- •Історичний розвиток уявлень про культуру
- •Періодизація розвитку української культури
- •2. Деякі проблеми та особливості етногенезу українського народу
- •4 Українська культура як цілісна система
- •5.Українська культура – частина світової культури
- •6.Розвиток укр.. Культурологічної думки
- •7.Субкультура. Контркультура.
- •8.Масова та елітарна культури.
- •10. Трипільська культура
- •11 Культура скіфів і сарматів
- •12. Основні етапи розвитку культури східних словян
- •13. Зарубинецька та черняхівська культури
- •14. Культура міст античного Причорномор’я
- •16. Культура літописних міст Сумщини
- •17. Літописання Київської Русі,
- •18. Архітектура та мистецтво Київської Русі
- •19. Язичницький культ та відображення у культурі
- •20. Вплив християнства на культуру Русі
- •Література та мистецтво XIV – XVI ст.
- •22. Ситуація у Польсько-Литовську добу
- •24. Ренесансні ідеї,
- •25. Розвиток друкарства
- •26. Братства
- •28. Козацька доба
- •29. Культура України 17-18 ст.
- •30. Вертеп і вертепна драма
- •31. Риси бароко в укр.. Мистецтві та архітектурі
- •33. «Попівська академія»
- •34. Діяльність Петра Могили
- •35. Києво-Могилянська академія
- •36. Загальна характеристика та риси укр.. Просвітництва
- •37. Творчість г. Сковороди
- •38. Харківський університет як осередок культури
- •39. Українізація та літературні дискусії
- •40. Українська культура 19 ст.
- •1.4. Мистецтво
- •41. Шевченко – художник
- •42. Обр мистецтво, театр музика 19 ст.
- •2.1 Кордоцентризм, як вираз української ментальності у творчій скарбниці і.Ю. Рєпіна
- •44. І. Франко – дослідник укр.. Культури
- •45. Культура хх ст..
- •46. Культура першої половини хх ст..
- •47. Український авангард
- •48. Відродження у хх ст..
- •49. Укр. Культура другої половини хх ст..
- •50. Проблеми розвитку нової укр.. Культури
2.1 Кордоцентризм, як вираз української ментальності у творчій скарбниці і.Ю. Рєпіна
Особливе місце в творчості Рєпіна займає всесвітньо-відома історична картина "Запорожці пишуть листа турецькому султану". Вона написана в двох варіантах: один знаходиться в Державному Російському музеї в Санкт-Петербурзі (1891 р.), а другий — в Харьківському художньому музеї (1896 р.). Ескіз картини "Запорожці пишуть листа турецькому султану" знаходиться в Третьяковській галереї.
Сюжет цієї картини виник раптово. В 1878 році Рєпін проводив літо в Абрамцеві, бував в домі відомого мецената C.I. Мамонтова, де почув лист запорожців турецькому султану. Лист закінчувався такими словами: "Числа не знаемо, бо календарів не маємо, місяць у Heбі, piк у книзі, а день такий у нас, як у вас, поцілуй за те ось куди нас, тай убирайся від нас, бо будемо лупити вас!" [33, 74].
Художника настільки захопив емоційний дух листа, що він одразу ж взявся за створення ескізу майбутньої картини.
В цій моно фігурній "хоровій", історичній картині з її епічно-героїчною жанровою трактовкою емоційно напруженого сюжету, Рєпін в різноманітті яскравих емоційно-колоритних типах запорожців прагнув композиційно виразити загально-гармонійний образ погордливого богатирського духу козаків, їх лицарської любові до України, які виникають з їх етнічної ментальності [1, 64], [33, 86].
Серце i розум — це символи двох вічних протиборствуючих фундаментальных початків людини. Любов i надія, Bipa i краса, які приховані в глибині серця українця, а не розум, який приборкує ці пристрасті розрахунком, твердою оцінкою об'єктивних можливостей, "правлять бал" i його життя [2, 3]. "Мудрість серця" охоплює корінну особливість української ментальності.
Вивченням української ментальностї займається багато наукових дослідників. Узагальнюючи результати цих досліджень, можна виділити такі головні її ознаки:
Перевага індивідуалізму над колективізмом, що визначають практично вci дослідники цього феномену. Як писав О. Кульчицький, — «Наш персоналізм...направлений в середину внутрішнього світу особистого переживания, «в глибину», замість експансії в ширину [30, 12].
Родинні матримоніальні відношення. Особливо значуще становище жінки, зокрема жінки-матері. "Україна-мати", "Ненька-Україна", що виражає характер патріотизму, як віданість дітей матері.
Антеізм, як духовний зв'язок українців з оточуючим середовищем. Від iмені грецького міфологічного героя Антея — сина богині Землі-матері, який завжди черпав в неї життеві сили.
Кордоцентризм — перевага серця над головою, почуття над розумом (емоційно-естетичний кордоцентризм). Кордоцентризм став якби візитною карткою української філософії, етики, естетики i культури.
Амбівалентність внутрішнього світу, поєднання в co6i авантюрно-козацького (активного) типу i типу потаємного існування (пасивного).
Певний соціальний фаталізм (віpa в автоматичність історичного процесу) звідки витікає постійний відхід в малі групи (в сім'ю), втеча від участі вирішення соціально-політичних проблем. Дослідники української душі одностайно підтверджують її емоційно-почуттєвий характер, кордоцентричність [30, 14].
«Серце — писав Юркевич П.Д. — це зосередження душевності, хвилювань i пристрастей, радощів, печалі i болю. Воно є джерелом ненависті, зарозумілості, злоби i лукавства. Таємна дія coвicтi, сорому icнує теж в серці.» Метафора серця в кордоцентризмі українців єднає i емоційно-чуттєве i раціональне, природниче i культурне, чоловічу i жіночу свободу, знання i любов, красу i святість [32, 69].
Кордоцентризм — це певна система, життєвий струмінь, що заповнює вci прояви українського людського життя [32, 71].
Григорій Сковорода є фундатор i творець "оригінальної" української філософії емоційно-вольового єства людини — її серця, тобто кордоцентризму, як ділянки душі i почуттів. Він пише, що людина є серце, у якому борються "пан i слуга, i плоть, i серце, i тіло". Їх споріднено-ігрову братерську згоду, мир, Сковорода називає "радістю, веселістю, провідним світлом, що дають людині "душевну міць". Biн проголошує: "безодня мого серця — ти моя таємниця". Сковорода Г.С. приписує, що не тільки чуттєве життя, a i мислення, i воля, як добрі, так i погані думки, концентруються в серці.
"Серце — центр людини, є джерелом ycix вчинків людини. Кожен є тим, чим є його серце. Воно i є істинною людиною, іскра в людині" — говорив Сковорода Г.С. [32, 72].
Сутєвим стрижнем української ментальності є українська національна ідея, як свідомий реальний образ українства i засоби його досягнення. Ядром нацюнальної ідеї, що визначається її домінуючими полями, виступає її істотна властивість i емоційно-образна, інформаційно-раціональна, репрезентативна, репрезентативно-інформаційна, тощо.
Найціннішим видом національної ідеї є той, в якому гармонійно поєднуються вci чотири поля національної ідеї, хоча якесь одне в них є домінуючим. Таким переважним полем української національної ідеї є емоційно-образне, естетико-центричне в поєднанні з раціональним, розумовим [30, 13].
Отже, філософським, науковим, народним, пісенним, поетичним, образотворчим аспектам української ментальності присвячена значна кількість праць. Але їх відображення в образотворчому професійному мистецтві є недостатнім.