2. Інвестиційна діяльність населення

Фінанси населення за джерелами формування належать до сфери споживання, але завжди від споживання у населення залишається

частина коштів, що спрямовуються на заощадження, тобто нагромад­жуються. Частина доходу домогосподарства, що не використовується на купівлю товарів і оплату послуг, а також на сплату податків, нази­вається заощадженнями.

Найпоширенішою формою заощаджень є використання частини доходу або для створення нагромаджень у вигляді готівки чи вкладів в ощадних банках, або для придбання цінних паперів.

У США економісти вважають, що виплата сімейними госпо­дарствами боргів так само є нагромадженнями, оскільки гроші, що виплачуються на погашення боргу, не спрямовуються ні на споживан­ня, ні на сплату податків. Зауважимо, що не всі домогосподарства належать до категорії тих, що заощаджують. Наприклад, молоді сім'ї за рахунок позик витрачають набагато більше, ніж заробляють, щоб придбати деякі дорогі товари і оплатити послуги, такі, наприклад, як житло і освіта.

Пенсіонери так само схильні витрачати більше коштів, але за рахунок вилучення засобів, нагромаджених у результаті заощаджень. Однак від'ємне значення заощаджень сімейних госпо­дарств такого типу перекривається додатним значенням заощаджень сімейних господарств, що складаються з осіб з високими доходами і стабільною кар'єрою.

Вільні кошти, що залишаються після всіх витрат на придбання матеріальних благ, оплату послуг та духовний розвиток, населення використовує:

- як резервний фонд у вигляді простого грошового нагромадження без інвестування;

- як інвестиційний фонд для отримання додаткового доходу його власником.

Вибір виду інвестування вільних фінансових ресурсів населення залежить від законодавчих передумов розширення підприємництва у країні й стану фінансового ринку (у тому числі фондового).

Інвестиції населення здійснює: у засоби виробництва для індивідуальної підприємницької діяль­ності в межах законодавства про підприємництво; у цінні папери з метою отримання дивідендів за акціями або доходу за облігаціями; у банківські депозити (вклади) та ощадні сертифікати; у валютні ресурси.

Вибір між вкладеннями в цінні папери і банківські депозити грунтується на стандартному підході: за відсутності інфляції обирається варіант найбільшої дохідності шляхом порівняння банківського відсотка за вкладами і розміру дивідендів за цінними паперами. В умовах інфляції населення переважно обирає інвестування у валютні ресурси.

Тема 20. Державні цільові фонди

1. Державні цільові фонди: суть, необхідність та значення.

2. Пенсійний фонд України: джерела формування та напрями використання коштів.

3. Фонд соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності: фінансові аспекти діяльності.

4. Джерела коштів Фонду соціального страхування на випадок безробіття та напрями їх використання.

5. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань: джерела формування та напрями використання коштів.