії й винагороди). Ці підприємства як компенсацію за зобов'язання, покладені на них, можуть одержувати дотації за зроблені послуги. Завдяки такій законодавчій системі в країнах ЄЕС досягнуті високі показники по збору й переробці відпрацьованих масел.

У деяких країнах ЄЕС (Австрія, Бельгія, Фінляндія, Франція, Ірландія, Італія, Люксембург, Португалія, Іспанія, Великобританія) відпрацьовані масла, застосовувані в якості палива для енергетичних цілей, повністю звільнені від податків. Ця фіскальна політика, пролонгована до 2006 року, підтримує застосування відпрацьованих масел як паливо й створює дефіцит сировини для виробників регенерованих масел. Однак, в останні роки намітилася серйозна тенденція до утилізації відпрацьованих масел: законодавство ЄЕС усе більше віддає перевагу регенерації відпрацьованих масел як найбільш екологічно нешкідливому способу їх утилізції.

У країнах - членах ЄЕС в 2000 році було використано 4.84 мільйонів тонн мастильних матеріалів (приблизно 65% автомобільних і менш 35% індустріальних масел). З них близько 50% масел було загублено під час застосування (вигар, спалювання, випар, опади в резервуарах і контейнерах і т.д.), інші 50% склали відпрацьовані масла, що підлягають збору. Середня кількість зібраних відпрацьованих масел досягло 70-75% - більш 1.8 млн. тонн. З них близько 675 000 тонн було протизаконно використане як паливо або скинуте в навколишнє середовище. У цілому в Європі скидається 25% всіх відпрацьованих масел; 75% - збирають, з них 25% - регенеруються, 49% використовується як паливо й 1% знищується.

У таких країнах, як Німеччина, Бельгія й Італія більш 50% (55, 50 і 55 відповідно) відпрацьованих масел від збору надходить на установки регенерації з метою одержання регенерованих базових масел.

У Європі в цей час найбільша потужність підприємств по регенерації відпрацьованих масел зосереджена в Німеччині. На початку тридцятих років двадцятого століття в Німеччині почалося перетворення невеликих нафтопереробних заводів у підприємства по регенерації відпрацьованих масел.

Зараз там починають працювати нові високотехнологічні підприємство з виробництва високоякісних базових масел другої групи з відпрацьованих масел.

Розвиток цього перспективного бізнесу будувався в близькому співробітництві з державою, що дає законодавчу базу, зокрема субсидіюючи й інвестуючи в підприємства, що займаються збором, зберіганням і вторинною переробкою масел.

У Німеччині створена ідеальна система збору й утилізації відпрацьованих мастильних матеріалів. Цінова політика відрегульована таким чином, що витрати на збір і перевезення відпрацьованих масел повністю сплачуються виробниками й переробниками, при цьому державних дотацій не потрібно. Така система створювалася багато років при безперервному вдосконаленні організації збору відпрацьованих масел.

У цей час у Німеччині є 6 установок регенерації відпрацьованих масел загальною продуктивністю 280 тисяч тонн у рік, у проекті перебувають ще 3 установки регенерації відпрацьованих масел. Тільки 30% зібраних масел використовується як паливо для спалювання. Державна політика в галузі екології в Німеччині спрямована на фінансову підтримку підприємств, що регенерують відпрацьовані масла з метою одержання базових масел: з 2001 року такі підприємства можуть одержати субсидії в розмірі 2.6 мільйонів євро в рік.

В Італії в 1982 році створена Національна Асоціація Відпрацьованих Мінеральних Масел (A.N.C.O.M.E.) - як асоціація підприємств, що збирають різні відходи, у тому числі відпрацьовані мінеральні масла, відпрацьовані батареї й рослинні масла. Для того, щоб стати членом A.N.C.O.M.E., підприємство повинне в обов'язковому порядку мати дозвіл на збір, зберігання й поводження з небезпечними відходами, що збираються її членами.

Зараз в Італії є 6 установок регенерації відпрацьованих масел загальною продуктивністю 239 000 тонн у рік. 18% зібраних масел надходить на спалювання як паливо.

Якщо в Бельгії в 1997 році регенерируєма кількість відпрацьованих масел складала тільки 1% від збору відпрацьованих масел, то в 2000 році ця кількість склала 75% (за цей час були введені в експлуатацію 2 установки регенерації загальною продуктивністю 45 тисяч тонн). У Франції є одна установка продуктивністю 110 000 тонн у рік, 28% від збору надходить на регенерацію й 54% - на спалювання як паливо.

В Іспанії - 8 установок регенерації загальною продуктивністю 190 000 тонн у рік, 16% від збору відпрацьованих масел надходить на регенерацію.

В інших країнах ЄЕС відпрацьовані масла знайшли основне застосування як паливо для спалювання, при цьому не завжди з використанням способів попереднього очищення.