9.1. Короткі відомості
Будь-які системи електричної централізації стрілок і сигналів (ЕЦ) насамперед, повинні забезпечувати безпеку руху поїздів. В ЕЦ переведення, замикання й контроль положення стрілок здійснюється стрілочними приводами. Для забезпечення безпеки руху поїздів електроприводи повинні:
виконувати щільне примикання притиснутого гостряка до рамної рейки;
не допускати замикання стрілки при зазорі між притиснутим гостряком і рамною рейкою 4 мм і більше;
відводити інший гостряк від рамної рейки на відстань не менш 125 мм.
Стрілочні приводи ділять за часом переводу стрілки: швидкодіючі – до 1с, нормальнодіючі – 3…6 с. Швидкодіючі приводи типу СПГ використовують на гірках для збільшення перероблючої спроможності гірки, а нормальнодіючі на станціях.
Стрілочні електроприводи діляться на: взрізні й невзізні. До взрізних приводів відносяться приводи типу СПВ – 5, СПВ – 6, до невзрізних – СП – 2Р, СП – 3. Невзрізні приводи використовують в горловинах станції, взрізні – в маневрових районах.
Стрілочні електроприводи діляться за видом споживаємої енергії: електричні, електропневматичні, електрогідравлічні. Найбільш поширені електричні.
Основні деталі електропривода типу СП (рис. 9.1):
електродвигун – 1;
редуктор із шестірнями – 2,5;
блокувальний контакт – 3, 4;
фрикційна муфта – 6;
головний вал – 7;
автоперемикач із контактами – 8, 9, 10,11;
контрольні лінійки – 12;
робоча лінійка із шибером – 13 і шиберною шестірнею – 14;
корпус – 15.
Основні деталі електропривода типу СПВ (рис. 9.2):
електродвигун – 1;
блокувальний контакт – 3, 4;
редуктор із шестірнями – 2, 5, 6, 8, 9, 10;
фрикційна муфта – 7;
урізний пристрій –11;
головний вал – 12;
автоперемикач із контактами – 13, 14, 15,18;
контрольні лінійки – 16, 17;
робочі лінійки із шиберами – 19, 22 і шиберними шестірнями – 20, 21;
корпус – 22.
Як видно електроприводи типу СП мають один робочий шибер, і не мають деталей взрізного пристрою, простіші за конструкцією і в експлуатації, а також мають меньшу вагу та меньші габарити.
Основними деталями електропиродів СП і СПВ є електровигун з редуктором, головний вал з шиберною шестернею, шибер, контрольні лінійки і автоперемикач із контактами.
|
Рис. 9.1 Структурна схема електропривода типу СП |
|
Рис. 9.2. Структурна схема електропривода типу СПВ |
Електровигун може бути як постійного так і змінного струму. При включенні двигуна постійного струму він починає обертання валу, напрямок якого залежить від того по якій з його обмоток проходить постійний струм. Оберти валу передаються через редуктор на головний вал з шиберною шестернею, яка рухає шибер. Редуктор виконує перетворення великої кількость обертів валу і малої прикладеної сили валу електродвигуна в велику прикладену силу до головного валу та малу кількість обертів головного валу. Шибер з’єднанний з гостряками рабочими лінійками (тягами) виконує перевод стрілки з одного крайнього положення в інше. Шибер запирається в крайніх положеннях спеціальним зубом шиберної шестерні. Таким чином, здійснюється механічне запирання стрілки, яке має на меті запобігти відходу притиснутого гостряка від рамного рельса, при прослідуванні стрілки рухомим складом в наслідок вібацій, що ним утворені.
Контроль положення гостряків стрілки й виконання вимог по забезпеченню безпеки руху поїздів здійснюється контрольними лінійками, з’єднаними зі стрілочними гостряками.
Електропривода містять також фрикційну муфту, що здійснює пружну передачу руху від електродвигуна до гостряків і охороняє електродвигун від поштовхів і ударів при переведенні, а також від перевантажень при виникненні перешкоди для щільного прилягання гостряка до рамної рейки. Коли така ситуація відбувається електропривод буде додавати зусилля і якщо воно перевищить припустиме, то поверне стрілку у вихідне положення. Тобто фрикційна муфта бере участь в роботі електропривода в дво випадках:
коли закінчиться перевод стрілки і вимкнеться електродвигун, але він буде продовжувати обертатись за рахунок своєї інерції;
при виникненні перешкоди для щільного прилягання гостряка до рамної рейки.
Така ситуація, коли фрикційна муфта бере участь в роботі електропривода отримала назву роботи на фрикцію.
В електроприводах контактами автоперемикача здійснюється контроль положення стрілки в крайніх положеннях, при мінусі й плюсі. Його контрольні контакти замикаються тільки при повнім переведенні гостряків. Наприкінці повного переведення стрілки в мінусове положення розмикаються робочі контакти й замикаються контрольні контакти мінусового положення стрілки.
В електроприводах передбачена можливість ручного переводу стрілки, що виконується курбелем. Для цього курбель вставляють в отвір корпуса, підняв блокувальний контакт виконують перевод. Блокувальний контакт вимикає коло живлення електродвигуна, при цьому унеможливлюючи перевод стрілки з центрального посту. Ручний перевод стрікли виконують в крайніх випадках, коли вже фактично неможливо перевести стрілку з центрального посту. Крім того, блокувальний контакт виконує функції по забеспеченню техніки безпеки, при технічному обслуговуванні персоналом електроприводів.
Окрім того, привод СПВ має два шибери, взрізний пристрій, який захищає механізм привода, зокрема, редуктор від руйнування та контрольні лінійки, рабочі тяги від пошкоджень при взрізі стрілки. У привода типу СП при взрізі стрілки пошкоджуються контрольні лінійки, рабоча тяга та виходить зі строю редуктор.
Взріз стрілки – це прямий наслідок порушення правил безпеки руху поїздів. Він виникає під час руху поїзда по стрільці, коли її положення не відповідає напрямку руху.
Електроприводи типу СП використовують на стрілках з маркою хрестовин 1/11 й 1/9 як одиночних, так і спарених.
Електроприводи типу СПВ використовують в основному на стрілках з маркою хрестовин 1/22 та 1/18 одиночних, так і спарених. Це пов’язане з тим, що стрілки з маркою хрестовин 1/22 і 1/18 більше важкі й вимагають більшого зусилля по переведенню, чим стрілки з маркою хрестовин 1/11 та 1/9. Електроприводи типу СПВ ставлять і на спарені стрілки з маркою хрестовин 1/11 й 1/9 у парі з електроприводом типу СП.