Зміст

1. Дитинство та молодість

2. Політична діяльність

3. Суд та ув'язнення

4. Звільнення та повернення в політику

5. Президент ПАР

6. Діяльність після призиденства

7. Сім'я

8. Нагороди

9. Твори

Короткий огляд

8 -й Президент ПАР

Час на посаді:

10 травня 1994 — 15 червня 1999

Попередник Фредерік Віллем де Клерк

Наступник Табо Мбекі

19-й Генеральний секретар Руху неприєднання

Час на посаді:

2 вересня 1998 — 14 червня 1999

Попередник Андрес Пастрана

Наступник Табо Мбекі

10-й Президент Африканського Національного Конгресу

Час на посаді:

5 липня 1991 — 17 грудня 1997

Попередник Олівер Тамбо

Наступник Табо Мбекі

Народився 18 липня 1918 (93 роки)

Південно-Африканський Союз

Громадянство ПАР

Політична партія Африканський Національний Конгрес

Дружина 1. Евелін

2. Вінні

3. Машел Граса

Діти шестеро дітей

Вступ

Не́льсон Манде́ла (Нельсон Роліхлахла Мандела; афр. Nelson Rolihlahla Mandela; народився 18 липня 1918 року, Мвезо) — південноафриканський політик і юрист, президент Південно-Африканської республіки (з 1994 по 1999).

Нельсон Мандела був першим президентом Південно-Африканської республіки, обраним на повністю демократичних, не сфальсифікованих виборах. До свого президентства був видатним борцем з апартеїдом і лідером Африканського Національного Конгресу (АНК). Був засуджений і ув'язнений за участь в підпільній збройній боротьбі. Збройний опір був останнім дієвим на той час засобом; зараз Мандела є стійким прибічником мирного шляху.[1] Протягом цього 27-річного ув'язнення, більшість якого проведено в камері на острові Роббен, Мандела став найвідомішою фігурою у боротьбі з південноафриканським апартеїдом. Попри те, що режим апартеїду і прихильна до нього нація вважали Манделу і АНК комуністами і терористами, збройна боротьба була лиш інтегральною часткою у загальній боротьбі з апартеїдом. Зміни в політиці в бік примирення, які Мандела провадив аж до свого звільнення у 1990 році, полегшили мирний перехід до повної демократіїї у ПАР.

1. Дитинство та молодість

Нельсон Мандела народився у сім'ї Тембу в маленькому селі Мвезо району Умтата — столиці Транскейських територій провінції Кейп Південно-Африканської Республіки. Батько Мандели, Гадла Генрі Мпаканьїсва, був учасником королівської ради народу Тембу, до чого його готували з дитинства; Мандела теж мав стати королівським радником. Батько Нельсона був помічником у справі здобуття трону Джонгінтабою Даліндіебо, який потім всиновив Манделу після смерті Гадли. Загалом батько Мандели мав чотирьох дружин і тринадцять дітей (чотирьох хлопчиків і дев'ятьох дівчаток). Мандела був сином третьої дружини Гадли ('третьою' за рангом), Носекені Фенні, в чиєму умці (маєтку) Нельсон провів більшу частину свого дитинства. Його ім'я Роліхлахла означає «Той, хто сам собі приносить неприємності».

В семирічному віці Роліхлахла Мандела став першим членом сім'ї, який мав іти до школи. Там учитель-методист дав йому ще одне ім'я, «Нельсон», на честь британського адмірала Гораціо Нельсона. Батько помер від туберкульозу, коли Роліхлахлі було дев'ять, і регент, Джонгінтаба, став його покровителем. Мандела відвідував місіонерську школу поряд з палацом регента. Дотримуючись звичаю Тембу, він пройшов обряд посвячення у шістнадцятирічному віці і вступив до інституту Кларкберрі, вивчаючи західну культуру. Перший етап навчання він завершив за два роки замість звичайних трьох.

У дев'ятнадцятирічному віці, у 1937 році, Мандела переїхав до Хілдтауна вчитися у місцевій загальноосвітній школі, яку відвідувало більшість членів королівської родини Тембу, і зацікавився боксом та бігом. Потім він вступив до університету Форт Хейр, де отримав ступінь бакалавра мистецтв. Там Мандела зустрів Олівера Тамбо, і вони стали друзями і колегами на все життя.

Наприкінці першого року навчання Мандела взяв участь у бойкотуванні студентською радою політики університету, і його попросили піти з Форт Хейра. Невдовзі Джонгінтаба оголосив Манделі і Джастісові (власний син регента і спадкоємець трону), що організував для них шлюби. Обидва були з цього незадоволені і, щоб не одружуватися, втекли із розкішного регентського палацу до єдиного можливого місця: Йоганнесбурга. Після свого прибуття туди Мандела влаштувався на роботу охоронця копальні. Та це швидко припинилося, коли роботодавець дізнався, що Мандела був саме тим прийомним сином регента, що втік з дому. Потім він зміг знайти роботу клерка в юридичній фірмі, дякуючи зв'язкам його друга, адвоката Уолтера Сісулу. Працюючи, Мандела завершив здобуття ступеня в Університеті Південної Африки (UNISA) дистанційно, після чого почав вивчати право в університеті Вітуотерсренд. Протягом цього часу Мандела жив у поселенні, що називалося Александра.

2. Політична діяльність

Вступив в політичну боротьбу за права чорношкірих, ще навчаючись у коледжі. У 1944, ледве отримавши спеціальність правознавця, брав участь у створенні молодіжної ліги Африканського національного конгресу (АНК). Пізніше, через загострення боротьби, розробив так званий «план М», згідно з яким осередки АНК йшли в підпілля. Був одним з організаторів і керівником збройного крила АНК — «Умконто ве сиво».

З 1948 — національний секретар Молодіжної ліги АНК.

З 1949 — член Національної виконкому АНК.

З 1950 — національний президент Молодіжної ліги АНК.

У 1952 Мандела спільно зі своїм другом Олівером Тамбо відкрив першу юридичну фірму, керовану чорношкірими.

З 1952 року — віце-президент АНК.

У 1956 заарештований, а з 1960 перебував у підпіллі.

У 1961 очолив збройне крило АНК — " Умконто ве сиво ", почавши політику саботажу проти уряду. Рік потому Мандела виїхав до Алжир, де в той час створювалися військові табори для підготовки бійців антиколоніальних рухів з різних країн Африки. Після повернення в ПАР був затриманий за нелегальний виїзд з країни і за підбурювання до протесту.