2.1 Кордоцентризм, як вираз української ментальності у творчій скарбниці і.Ю. Рєпіна

Особливе місце в творчості Рєпіна займає всесвітньо-відома історична картина "Запорожці пишуть листа турецькому султану". Вона написана в двох варіантах: один знаходиться в Державному Російському музеї в Санкт-Петербурзі (1891 р.), а другий — в Харьківському художньому музеї (1896 р.). Ескіз картини "Запорожці пишуть листа турецькому султану" знаходиться в Третьяковській галереї.

Сюжет цієї картини виник раптово. В 1878 році Рєпін проводив літо в Абрамцеві, бував в домі відомого мецената C.I. Мамонтова, де почув лист запорожців турецькому султану. Лист закінчувався такими словами: "Числа не знаемо, бо календарів не маємо, місяць у Heбі, piк у книзі, а день такий у нас, як у вас, поцілуй за те ось куди нас, тай убирайся від нас, бо будемо лупити вас!" [33, 74].

Художника настільки захопив емоційний дух листа, що він одразу ж взявся за створення ескізу майбутньої картини.

В цій моно фігурній "хоровій", історичній картині з її епічно-героїчною жанровою трактовкою емоційно напруженого сюжету, Рєпін в різноманітті яскравих емоційно-колоритних типах запорожців прагнув композиційно виразити загально-гармонійний образ погордливого богатирського духу козаків, їх лицарської любові до України, які виникають з їх етнічної ментальності [1, 64], [33, 86].

Серце i розум — це символи двох вічних протиборствуючих фундаментальных початків людини. Любов i надія, Bipa i краса, які приховані в глибині серця українця, а не розум, який приборкує ці пристрасті розрахунком, твердою оцінкою об'єктивних можливостей, "правлять бал" i його життя [2, 3]. "Мудрість серця" охоплює корінну особливість української ментальності.

Вивченням української ментальностї займається багато наукових дослідників. Узагальнюючи результати цих досліджень, можна виділити такі головні її ознаки:

1. Перевага індивідуалізму над колективізмом, що визначають практично вci дослідники цього феномену. Як писав О. Кульчицький, — «Наш персоналізм...направлений в середину внутрішнього світу особистого переживания, «в глибину», замість експансії в ширину [30, 12].

2. Родинні матримоніальні відношення. Особливо значуще становище жінки, зокрема жінки-матері. "Україна-мати", "Ненька-Україна", що виражає характер патріотизму, як віданість дітей матері.

3. Антеізм, як духовний зв'язок українців з оточуючим середовищем. Від iмені грецького міфологічного героя Антея — сина богині Землі-матері, який завжди черпав в неї життеві сили.

4. Кордоцентризм — перевага серця над головою, почуття над розумом (емоційно-естетичний кордоцентризм). Кордоцентризм став якби візитною карткою української філософії, етики, естетики i культури.

5. Амбівалентність внутрішнього світу, поєднання в co6i авантюрно-козацького (активного) типу i типу потаємного існування (пасивного).

6. Певний соціальний фаталізм (віpa в автоматичність історичного процесу) звідки витікає постійний відхід в малі групи (в сім'ю), втеча від участі вирішення соціально-політичних проблем. Дослідники української душі одностайно підтверджують її емоційно-почуттєвий характер, кордоцентричність [30, 14].

«Серце — писав Юркевич П.Д. — це зосередження душевності, хвилювань i пристрастей, радощів, печалі i болю. Воно є джерелом ненависті, зарозумілості, злоби i лукавства. Таємна дія coвicтi, сорому icнує теж в серці.» Метафора серця в кордоцентризмі українців єднає i емоційно-чуттєве i раціональне, природниче i культурне, чоловічу i жіночу свободу, знання i любов, красу i святість [32, 69].

Кордоцентризм — це певна система, життєвий струмінь, що заповнює вci прояви українського людського життя [32, 71].

Григорій Сковорода є фундатор i творець "оригінальної" української філософії емоційно-вольового єства людини — її серця, тобто кордоцентризму, як ділянки душі i почуттів. Він пише, що людина є серце, у якому борються "пан i слуга, i плоть, i серце, i тіло". Їх споріднено-ігрову братерську згоду, мир, Сковорода називає "радістю, веселістю, провідним світлом, що дають людині "душевну міць". Biн проголошує: "безодня мого серця — ти моя таємниця". Сковорода Г.С. приписує, що не тільки чуттєве життя, a i мислення, i воля, як добрі, так i погані думки, концентруються в серці.

"Серце — центр людини, є джерелом ycix вчинків людини. Кожен є тим, чим є його серце. Воно i є істинною людиною, іскра в людині" — говорив Сковорода Г.С. [32, 72].

Сутєвим стрижнем української ментальності є українська національна ідея, як свідомий реальний образ українства i засоби його досягнення. Ядром нацюнальної ідеї, що визначається її домінуючими полями, виступає її істотна властивість i емоційно-образна, інформаційно-раціональна, репрезентативна, репрезентативно-інформаційна, тощо.

Найціннішим видом національної ідеї є той, в якому гармонійно поєднуються вci чотири поля національної ідеї, хоча якесь одне в них є домінуючим. Таким переважним полем української національної ідеї є емоційно-образне, естетико-центричне в поєднанні з раціональним, розумовим [30, 13].

Отже, філософським, науковим, народним, пісенним, поетичним, образотворчим аспектам української ментальності присвячена значна кількість праць. Але їх відображення в образотворчому професійному мистецтві є недостатнім.